Рішення № 12043322, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/39222.09.10

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазис - Інтерент"

про стягнення 5441,10 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача                    Панкова О.А. представник (за дов. від 12.07.2010р.);

від відповідача          не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 4954,87 грн. основної заборгованості, 199,05 грн. пені, 287,18 грн. –компенсації плати за землю, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита. та послуг інформаційно – технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 було порушено провадження в справі № 47/392 та призначено розгляд справи на 02.09.2010.

У судових засіданнях 02.09.2010, 16.09.2010р. та 22.09.2010р. представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі, та просив суд стягнути з відповідача 4954,87 грн. –основного боргу, 199,05 грн. –пені, 287,18 грн. –компенсації плати за землю. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що між ним та відповідачем було укладено договір № 533/І від 29.10.2008, згідно умов якого позивач зобов’язався передати відповідачу в оренду нежитлове приміщення, за адресою м.Київ, вул. Генерала Тупикова 3/1. На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу приміщення в оренду, згідно акту прийому-передачі приміщення, проте в порушення умов договору відповідач за користування приміщенням не розрахувався у повному обсязі. Згідно пояснень позивача та позовної заяви борг відповідача перед позивачем складає 4954,87 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 02.09.2010р., 16.09.2010р. та 22.09.2010р. не направляв, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не направляв. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у довідці Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи від 02.09.2010 та 16.09.2010.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.09.2010 представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору № 533/І від 29.10.2008, копія якого наявна в матеріалах справи, а оригінал був досліджений у судовому засіданні, позивач зобов’язався передати відповідачу, а останній зобов’язався прийняти в оренду нежиле приміщення за адресою: м.Київ, вул. Генерала Тупикова 3/1, загальною площею 19,7 кв.м, у тому числі підвал –19,7м2 , згідно акту-прийому передачі, що передбачено п.п.1.1, 4.1 договору. Згідно п.3.1, 3.2 договору оренди, орендну плату встановлено в розмірі 763,89 грн., яку орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним (п.3.8 договору). Згідно п.3.5 договору, відповідач зобов’язався компенсувати видатки по платі за землю. Пунктом 9.1 договору, строк дії договору встановлено до 29.10.2009.

Згідно акту прийому-передачі від 29.10.2008р., підписаний повноважними представниками позивача та відповідача, та посвідчені відповідними печатками, копія якого додана до матеріалів справи, а оригінал було досліджено у судовому засіданні, позивач передав а відповідач прийняв об’єкт оренди загальною площею 19,7 м2 .

Рішенням Господарського суду міста Києва № 30/245 від 09.07.2009 договір оренди № 533/І від 29.10.2008 було розірвано, та зобов’язано відповідача звільнити займане приміщення згідно наведеного договору, передавши наведене вище приміщення за актом прийому-передачі позивачу.

Згідно акту прийому-передачі від 04.01.2010 відповідач повернув позивачу частину приміщення, загальною площею7,2 МЗК м2, яке у відповідача знаходилось відповідно до договору № 533/І від 29.10.2008.

Як зазначив позивач у позові, відповідачем не було повернуто позивачу приміщення загальною площею 12,5 м2, відповідач не здійснював плату за фактичне користування приміщенням позивача та компенсацію видатків по платі за землю, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 4 954,87 грн. –основної заборгованості, 287,18 грн. –компенсації плати за землю, 199,05 грн. –пені, яку позивач просив суд стягнути у повному обсязі.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем на підставі договору № 533/І від 29.10.2008, виникли правовідносини з оренди приміщення, оскільки позивач як орендодавець на підставі акту прийому-передачі від 29.10.2008 передав відповідачу приміщення в найм, однак рішенням Господарського суду міста Києва № 30/245 від 09.07.2009 договір № 533/І від 29.10.2008 було розірвано, та зобов’язано відповідача звільнити приміщення передане в оренду за наведеним договором, про що скласти акт здачі-прийому передачі, що відповідачем не було здійснено, ним було передано позивачу лише частину займаного приміщення площею 7,2 м2, згідно акту прийому-передачі від 04.01.2010, частиною приміщення, загальною площею 12,5 м2, відповідач продовжує користуватися, оскільки на дану частину приміщення акт прийому-передачі не складався, як це передбачено рішенням Господарського суду міста Києва №30/245 від 09.07.2009, внаслідок чого, за період з 01.12.2009 по 01.07.2010 (дата, яка визначена позивачем у позовній заяві) утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача, який долучений останнім до позовної заяви, перевірений судом та з яким суд погоджується, складає 4 954,87 грн. боргу за фактичне користування приміщенням.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем за фактичне користування приміщенням, існує непогашена заборгованість в сумі 4 954,87 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за фактичне користування приміщенням площею 12,5 м2 за адресою: м.Київ, вул. Генерала Тупикова 3/1, не оплачене останнім - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі 4 954,87 грн.

Також, судом розглянуті позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та компенсації плати за землю.

Зобов’язання відповідача по сплаті компенсації плати за землю та пені за прострочення за несвоєчасне внесення платежів, передбачене пунктами 3.1, 3.2 та 3.5 договору № 533/І від 29.10.2008, який рішенням № 30/245 від 09.07.2009 було розірвано.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки обов’язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб’єктний склад спору, а в справі № 30/245 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 у справі № 30/245 не підлягають доказуванню, зокрема щодо того, що внаслідок розірвання договору № 533/І від 29.10.2008 зобов’язання позивача та відповідача за наведеним договором припинились.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Суд, враховуючи вищенаведене, дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації плати за землю у розмірі 287,18 грн. та пені у розмірі 199,05 грн. за договором № 533/І від 29.10.2008 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки наведений договір є розірваним, а всі зобов’язання сторін за ним - припиненими.

Таким чином, суд визнає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, у зв’язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 954,87 грн. –основного боргу.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис - Інтернет” (код ЄДРПОУ 30928346, адреса: 03151, м. Київ, вул. Мішина 2) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради (код ЄДРПОУ 35756919, адреса: м. Київ, вул. Соціалістична, 6) суму заборгованості в розмірі 4954 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 87 коп., а також 92 (дев»яносто дві) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           С.Р.Станік

          дата складання повного тексту рішення: 27.09.2010