Рішення № 12043744, 08.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/18708.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про дострокове розірвання договору та зобовязання вчинити дії

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Чечуй Л.Т.

від відповідача: не зявились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами до відповідача про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.09р. № 1, що розташоване за адресою: 03110, м. Київ, вул. Волгоградська, 12-б, а також про зобовязання, у відповідності до п. 2.5 вказаного договору оренди, скласти акт прийому передачі орендованого приміщення. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за спірним договором щодо сплати орендних платежів та пошкодженням обєкту оренди у звязку з порушенням правил пожежної безпеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.10р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.08.10р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

До початку розгляду господарським судом справи по суті представник позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, відповідно до якої просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.09р., укладений між ТОВ «Фенсі»та СПД фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та зобовязати відповідача повернути по акту приймання передачі орендоване приміщення, площа якого становить 210 кв.м., та яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У звязку з незявлення у судове засідання 11.08.10р. повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду, ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.08.10р. розгляд справи було відкладено на 08.09.10р.

У судовому засіданні 08.09.10р. представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, вимог суду не виконав, відзиву на позов не надав, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що станом на день розгляду справи (08.09.10р.) Фізична особа підприємець ОСОБА_1 буде перебувати у відрядженні. Також, у зазначеному клопотанні відповідач звернув увагу суду на те, що поважною причиною неявки у попереднє судове засідання було його перебування на стаціонарному лікуванні, та, на підтвердження зазначених обставин, надав суду консультативний висновок лікаря імунологічної клініки «ІВТ» Зінченко І.І. від 20.08.10р.

Дослідивши вищевказане клопотання відповідача та надані ним на докази на підтвердження викладених у ньому обставин, суд відзначає наступне.

Наданий відповідачем консультативний висновок лікаря імунологічної клініки «ІВТ»Зінченко І.І. від 20.08.10р. не є належним, у розумінні ст. 32, ст. 34 ГПК України, доказом перебування Фізичної особи підприємця ОСОБА_1. на стаціонарному лікуванні за період з 02.08.10р. до 22.08.10р., оскільки, по перше, лікарем не зафіксовано факту перебування відповідача саме на стаціонарному лікуванні, по друге, вказаний висновок не відповідає вимогам, які встановленні чинним законодавством України для документів тимчасової непрацездатності, оскільки він не містить ані штампу, ані печатки закладу охорони здоров'я, відсутній підпис особи, яка його одержала; а по третє, термін перебування на лікуванні, а саме з 02.08.10р. до 22.08.10р. не відповідає даті заповнення консультативного висновку (20.08.10р.), який є передчасним даті закінчення перебування Фізичної особи підприємця ОСОБА_1. на лікуванні та обстеженні.

За таких обставин, зазначені відповідачем причини його відсутності у попередньому судовому засіданні не визнаються судом поважними та обґрунтованими.

Окрім того, приймаючи до уваги те, що відповідач про час і місце судового засідання, призначеного ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.10р. на 11.08.10р. був належним чином повідомлений рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме 31.07.10р., про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштого відправлення, беручи до уваги те, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.08.10р. у даній справі про відкладення розгляду справи на 08.09.10р. відповідачем було отримано 25.08.10р., враховуючи те, що вищевказаними ухвалами суду відповідача було двічі зобовязано надати відзив на позовну заяву, та попереджено про наслідки ненадання ним без поважних причин витребуваних судом документів або незявлення його представника у судове засідання, суд звертає увагу відповідача на те, що його не було позбавлено можливості скористатися своїм правом, передбаченим ст. 75 ГПК України, та надійслати на адресу суду письмові заперечення проти позову.

Також, суд звертає увагу відповідача на приписи ст. 28 ГПК України, та зауважує на тому, що Фізичну особу підприємця ОСОБА_1, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, не було позбавлено права на призначення власних представників, незалежно від її безпосередньої участі у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги те, що відповідачем не наведено суду ані обєктивних причин неможливості надання витребуваних судом документів, ані поважних причин неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні, зважаючи на те, що строк розгляду спору обмежений двома місяцями від дня одержання позовної заяви, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті відповідно до ст.82 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.09.10 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

01.01.09року між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1 (надалі договір), за умовами якого позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 210 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Пунктом 1.2. договору сторони узгодили, що строк оренди становить 12 місяців з моменту підписання договору, тобто з 01.01.09р. до 01.01.10р.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі (копія у матеріалах справи).

