Рішення № 12043321, 21.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/32321.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київська фортеця» До Акціонерного банку «Синтез»

Провизнання договорів недійсними

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Тарасов А.Г., ОСОБА_1.- директор

від відповідачів Дякур Т.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Акціонерного банку «Синтез»про визнання недійсними Договору іпотеки від 26 грудня 2008 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця" та Акціонерним банком "СИНТЕЗ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 30604 з усіма додатками, додатковими угодами (договорами), змінами та доповненнями та Договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 11 лютого 2010 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця" та Акціонерним банком "СИНТЕЗ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. за реєстровим номером 613.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що спірні договори з боку Позивача були підписані не уповноваженою на те особою, що відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, з урахуванням підпункту 9.1 пункту 9 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" є підставою для визнання їх недійсними у судовому порядку.

Крім того, в обґрунтування недійсності Договору іпотеки від 26 грудня 2008 року укладеного між Позивачем та Відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 30604, Позивач посилається на відсутність у нього необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення цього правочину, адже надання майнового поручительства за спірним договором Позивач вважає фінансовою послугою у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що договори іпотеки від 26.12.2008р. та про задоволення вимог іпотекодерждателя від 11.02.2010р. є дійсними та не суперечать чинному законодавству. Свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 29.06.2010р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 30604.

Відповідно до умов Договору іпотеки від 26.12.2008 р. Позивач передав Відповідачу в іпотеку комплекс будівель загальною площею 3 139,10 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, як забезпечення виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язань перед Відповідачем по Договорам кредитної лінії № 191207/1 від 19 грудня 2007 року та № 261208/1 від 26 грудня 2008 року.

Укладаючи Договір іпотеки від 26.12.2008 року Позивач діяв як майновий поручитель ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по зобов'язанням, що виникли у них перед Відповідачем по Договорам кредитної лінії № 191207/1 від 19 грудня 2007 року та № 261208/1 від 26 грудня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.3. Статуту Позивача, засновником та єдиним учасником Позивача (з часткою 100 % статутного капіталу) є громадянка України - ОСОБА_3.

Відповідно до п. 7.3. Статуту Позивача, функцію Вищого органу товариства учасник, якій володіє 100 % статутного капіталу та є єдиним учасником товариства, виконує одноособово. Вищим органом Товариства у цьому разі є такий учасник, або його представник.

Згідно з пунктом 8.25. Статуту Позивача, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства належить до виключної компетенції Вищого органу товариства.

Матеріалами справи доведено, що предмет іпотеки - комплекс будівель загальною площею 3 139,10 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, становив більше ніж п'ятдесят відсотків майна товариства, підписання Договору іпотеки від 26.12.2008 р. належало до виключної компетенції ОСОБА_3, як учасника Позивача, що володіє 100 % його статутного капіталу.

Договір іпотеки від 26.12.2008 р. від імені Позивача, був підписаний Дереберою Світланою Петрівною, котра діяла на підставі Довіреності посвідченої 26 грудня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 30586, виданою Директором Позивача - ОСОБА_1.

Проте, за твердженням позивача, ні виконавчий орган Позивача - Директор ОСОБА_1. ні уповноважена ним особа, не мали права укладати Договір іпотеки, адже його укладення належить до виключної компетенції Вищого органу Позивача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, зокрема, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності та може бути відчужене іпотекодавцем.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про іпотеку», у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника, така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Відповідно до пункту 1.3. Статуту Позивача, засновником та єдиним учасником Позивача (з часткою 100 % статутного капіталу) є громадянка України -ОСОБА_3.

Відповідно до п. 7.3. Статуту Позивача, функцію Вищого органу товариства учасник, якій володіє 100 % статутного капіталу та є єдиним учасником товариства, виконує одноособово. Вищим органом Товариства у цьому разі є такий учасник, або його представник.

Згідно з пунктом 8.25. Статуту Позивача, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства належить до виключної компетенції Вищого органу товариства.

Таким чином, зважаючи на те, що предмет іпотеки - комплекс будівель загальною площею 3 139,10 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, становив більше ніж п'ятдесят відсотків майна товариства, підписання Договору іпотеки від 26.12.2008 р. належало до виключної компетенції ОСОБА_3, як учасника Позивача, що володіє 100 % його статутного капіталу.

При цьому термін «виключна компетенція»необхідно розуміти так, що дане повноваження не могло бути передано (делеговано) іншій особі, у тому числі й виконавчому органу Позивача - Директору.

Даний висновок випливає з частини 4 статті 145 Цивільного кодексу України, відповідно до якої питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані (делеговані) ними для вирішення виконавчому органу товариства.

У даному випадку, Договір іпотеки від 26.12.2008 р. від імені Позивача, був підписаний Дереберою Світланою Петрівною, котра діяла на підставі Довіреності посвідченої 26 грудня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 30586, виданою Директором Позивача - ОСОБА_1.

Проте, ні виконавчий орган Позивача - Директор ОСОБА_1. ні уповноважена ним особа, не мали права укладати Договір іпотеки, адже його укладення належить до виключної компетенції Вищого органу Позивача і відповідно до ч. 4 ст. 145 ЦК України, не може бути передане (делеговане).

Що ж до доводів Відповідача, про нотаріальне посвідчення спірних договорів, то слід зазначити, що законодавство не пов'язує можливість (чи не можливість) визнання правочинів недійсними з обставиною їх нотаріального посвідчення.

Так, відповідно до частини 1 статті 219 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Проте, відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (не залежно від того, чи був він посвідчений нотаріально).

На підставі Договору іпотеки від 26.12.2008р. сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця" та Акціонерним банком "СИНТЕЗ" було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 лютого 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. за реєстровим номером 613.

На підставі цього правочину Позивач передав Відповідачу у власність комплекс будівель загальною площею 3139,10кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.. Червонопрапорна, буд.26 та були предметом іпотеки.

Разом з тим, згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 лютого 2010 року також має бути визнаний недійсним як такий що укладений без відповідних правових підстав (на підставі недійсного правочину).

Крім того, він суперечить законодавству, оскільки був також підписаний не уповноваженою на те особою - Директором ОСОБА_1. та у порушення встановленого Законом України «Про іпотеку»порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір іпотеки від 26 грудня 2008 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця" та Акціонерним банком "СИНТЕЗ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 30604 з усіма додатками, додатковими угодами (договорами), змінами та доповненнями.

Визнати недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 лютого 2010 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця" та Акціонерним банком "СИНТЕЗ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. за реєстровим номером 613.

Стягнути з Акціонерного товариства «Синтез»(01133, м. Київ, вул.. Івана Кудрі, 5, код ЄДРПОУ 21564391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київська Фортеця»(03083, м. Київ, вул.. Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 35570290) 170 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 29.09.2010