Рішення № 12043250, 28.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/37628.09.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доОлександрівської клінічної лікарні міста Києва

простягнення 854 999,37 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Цурка Н.О. (довіреність від 25.06.2010 року)

від відповідача:представник Іллюша М.О. (довіреність від 15.01.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Олександрівської клінічної лікарні міста Києва заборгованості за договором №30948 від 29.04.2008 року у сумі 854 999,37 грн. (у тому числі 733680,91 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію; 3483,60 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію; 67433,58 грн. пені; 39126,13 грн. інфляційних втрат та 11275,15 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2010 року порушено провадження у справі №23/376 та призначено її розгляд на 07.09.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 28.09.2010 року представником Позивача було надано суду уточнений розрахунок суми боргу, відповідно до якого станом на 29.07.2010 року основний борг Відповідача за спожиту активну електричну енергію становив 0,42 грн.; за спожиту реактивну енергію 536,09 гривень. На момент розгляду справи судом Відповідач заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 0,42 грн. погасив.

Представник Відповідача надав суду клопотання щодо зменшення розміру пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №30948 від 29.04.2008 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно пункту 2.2 договору №30948 від 29.04.2008 року Позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами та величинами споживання електроенергії та потужності, визначеними договором, за яку Відповідач згідно пункту 2.3.3 договору зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки відповідно до додатку до договору «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань з електролічильників споживачів».

Згідно пункту 13 додатку 2.6 «Порядок розрахунків»до договору Відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період до 25 числа поточного розрахункового місяця.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з позовної заяви, за період з 01.11.2009 року по 01.07.2010 року Відповідач за поставлену активну та реактивну електричну енергію розрахувався частково внаслідок чого утворилась заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 733680,91 грн. та реактивну електричну енергію у розмірі 3483,60 гривень.

Представник Позивача надав суду уточнений розрахунок суми боргу та довідку про надходження коштів в погашення боргу за період з липня 2010 року по 28 вересня 2010 року відповідно до якої Відповідач погасив основний борг за спожиту активну та реактивну електроенергію на момент звернення до суду. Таким чином, борг Відповідача за активну електроенергію становив 0,42 грн., за реактивну електроенергію 536,09 гривень.

З огляду на викладене, суд відмовляє у стягненні 733680,49 грн. боргу за активну електричну енергію та 2947,51 грн. боргу за реактивну електричну енергію.

Так як Відповідачем проведено оплату активної електричної енергії у розмірі 0,42 грн. згідно договору №30948 від 29.04.2008 року, то суд припиняє провадження в частині стягнення з Відповідача 0,42 грн. основного боргу на підставі підпункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу за спожиту реактивну електроенергію підлягає задоволенню у розмірі 536,09 гривень.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.2 договору №30948 від 29.04.2008 року у разі порушення Відповідачем строків оплати за спожиту електроенергію передбачено стягнення пені у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії у розмірі 67433,58 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги положення наведених норм, враховуючи те, що Відповідач є бюджетною установою та вживав усіх заходів щодо погашення заборгованості, суд зменшує розмір пені до 100,00 (ста) гривень.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у період з квітня по червень 2010 року інфляційні нарахування мали від’ємне значення, а саме: у квітні -2 210,56 грн., у травні -4 335,21 грн., у червні -2934,72 гривень. З урахуванням від’ємного значення інфляційного збільшення суми боргу інфляційні втрати Позивача становлять 29645,64 гривень. Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 29645,64 гривень.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку із оплатою Відповідачем протягом липня-серпня основного боргу у розмірі 736628,00 грн. Позивач звернувся до суду із клопотанням про повернення зайво сплаченого державного мита сумою 7366,28 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову має вказати позивач. Ця норма кореспондує з нормою частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позовна заява повинна, зокрема, містити зазначення ціни позову.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 854 999,37 гривень. У зв’язку із частковим погашенням суми основного боргу Позивач надав суду уточнений розрахунок суми боргу, відповідно до якого просив стягнути із Відповідача 118371,37 гривень.

Згідно пункту 4.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За таких обставин, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Олександрівської клінічної лікарні міста Києва (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1; ідентифікаційний код 01994095) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 536, 09 грн. (п’ятсот тридцять шість гривень 09 копійок) основного боргу за реактивну енергію; 100,00 грн. (сто гривень 00 копійок) пені; 11275,15 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят п’ять гривень 15 копійок) трьох процентів річних; 29645,64 грн. (двадцять дев’ять тисяч шістсот сорок п’ять гривень 64 копійки) інфляційних втрат; 415,57 грн. (чотириста пятнадцять гривень 57 копійок) державного мита та 11,47 грн. (одинадцять гривень 47 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 0,42 грн. основного боргу за активну електричну енергію.

5. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено: 29.09.2010 року.