Рішення № 12043657, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/15530.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я» До відповідачів: 1) Київського зоологічного парку загальнодержавного значення

(далі –відповідач-1);

2) Київська міська державна адміністрація (далі –відповідач-2)

Про стягнення 6918 230,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від позивача Ковальов О.М. –представник за довіреністю № 1 від 10.01.10.;

Ткачов В.В. –директор, довідка з ЄДРПОУ № 10669

Від відповідача-1 Ластовець О.В. –представник за довіреністю № 704 від 13.07.10.;

Софійський С.Ю. –представник за довіреністю № б/н від 25.05.10.;

Софійська І.Ю. –представник за довіреністю № б/н від 25.05.10.

Від відповідача-2 не з’явився

Рішення прийнято 30.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 21.09.10. по 30.09.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 6918230,00 грн. (4066351,00 грн. –основний борг, 1133189,00 грн. –неустойка/штраф, 712699,00 грн. –інфляційні втрати, 960000,00 грн. –втрачена вигода, 255,00 грн. –1% за послуги банку від сплати державного мита, 20000,00 грн. – послуги надання адвокатом правової допомоги).

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача-1 зобов’язань, передбачених умовами Договору підряду № 9 від 02.08.04., Договору № 20-1сл. від 11.01.06. щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.10. порушено провадження у справі № 30/155, розгляд справи було призначено на 08.06.10. о 11-30.

Представник Київського зоологічного парку загальнодержавного значення в судове засідання 08.06.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.10. про порушення провадження у справі № 30/155 не виконав, але 08.06.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи № 30/155 в зв’язку з відсутністю можливості повноважних представників відповідача бути присутніми в судовому засіданні 08.06.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/155 відкладено на 22.06.10. о 10-15.

22.06.10. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання, відповідно до якого Київський зоологічний парк загальнодержавного значення просить суд зобов’язати сторони скласти двохсторонній акт звірки між підприємствами та зобов’язати позивача уточнити позовні вимоги. Клопотання судом задоволено частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/155 відкладено на 02.07.10. о 09-20.

В судовому засіданні 02.07.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зміну та уточнення позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»просить суд залучити Київську міську державну адміністрацію в якості відповідача-2 щодо солідарної відповідальності по розрахунку заборгованості перед позивачем в сумі 6918230,00 грн.

В судовому засіданні 02.07.10. представником позивача було подано клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»просить суд залучити до участі в розгляд справи в якості відповідача-2 Київську міську державну адміністрацію.

Представником відповідача 02.07.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Київський зоологічний парк загальнодержавного значення зазначає, що виконання ним грошового зобов’язання зумовлено наявністю фактичного бюджетного фінансування, а оскільки на день звернення позивача до суду з позовом, бюджетне фінансування було відсутнє, відповідач робить висновок, що це свідчить про те, що строк виконання ним свого обов’язку щодо оплати будівельних робіт ще не настав. Таким чином, Київський зоологічний парк загальнодержавного значення просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.10. на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи в якості відповідача-2 - Київську міську державну адміністрацію, та на підставі ст. 77 зазначеного кодексу розгляд справи № 30/155 відкладено на 19.08.10. о 10-15.

В судовому засіданні 19.08.10. представником позивача було подано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»просить суд стягнути з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення та Київської міської державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»8978732,00 грн. (4066351,00 грн. –основний борг, 1415517,00 грн. –неустойка/штраф, 890873,00 грн. –інфляційні втрати, 2560000,00 грн. –втрачена вигода, 255,00 грн. –1% за послуги банку від сплати державного мита, 20000,00 грн. –послуги надання адвокатом правової допомоги).

В судовому засіданні 19.08.10. представником позивача було подано письмові заперечення на відзив на позовну заяву, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»зазначає, що відповідачем-1 було проігноровано пропозиції позивача викладені в листі від 04.02.10. щодо необхідності надання відповіді про строки та шляхи позитивного вирішення питання щодо погашення наявної заборгованості відповідача.

В судовому засіданні 19.08.10. представником відповідача-1 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи № 30/155 для надання йому часу для ознайомлення з поданою позивачем заявою та запереченнями.

Представник відповідача-2 в судове засідання 19.08.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/155 відкладено на 02.09.10. о 15-20.

