Рішення № 12043609, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/27027.09.10 За позовомПрокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Солом’янської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду”Солом’янської районної в м. Києві ради До           Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Марія”

Простягнення 372680,72 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури:          Курлатова С.О. –посвідчення №248 від 21.07.2010р.

Від позивача-1:          не з»явився

Від позивача-2:          Малиш В.В. –предст. за довір. №2781/57 від 12.07.2010р.;

Від відповідача           Загура В.П. –предст. за довір №б/н від 18.05.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Солом’янського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Солом’янської районної у місті Києві ради, Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Марія” про стягнення 359870,41 грн. заборгованості по оренлдній платі та пені 12810,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2010 порушено провадження у справі №36/270 розгляд справи призначено на 08.09.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 №36/270, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 27.09.2010.

Представник прокуратури та позивача -2 в судовому засіданні 27.09.2010р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2010р. надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що ним частково погашена заборгованість в сумі 40 000 грн., що підтверджується платіжним дорученнями долученими до матеріалів справи. Заборгованість в сумі 272157 грн. 32 коп. відповідач визнає та просить розстрочити виконання іршення суду рівними частками на шість місяців. В частині сятгнення неустойки просить суд зменшити її розмір до 2000 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

01 квітня 2008 року між Комунальним підприємством “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної м. Києва ради (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “С.Марія”(далі відповідач ) було укладено Договір оренди № 002-ч нежилого приміщення в м. Києві по бул. Чоколівський, 27.

Відповідно до п. 1.1. Договору, позтивач на підставі Розпорядження Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007р., № 490 від 27.03.2008р. передає, а відповідач приймає в оренду нежиле приміщення (поверхню будівлю), для розміщення магазин непродовольчих товарів, адміністративні, складські потреби, за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 27, загально. Площею 243,7 кв.м.

За користування об’єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом’янської районної в м. Києві радою або за результатами конкурсу на право оренди об’єкту комунальної власності. Орендна плата на момент укладання Договору встановлюється у розмірі 60% від вартості майна і становить 41999,99 грн. на місяць.

Орендар (відповідач) повинен сплачувати орендну плату (п.п.3.1, 3.7. Договору) та інші платежі (п.п.3.5, 3.6.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1- го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. (п.п3.1, 3.8. Договору).

Згідно п.7.3 та п.7.4 Договору оренди нежитлових приміщень №852/Б від 01.09.2008, відповідач не має права без письмової згоди позивача провести переобладнання, перепланування, ремонт об'єкта оренди, вести роботи прибудинковій території. Дозвіл на використання таких робіт оформляється листом позивача та виконується лише на підставі проектно-кошторисної документації та при наявності дозволу на ведення будівельних робіт.

Строк дії Договору встановлено з 01.04.2008р. до 27.02.2011р.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу орендоване приміщення, про що сторонами було складено та підписано відповідний Акт прийому-передачі від 01.04.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідач в порушення умов Договору позивачу орендну плату за за період з березня 2010р. по липень 2010р. не сплатив у звязку з чим виник борг на день предявлення позову та порушення провадження у справі в сумі 312889, 59 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів передбачених п.3.1., 3.6., орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Спірне приміщення є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно –правовими актами (ч.1 ст.2, ст.3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п. 1, п.3 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред’явлення позову та порушення провадження у справі відповідач свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів у розмірі 312157, 32 грн. не сплатив.

При розгляді справи судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем в рахунок погашення заборгованості спласено 40000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

З огляду на викладене провадження у справі в частині стягнення 40000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процессуального кодексу України у зв»язку із відстуністю предмету спору в цій частині.

В частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 272157, 32 коп. позовні вимоги підлягають задоовленню.

Відповідно до п. 6.2. Договору позивачем було нарахована відповідачу пеня в розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення в сумі 12810, 31 грн., яка також підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заява відповідача про зменшення неустойки до 2000 грн. задоволенню не підлягає, оскільки при розгляді справи судом встановлено систематичне порушення відповідачем своїх зобов»язань.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення на шість місяців та заслухавши пояснення представників позивача - 2 та прокуратури суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню з урахуваннням приписів ст. 121 Господарського процессуального кодексу України.

Як вбачається із змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п. 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996р. «Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі підялгають стягненню з відповідача. в доход державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, п. 1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Марія” (03087, м. Київ, бул. Чоколівський, 27, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 20014151) на користь Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янського району міста Києва (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 272157 грн. 32 коп.. заборгованості по сплаті орендних платежів, 1212 810 грн. 31 коп. пені., розстрочивши виконання рішення суду наступним чином:

перший платіж в сумі 47494 грн. 60 коп. –до 30.10.2010р.

другий платіж в сумі 47494 грн. 60 коп. –до 30.11.2010р.

третій платіж в сумі 47494 грн. 60 коп. –до 30.12.2010р.

четвертий платіж в сумі 47494 грн. 60 коп. –до 30.01.2011р.

п»ятий платіж в сумі 47494 грн. 60 коп. –до 28.02.2011р.

шостий платіж в сумі 47494 грн. 63 коп. –до 30.03.2011р.

В іншій частині позовних вимог припинити провадження у справі у зв”язку з відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Марія”(03087, м. Київ, бул. Чоколівський, 27, 01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 20014151) в дохід Державного бюджету України 3726грн. 81 коп. державного мита

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.Марія”(03087, м. Київ, бул. Чоколівський, 27, 01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 20014151) 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

30.09.2010р.