Рішення № 12043668, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/20827.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія «Сімейні традиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн"

про стягнення 33376,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Савченко Я.В. (довіреність № б/н від 20.09.2010 р.)

Від відповідача: не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія «Сімейні традиції" (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн»(відповідач) про стягнення 33376,00 грн. заборгованості на підставі договору № 02087 на реалізацію туристичних послуг від 12.08.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач перерахував відповідачу оплату вартості туристичних послуг, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання щодо надання таких послуг не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі № 39/208 та призначено справу до розгляду на 27.09.2010 р. о 09:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2010 р. подав пояснення по справі та документи на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2010 р., зокрема свідоцтво про державну реєстрацію позивача, статут позивача, довідку про наявність рахунку в банківській установі, а також витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 20.09.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.09.2010 р., не з’явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2010 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 –V) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/208 від 13.09.2010 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 407) та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД № 621984 (зазначений витяг знаходиться в матеріалах справи).

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 17.09.2010 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103010700934.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/208 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 27.09.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез”явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.09.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2010 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.09.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.08.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Сімейні традиції»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн" було укладено договір на реалізацію туристичних послуг № 02087 (далі –договір), відповідно п. 2.1. якого турагент (позивач) зобов’язується за дорученням та від імені туроператора (відповідача) за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого туроператором продукту і укладенню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами).

Згідно п.1.5 договору, термін "турпродукт", який наведений в даному договорі, має наступне значення: це розроблений туроператором комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві послуги. Такими послугами в складі турпродукту можуть бути: послуги з авіаперевезення, та/або послуги з трансферу автомобілем чи автобусом до готелю та у зворотньому напрямку, а/або готельні послуги, та/або екскурсійні послуги, та/або страхові послуги, та/або додаткові послуги (оренда автомобіля, та/або послуги VIP-залів аеропортів, та/або додаткові екскурсійні послуги, та/або послуги гідів-перекладачів, та/або послуги спортивних інструкторів, та/або послуги провідників та/або інші послуги). Склад турпродукту визначається турагентом в замовленні та підтверджується туроператором в підтвердження замовлення.

Відповідно до п.3.2.3 договору, позивач зобов’язаний здійснювати переказ туроператору вартості турпродукту в порядку та в строк, що встановлені п.5.1 договору, та незалежно від розміру, строку фактичного одержання турагентом такої вартості від туриста чи іншої особи та незалежно від факту реалізації турагентом турпродукту.

Пунктом 4.9. договору визначено, що протягом двох робочих днів туроператор зобов’язаний надати тур продукт на реалізацію шляхом оформлення та передачі представнику турагента документів, які необхідні для споживання турпродукту (авіаквитків, страхових полісів, рахунку-фактури або інших документів, визначених туроператором залежно від складу турпродукту).

Пунктом 5.1 договору передбачено порядок розрахунків, а саме: турагент здійснює повну оплату замовленого турпродукту за відрахуванням винагороди турагента, передбаченої пунктом 5.3 договору, відповідно до виставленого туроператором рахунку-фактури чи повідомлення туроператора протягом трьох банківських днів з дня їх отримання турагентом.

На виконання умов договору відповідачем був виставлений позивачу відповідний рахунок-фактуру № СФт-010955 від 23.06.2010 р. на загальну на суму 33376,00 грн. на оплату туристичних послуг, які були замовлені позивачем (копія рахунок-фактуру № СФт-010955 від 23.06.2010 р. знаходиться в матеріалах справи).

Позивач, на виконання умов договору, здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку-фактури у повному обсязі, у сумі 33 376,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 110 від 25.06.2010 р. позивачем (копія платіжного доручення № 110 від 25.06.2010 р. знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п.3.1.4. договору відповідач зобов’язується відповідно до замовлення турагента, підтвердженого туроператором, та на підставі забезпеченого замовлення послуг, які входять до складу турпродукту, надавати турпродукт на реалізацію шляхом оформлення та передачі представнику турагента документів, які необхідні для споживання турпродукту (авіаквитків, та/або страхових полісів, та/або рахунку-фактури, та/або інших документів, визначених туроператором залежно від складу турпродукту).

Проте, як зазначає позивач у позові, відповідач з 09.07.2010 р. призупинив свою туроператорську діяльність, пов’язану з виїздом туристів за кордон, а 10.07.2010 р. Відповідач надіслав на електронну адресу позивача лист про ануляцію заявки, що свідчить про невиконання своїх зобов’язань за договором.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, перераховані позивачем кошти в сумі 33 376,00грн. не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 376,00грн.

17.08.2009 р. позивач надіслав відповідачу претензію № 13/08 від 13.08.2010 р. з вимогами повернути грошові кошти, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно надання спірних туристичних послуг, проте відповіді на претензію від відповідача не отримав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі фактично укладений договір про надання туристичних послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Закону України від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР “Про туризм” (надалі –Закон України “Про туризм”), визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обов”язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до приписів ч.ч. 1 –3 ст. 20 Закону України “Про туризм” визначено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера.

Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів договору (ч. 9 ст. 20 Закону України “Про туризм”).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов’язань –причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 33376,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 333,76 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн" (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 407, код ЄДРПОУ № 36387940; п/р 26005231714200 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005), а у разі відсутності грошових коштів з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Сімейні традиції»(61003, м. Харків, вул. Університетська, 2, код ЄДРПОУ № 36371031; п/р 26005150115202 в АТ «Регіон-банк», МФО 351254) 33 376,00 грн. (тридцять три тисячі триста сімдесят шість гривень 00 коп.) основного боргу, 333,76 грн. (триста тридцять три гривні 76 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 ) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 30.09.2010 р.