В судовому засіданні 02.09.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»просить суд стягнути з відповідачів: 4 135 183,95 грн. –основного боргу; 2 369 926,68 грн. –неустойки/штрафу; 737 696,61 грн. –збитків від інфляції; 1 529 811 грн. – втраченої вигоди; 11 670,24 грн. –додаткових витрат; 100 000,00 грн. –моральної шкоди; 20 000,00 грн. –за правову допомогу.

В судовому засіданні 02.09.10. представником відповідача-1 було подано доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких Київський зоологічний парк загальнодержавного значення зазначає, що оскільки сторонами узгоджено умову щодо віднесення строку оплати наданих послуг до часу отримання бюджетного фінансування, та робить висновок, що на час розгляду спору не настав строк виконання зобов’язання, і строк початку нарахування штрафних санкцій є незрозумілим.

Представник відповідача-2 в судове засідання 02.09.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.10. розгляд справи № 30/155 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 21.09.10. о 11-45.

В судовому засіданні 21.09.10. позивачем подано суду письмові заперечення на доповнення до відзиву відповідача-1 від 02.09.10.

21.09.10. представником відповідача-1 подано суду письмовий відзив на заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, відповідно до якої Київський зоологічний парк загальнодержавного значення проти позову в частині стягнення втраченої вигоди, послуг адвоката, штрафних санкцій та неустойки заперечує.

Представник відповідача-2 в судове засідання 21.09.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.10. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 21.09.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.09.10. о 09-50.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/155.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, в 2005 р. позивач став переможцем відкритих торгів (тендери) на закупівлю робіт за рахунок коштів місцевого бюджету щодо будівництва павільйону «Акваріум»та здійснення другої черги капітального будівництва павільйону слонів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення.

За результатами вищезазначених торгів (тендери) та наданої ТОВ «Гарант і Я»кошторисної документації між позивачем та Київським зоологічним парком загальнодержавного значення як Замовником, за погодженням в установленому порядку з Київською міською державною адміністрацією були укладені наступні контракти підряду, договори, додатки і угоди, що уточнюють окремі положення зазначених контрактів та договорів:

- Контракт підряду № 3 від 16.05.02. на виконання комплексу робіт по збудуванню павільйону «Людиноподібних мавп»Київського зоологічного парку з додатком від 16.05.02. на загальну суму, з урахуванням ПДВ, - 3 450 000, 00 грн.;

- Договір підряду № 9 від 02.08.04. щодо виконання робіт по збудуванню павільйону «Людиноподібних мавп»Київського зоологічного парку з додатковими угодами № 1, № 3 та № 6, від 04.01.05., 04.01.06. та 29.12.08., відповідно, та графіками щодо виконання будівельно-монтажних робіт на 2002-2004рр. та фінансування будівельно-монтажних робіт на 2005р., на загальну суму, з урахуванням ПДВ, - 11 200000, 00 грн.;

- Договір № 20-1/сл. від 11.01.06. щодо виконання робіт з будівництва павільйону «Слони»(друга черга) Київського зоологічного парку на загальну суму, з урахуванням ПДВ, - 3500000, 00 грн.;

- Додаткова угода № 2 від 22.11.07. до Договору № 20-1/сл. від 11.01.06. щодо виконання робіт з будівництва павільйону «Слони»(друга черга) Київського зоологічного парку на загальну суму –876200,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач-1 не виконав в повному обсязі свого обов’язку щодо оплати виконаних позивачем будівельно-монтажних робіт у відповідності до зазначених вище Договорів, в зв’язку з чим заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Договором № 20-1/сл. від 11.01.06. становить 474860,40 грн., а за Договором підряду № 9 від 02.08.04. заборгованість становить 3 660323, 55 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем-1 від 24.06.10., які залучено до матеріалів справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача-1, в зв’язку з невиконанням зобов’язань з оплати за вищевказаними Договорами, було надіслано лист-претензію щодо погашення заборгованості в сумі 4065909, 00 грн. від 24.11.09., але матеріали справи не містять відповіді Київського зоологічного парку загальнодержавного значення на зазначений вище лист-претензію від 24.11.09. позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач-1 в порушення покладеного на нього законом та Договорами обов’язку по своєчасній оплаті за виконані позивачем роботи не виконав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»щодо стягнення з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення заборгованості в сумі 4135183,95 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині позовних вимог до Київської міської державної адміністрації, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 не порушив права та охоронювані законом інтереси позивача в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

В зв’язку з тим, що відповідач-1 припустився прострочення по платежам, позивач просить суд стягнути з відповідачів неустойку/штраф в розмірі 2369926,68 грн.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору № 20-1/сл від 11.01.06. взагалі не передбачено сплати відповідачем-1 неустойки за прострочення грошового зобов’язання.

