Рішення № 12043640, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/35229.09.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

місту Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство “Експрес”

Про стягнення 23322, 76 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Васильченко І.В. - за довіреністю № 39 від 09.04.2010

Від відповідача не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Експрес» 23 322, 76 грн. , із яких: 21906, 93 грн. заборгованість по орендній платі, 224,98 грн. збитки від інфляції, 1190,85 грн. пеня за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду мсіта Києва від 06.09.2010р. порушено провадження у справі №36/352, розгляд справи призначено на 29.09.2010р.

В судове засідання 29.09.2010р. представник відповідача не з»явився, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвала отримана відповідачем 10.09.2010р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача , Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” об’єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

31.03.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агентство “Експрес” (далі відповідач) було укладено договір оренди № 2973 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 24 кв. м., яке розміщене вздовж Західного тунелю з боку виходу зі станції метро “Вокзальна”за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіального галузевого об’єднання “Південно-західна залізниця”, вартість якого за експертною оцінкою станом на 28.02.2006 становить 265064,00 грн. Майно передано в оренду під розміщення кіоску з метою реалізації продукції громадського харчування та продажу товарів підакцизної групи, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.03.2006.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов’язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання – передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 31.03.2006 орендодавець згідно договору передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 24 кв. м., яке розміщене вздовж Західного тунелю з боку виходу зі станції метро “Вокзальна”за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено строк дії цього договору з 31.03.2006 по 28.02.2007.

Як свідчать матеріли справи за відсутності заяв жодної із сторін договору, останній у відповідності до приписів ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”був продовжений спочатку до 31.01.2008, потім до 31.12.2008.

Про продовження дії договору також свідчить укладені між сторонами 21.05.2007 додатковий договір № 1 до договору оренди та 25.12.2008 договір № 2973/02, якими було внесено зміни до умов договору.

В подальшому за відсутності заяв сторін про припинення договору, договір в порядку ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” був продовжений на той самий строк, тобто до 30.11.2009.

Пунктом 2.4 договору сторонни обумовили, що у разі припинення або розірвання договору майно повертається орендарем орендодавцю/ балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта прийому –передачі.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом мінстрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –лютий 2006 року – 2650,64 грн. (п. 3.1 договору). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодаством.

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата за перший місяць оренди – березень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2006 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковиц рахунок балансоутримувача.

21 травня 2007 року сторони уклали Договір №1 про внесення змін до договору оренди №2973 від 31.03.06., за умовами якого сторони прийшли згоди про викладення у іншій редакції абзацу 1 п.3.1 р. 3 договору оренди №3065 від 27.04.2006р. –орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ на перший /базовий місяць розрахунку за січень 2007 року – 4308,01 грн.

В п. 5.14 сторонами погоджено, що в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі –приймання.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, не виконав обов’язку орендаря, орендну плату повністю до державного бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, складає 21906, 93 грн.

Свого контррозрахунку суми заборгованості по орендній платі відповідачем не надано.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

При розгляді справи судом встановлено, що після припинення дії договору оренди 30.11.2009р. відповідач користувався приміщенням, тому відповідач зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованість відповідача зі сплати орендної плати на день порушення провадження у справі та розгляду справи становить 21906,93 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №2973 від 31.03.2006р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 21906,93 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу в сумі 1190,85 грн. та інфляційні в сумі 224,98 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.5 договору сторони передбачили, що у випадку перерахування орендної плати несвоєчасно або не в повному обсязі, орендна плата стягується до бюджету у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 3.5 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» підлягає стягненню пеня в сумі 1190, 85 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань встановлений судом та по суті відповідачем неоспорений, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 224,98 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО «ЕКСПРЕС»(м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 38/40, код ЄДРПОУ 32767289) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825 ) 21906 грн. 93 коп. основного боргу, 1 190 грн. 85 коп. пені за прострочку платежу, 224 грн. 98 коп. інфляційні на рахунок 31112093700011, одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, Банк одержувача ГУДК в м. Києві, МФО 820019, КЕДК 22080200, назва –плата за оренду майна бюджетних установ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО «ЕКСПРЕС» (м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 38/40, код ЄДРПОУ 32767289) в доход Державного бюджету України 233 грн. 23 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО «ЕКСПРЕС»(м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 38/40, код ЄДРПОУ 32767289) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

01.10.2010р.