Рішення № 12043654, 21.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/138-40/36921.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-2000”

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про зобов'язання внести зміни до договору №1240 від 10.08.01.

за участі прокурати м. Києва

Суддя Пукшин Л.Г.

представники:

від прокуратури: Лиховид О.С. - за посвідченням

від позивача: не зявився.

від відповідача: Конта М.П. - за довіреністю № 60 від 30.06.01.

В судовому засіданні 21.09.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-2000»до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про зобов'язання внести зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1240 від 10.08.01.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовляється від підписання проекту договору про внесення змін до договору оренди №1240 в частині продовження строку дії договору оренди №1240 від 10.08.01 р. на 10 років. Крім того, позивач зазначає, що протягом дії договору оренди він як орендар належним чином виконував свої зобов'язання за договором, тому має переважне право на його продовження.

Ухвалою суду від 24.03.08 порушено провадження у справі № 32/138 та призначено до розгляду на 02.04.08.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.08 у справі №32/138 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-2000»задоволено повністю, зобовязано Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-г; рахунок № 35213017000034 в Головному управлінні Державного казначейства України у м. Києві; МФО 820019; код 19030825) внести зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1240 від 10.08.2001, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпро-2000”(01014, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 5; рахунок № 26008501022918 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 322904; код 31174304) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-г; рахунок № 35213017000034 в Головному управлінні Державного казначейства України у м. Києві; МФО 820019; код 19030825) на умовах, викладених у проекті договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.08 у справі №32/138 рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.08 р. у справі №32/138 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.10 у справі №32/138 касаційне подання Заступника прокурора м. Києва вирішено задовольнити частково, рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.10 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

При цьому, приймаючи 23.06.10 постанову, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що господарський суд, задовольняючи позовні вимоги у справі, не врахував, що чинним законодавством, зокрема, ст. 764 ЦК України, ст.284 ГК України та ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»чітко визначено механізм продовження строку дії договору, закінчення якого відбудеться лише у 2011 році. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку не взято до уваги відсутність у позивача порушеного або оспорюваного права, за захистом якого він може звернутись до господарського суду, оскільки на момент звернення до суду у 2008 р. з позовом у даній справі строк дії договору було подовжено до 2011 р., відмови з боку орендодавця у продовженні строку дії спірного договору з боку орендодавця не поступало.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу № 32/138 передано на новий розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 15.07.10 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 32/138 до свого провадження, присвоїла справі № 32/138-40/368 та призначила розгляд справи на 10.08.10.

У судове засідання, призначене на 10.08.10, представники сторін зявились, представник відповідача надав пояснення на виконання вимог ухвали суду від 15.07.10, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, суд задовольнив клопотання представника позивача та керуючись ст. 77, 86 ГПК України відклав розгляд справи на 21.09.10.

Представник позивача 15.09.10 через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 21.09.10 зявились представники прокуратури та відповідача, за результатами обговорення суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

10.08.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-2000»та Фондом державного майна України був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1240.

На виконання умов договору, передбачених пунктом 1.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1240 від 10.08.2001, Фонд державного майна України передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-2000»прийняло в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно причал № 2 Київського річкового порту, загальною довжиною 60 м/п, розміщене за адресою: м. Київ, Поділ, вул. Набережно-Хрещатицька, що знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт», що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна до договору № 1240 від 10.08.2001. Майно передане в оренду з метою швартовки плавучого готельного комплексу.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди № 1240 від 10.08.2001 договір укладено строком на три роки, з 10.08.01 по 10.08.04 включно.

Додатковою угодою № 465 від 29.04.2002 до вищезазначеного договору оренди додатково, до раніше наданого в оренду майна, було передано в оренду окреме індивідуально визначене нерухоме майно: критий майданчик причалу № 2 Київського річкового порту, загальною площею 184,63 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, Поділ, вул. Набережно-Хрещатицька, що знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт», що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, Поділ, вул. Набережно-Хрещатицька від 29.04.2002. Майно передане в оренду з метою розміщення казино.

06.07.2004 між Фондом державного майна України та позивачем було укладено додаткову угоду № 393 до договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 1240 від 10.08.2001, якою сторони змінили предмет, а саме - орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно:

- частину пасажирської набережної між причалами № 2-3, загальною довжиною 60 м/п, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, та знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт». Майно передається в оренду з метою розміщення стоянки готельного комплексу на воді;

- критий майданчик причалу № 2, загальною площею 184,63 кв.м, що знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт». Майно передається в оренду з метою розміщення спортивно-оздоровчого комплексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2007 у справі № 24/823-7/238 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-2000»до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про зобовязання до Фонду державного майна України продовжити договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 1240 від 10.08.2001 на тих самих умовах строком на 5 років припинено провадження у справі № 24/823-4/238 у звязку з відсутністю предмету спору.

На підставі зазначеної ухвали суду у справі № 24/823-4/238, на виконання наказу Фонду державного майна України від 28.11.2005 № 3039 «Про передачу повноважень орендодавця»11.02.2008 укладено додатковий договір № 1240/2 про внесення змін до договору оренди № 1240 від 10.08.2001.

Зазначеним додатковим договором № 1240/2 було внесено зміни до преамбули договору оренди № 1240 в частині орендодавця, яким стало Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, а також п.10.1 викладено в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 5 (пять) років, що діє з 10.08.2001 до 10.08.2006 та з врахуванням пролонгації продовжено до 10.08.2011 (пункт 3 додаткового договору).

25.02.2008 позивач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з письмовою пропозицією № 14 про внесення змін до договору оренди № 1240 від 10.08.2001 стосовно встановлення строку дії договору - десять років та надав відповідачу два примірника проекту договору про внесення змін до договору оренди № 1240 від 10.08.2001 та додаткового договору № 1240/2 від 11.02.2008.

05.03.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву листом № 30-04/1900 повідомило позивача, про те, що строк дії договору оренди № 1240 від 10.08.2001 продовжено до 10.08.2011, в звязку з чим, питання про продовження його дії буде вирішуватись у строки, визначені ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонамидокази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент звернення позивача до відповідача з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди в частині продовження строку його дії на 10 років, так само як і станом на день звернення до суду, договір оренди № 1240 від 10.08.2001 був діючим, закінчення договору відбудеться лише у 2011 році, таким чином позивач передчасно звернувся до суду, оскільки його права відповідачем не порушувались і не оспорювались.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наділені підприємства та організації, права та інтереси яких дійсно порушені.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами.

Враховуючи викладене вище, та ту обставину, що позивачем не доведено порушення чи оспорювання відповідачем його прав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 27.09.2010р.