Щодо стягнення з відовідача-1 на користь позивача неустойки за Договором підряду № 9 від 02.08.04., судом встановлено, що умовами даного Договору передбачено (п. 5.2), що у випадку затримки бюджетного фінансування, передбачені даним Договором розрахунки за їх виконання здійснюються протягом п’яти днів з моменту надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача-1.

Відповідно до Положення про Київський зоологічний парк, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації (КМДА) від 29.03.00., Київський зоологічний парк належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і підпорядковується безпосередньо Київській міській державній адміністрації.

Київська міська державна адміністрація на виконання «Програми соціально-економічного та культурного розвитку Києва»безпосередньо затверджувала та виділяла відповідні обсяги капітальних вкладень на 2007-2009 рр. в Київський зоологічний парк загальнодержавного значення.

В матеріалах справи міститься лист Головного управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської державної адміністрації № 041/10-1598 від 18.04.08., відповідно до якого вбачається, що згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 05.03.08. № 270 «Про Програму соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2008 рік»зарезервовано кошти у разі затвердження проектно-кошторисної документації по об'єкту «Будівництво павільйону людиноподібних мавп (горил, шимпанзе)» у сумі 33 923, 2 тис. грн., а після затвердження проектно-кошторисної документації на цей павільйон, кошти були переведені на капітальні вкладення, але фактичного виділення їх в 2008 - 2009 рр. не було.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, з наведеного вбачається, що в зв’язку з тим, що фінансування з міського бюджету об’єктів будівництва та реконструкції Київського зоопарку за програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва, відповідно до затвердженого плану асигнувань 2008-2009 р.р. на протязі 2008-2009 років не здійснювалось, відповідач-1 був позбавлений можливості своєчасно розраховуватись з позивачем за виконані будівельні роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача суми неустойки, оскільки заборгованість виникла не з вини відповідача-1, а в зв’язку з відсутністю фінансування відповідача-1 з боку Київської міської державної адміністрації.

Позивач також просить суд стягнути з відповідачів на свою користь 737696,61 грн. - збитків від інфляції, в зв’язку з простроченням виконання зобов’язань відповідача-1 за Договорами № 9 від 02.08.04. та № 20-1/сл від 11.01.06.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що як було встановлено вище, заборгованість за Договорами виникла не з вини відповідача-1, а в зв’язку з відсутністю його фінансування з боку Київської міської державної адміністрації, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача 737696,61 грн. - збитків від інфляції.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача 1529811,00 грн. –втраченої вигоди, суд встановив наступне.

Нарахування втраченої вигоди в сумі 1529811,00 грн. позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»мало намір після отримання коштів за Договорами негайно покласти їх строком на 12 місяців на депозит «Максимальний»Головного Управління Державного Ощадного Банку в м. Києві з 17 % середньорічною процентною ставкою, яка складає 1 529 811,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України вбачається, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Збитки у формі втраченої вигоди відрізняються від реальних збитків тим, що якщо при витратах, втраті або пошкодженні майна характерним є зменшення наявного майна потерпілого суб'єкта господарювання, то втрачена вигода відображає той факт, що наявне в особи майно не збільшилося, хоча й могло б збільшитись, якби не було правопорушення.