Статтею 263 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Оскільки відповідач продовжував користуватися нежитловим приміщенням загальною площею 210 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після 31.12.09 р., а позивач проти наведеного будь-яких заперечень не висловлював, суд дійшов висновку, що, в силу вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, спірний договір був пролонгованим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто до 31.12.2010р. включно.

Спір по справі виник внаслідок істотного, на думку позивача, порушення відповідачем договірних зобовязань через несплату орендних платежів протягом трьох місяців підряд, а саме з січня до березня 2010 року та пошкодженням обєкту оренди у звязку з порушенням правил пожежної безпеки, у звязку з чим позивач просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.09р. та зобовязати відповідача повернути по акту приймання передачі обєкт оренди.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.10р. у справі № 35/102 за позовом ТОВ «Фенсі»до СПД фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 5046 грн. 75 коп., яке в апеляційному та/або касаційному порядку не оскаржувалось, та яким, зокрема, встановлено факт порушення СПД фізичної особи ОСОБА_1 своїх грошових зобовязань за договором оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.09р. в частині повної і своєчасної сплати орендної плати за період січень-березень 2010р. в загальному розмірі 6 750,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.10р. у справі № 35/102, а саме щодо неналежного виконання ФОП ОСОБА_1 договірних зобовязань щодо сплати орендних платежів протягом трьох місяців підряд, що є істотним порушенням договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.09р., в силу вимог ст. 35 ГПК України є таким, що не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Згідно з приписами ч.1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ч.3 ст. 291 на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що будь яка сторона має право достроково розірвати договір, надіславши відповідне письмове повідомлення іншій стороні не пізніше 15 календарних днів до дати розірвання.

Листом від 31.03.10 р. позивач повідомив відповідача про неналежне виконання останнім договірних зобовязань щодо сплати орендних платежів та пошкодженням обєкту оренди у звязку з порушенням правил пожежної безпеки, та запропонував останньому розглянути та прийняти пропозицію про розірвання договору оренди та звільнення нежилого приміщення.

Зазначений факт свідчить про застосування позивачем заходів врегулювання спору у досудовому порядку та виконання приписів ст. 188 ГК України.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач у судове засідання не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

За таких обставин суд визнає неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань щодо сплати орендних платежів за період з січня до березня 2010 року істотним порушенням договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.09р. та підставою для його розірвання.

Щодо посилань позивача на те, що відповідач допустив істотне порушення умов спірного договору внаслідок пошкодженням обєкту оренди у звязку з порушенням правил пожежної безпеки, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на висновок експерта Головного управління МВС України в м. Києві Науково дослідного експертно криміналістичного центру № Ѕ-ПТ від 27.01.10р., який, на думку останнього, доводить вину відповідача та є належним доказом того, що причиною виникнення пожежі в нежитловому приміщенні загальною площею 210 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є порушення саме відповідачем правил пожежної безпеки, з огляду на наступне.

Дослідивши вищевказаний висновок експерта Головного управління МВС України в м. Києві Науково дослідного експертно криміналістичного центру № Ѕ-ПТ від 27.01.10р., суд дійшов висновку, що він не доводить суду того, що коротке замикання електромережі обєкту оренди сталося саме з вини відповідача, а лише містить відомості про те, що причиною пожежі, яка виникла 03.12.09р. в складській будівлі по АДРЕСА_1, є коротке замикання електромережі всередині будинку.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновкку, що підставою для розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.09р. є істотне порушення відповідачем умов спірного договору у звязку з неналежним виконання своїх договірних зобовязань щодо сплати орендних платежів за період з січня до березня 2010року.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у випадку припинення договору орендоване приміщення повертається позивачу у 10-денний строк з моменту його припинення.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що із розірванням договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.09р. відповідач втратив статус орендаря, а отже, у нього відсутні підстави перебувати у нежитловому приміщенні загальною площею 210 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд визнає вимоги про зобовязати відповідача повернути по акту приймання передачі орендоване приміщення, площа якого становить 210 кв.м. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.09р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсі»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

3.Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) повернути орендоване приміщення, площа якого становить 210 кв.м., та яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, по акту приймання передачі.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі»(03110, м. Київ, вул. Волгоградська, 12, літ. Б; 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 5, кв. 3, код 21465571) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 30.09.10