У пункті 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України зміст поняття "неодержаний прибуток" ("втрачена вигода") не розкривається, зазначається лише можливість відшкодування неодержаного прибутку, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Це визначення дає підстави віднести до втраченої вигоди всі доходи, які могла б одержати потерпіла сторона, якби господарське зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач, які - відповідач. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру. Це правило базується на положеннях ст. 218 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Цивільним кодексом передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено суду належними засобами доказування наявності втраченої вигоди, в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем-1 умов Договорів, оскільки позивачем в підтвердження наявності втраченої вигоди не надано суду належних та допустимих доказів, які безспірно і достовірно підтверджували б існування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»реальної можливості отримання грошових сум у вигляді втраченої вигоди.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем лише здійснено припущення щодо ймовірності існування у нього втраченої вигоди, та не доведено належними засобами доказування того факту, що він би гарантовано отримав відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено іншою особою, з зв’язку з чим, суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів 1529811,00 грн. –втраченої вигоди.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь 11670,24 грн. - додаткових витрат у вигляді збитків, які ТОВ «Гарант і Я»зазнало внаслідок порушення відповідачами своїх зобов'язань, та відповідно до наказу Господарського суду міста Києва від 14.12.09. № 27/421 перерахувало ТОВ «Дакмакс»штрафних санкцій на суму 11670,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.09. у справі № 27/421 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ДАКМАС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»про стягнення 25017,87 грн. задоволено частково, та стягнено з ТОВ «Гарант і Я»на користь ТОВ «Науково-виробнича компанія «ДАКМАС»заборгованість у розмірі 10000, 00 грн., 3% річних у розмірі 1112, 05 грн., збитки від інфляції у сумі 7260, 05 грн., пеню у сумі 952, 60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 193, 23 грн. та 182, 29 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.09. у справі № 27/421 було встановлено, що 28.10.05. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ДАКМАС” (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант і Я” (субпідрядник) було укладено контракт на виконання вогнезахисних робіт № 175/1н (контракт), за яким субпідрядник зобов’язується протягом строку дії контракту своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисну обробку металевих конструкцій каркасу павільйону для горилл та шимпанзе на об’єкті: “Реконструкція та розвиток Київського Зоопарку по проспекту Перемоги, 32 в Шевченківському районі м. Києва”, - з метою досягнення межі вогнестійкості R 30 хвилин.

23.02.06. сторони уклали додаткову угоду № 175/1/1м до договору, відповідно до якого субпідрядник зобов’язувався виконати вогнезахисну обробку металевих конструкцій куполу павільйону людиноподібних мавп на об’єкті: “Реконструкція та розвиток Київського Зоопарку по проспекту Перемоги, 32 в Шевченківському районі м. Києва”, - з метою досягнення межі вогнестійкості R 30 хвилин.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.09. у справі № 27/421 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант і Я” за виконані роботи розрахувався частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов’язок доведення покладається законом на позивача.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем належними та допустимими засобами доказування не доведено суду того, що позивачем в зв’язку з неналежним виконанням відповідачами своїх обов’язків було понесено додаткові витрати в сумі 11670,24 грн., оскільки як зазначено вище, з ТОВ «Гарант і Я»на користь ТОВ «Науково-виробнича компанія «ДАКМАС»рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.09. у справі № 27/421 було стягнуто заборгованість у розмірі 10000, 00 грн., 3% річних у розмірі 1112, 05 грн., збитки від інфляції у сумі 7260, 05 грн., пеню у сумі 952, 60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 193, 23 грн. та 182, 29 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, внаслідок невиконання ТОВ «Гарант і Я»своїх обов’язків перед ТОВ «Науково-виробнича компанія «ДАКМАС»за контрактом на виконання вогнезахисних робіт № 175/1н від 28.10.05.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не доведено суду наявності додаткових витрат в сумі 11670,24 грн., які поніс позивач внаслідок порушень відповідачами умов Договорів у справі № 30/155, в зв’язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 11670,24 грн. –додаткових витрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь 100000,00 грн. –моральної шкоди, яку обґрунтовує тим, що в зв'язку з не виконанням відповідачами своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення заборгованості в повному обсязі за здійснені монтажно-будівельні роботи, виникли неприємності в роботі з колишніми субпідрядниками та партнерами, та було підірвано авторитет позивача як надійного партнера. Позивач вказує на те, що внаслідок відсутності обігових коштів ТОВ «Гарант і Я»повністю припинило свою господарську діяльність. Також позивач зазначає, що у директора ТОВ «Гарант і Я»Ткачова В.В. внаслідок неможливості позитивного вирішення протягом двох років питання щодо повернення наявної заборгованості, різко погіршився стан здоров'я (серцеві та неврологічні захворювання), в зв'язку з чим Ткачов В.В. змушений постійно звертатись за медичною допомогою, проходити обслідування купувати ліки, які дорого коштують.

Згідно з ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 2 вказаної статті визначено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також дулової репутації фізичної або юридичної особи.

Тобто, в поняття моральної шкоди входять втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 3-5 ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, при цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно вiд характеру правопорушення, глибини фiзичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостi їх реалiзацiї, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є пiдставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, якi мають iстотне значення. При визначенні розмiру відшкодування враховуються вимоги розумностi i справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом та незалежно вiд майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана юридичній особі неправомірними рушеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спори про відшкодування заподіяної юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законодавством, яке встановлює вiдповiдальнiсть за заподіяння моральної шкоди.

Вiдповiдно до вимог чинного законодавства України, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженнi честi, гiдностi, престижу або дiлової репутацiї, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушеннi права власності (в тому числi iнтелектуальної), прав, наданих споживачам, iнших цивiльних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням пiд слiдством i судом, у порушеннi нормальних життєвих зв'язкiв через неможливiсть продовження активного громадського життя, порушеннi стосункiв з оточуючими людьми, при настаннi iнших негативних наслiдкiв.

Пiд немайновою шкодою, заподіяною юридичній особi, слiд розумiти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її дiлової репутацiї, посяганням на фiрмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерцiйної таємницi, а також вчиненням дiй, спрямованих на зниження престижу чи пiдрив довiри до її дiяльностi.

Вiдповiдно до загальних пiдстав цивiльно-правової вiдповiдальностi обов'язковому з'ясуванню при вирiшеннi спору про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди пiдлягають: наявнiсть такої шкоди, протиправнiсть дiяння її заподiювача, наявнiсть причинного зв'язку мiж шкодою i протиправним дiянням заподiювача та вини останнього в її заподіянні, чим пiдтверджується факт заподiяння позивачевi моральних чи фiзичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими дiями (бездiяльнiстю) вони заподiянi, в якiй грошовiй сумi чи в якiй матерiальнiй формi позивач оцiнює заподiяну йому шкоду та з чого вiн при цьому виходить, а також iншi обставини, що мають значення для вирiшення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним моральної шкоди в сумі 100000,00 грн. суду надано не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено факту понесення ним втрат немайнового характеру та не надано обґрунтування розрахунку суми таких втрат, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я» 100000,00 грн. –моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача 20000,00 грн. - витрат на послуги адвоката, суд встановив наступне.

На підтвердження понесених витрат, позивач долучив до матеріалів справи наступні документи:

- договір № 1-1 про надання юридичних (адвокатських) послуг від 10.01.10., укладеного між адвокатом Ковальовим Олександром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»(копія –в матеріалах справи);

- свідоцтво про право на зайняття Ковальовим Олександром Миколайовичем адвокатською діяльністю (копія –в матеріалах справи);

- довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»№ 1 від 10.01.10. на уповноваження Ковальова Олександра Миколайовича представляти інтереси позивача.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті зазначеної вище норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при задоволенні позову позивач має право на стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, лише в тому разі, коли зазначені послуги (грошові кошти) були реально та фактично перераховані.

У 10 роз'яснення президії Вищогогосподарського суду України від 31.05.02. N 04-5/609 викладено правову позицію, згідно з якою відшкодування витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як встановлено ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду будь–яких доказів перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»на користь адвоката Ковальова Олександра Миколайовича коштів у сумі 20000,00 грн. (квитанції, платіжні доручення, чи інші фінансові документи).

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідачів 20000,00 грн. за послуги адвоката, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»не надано суду належних доказів про перерахування адвокату Ковальову Олександру Миколайовичу вказаної суми грошових коштів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (03055, м. Київ, проспект Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 02221171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант і Я»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17-б; 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 12, кв. 3, код ЄДРПОУ 21549173) 4135183 (чотири мільйони сто тридцять п’ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 95 коп. –основного боргу, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита, 109 (сто дев’ять) грн. 84 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позові до Київської міської державної адміністрації –відмовити.

4.          В частині стягнення 2369926,68 грн. – неустойки, 737696,61 грн. –збитків від інфляції, 1529811,00 –втраченої вигоди, 11670,24 грн. –додаткових витрат, 100000,00 грн. –моральної шкоди, 20000,00 грн. –адвокатських послуг - в позові відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 01.10.10.