Рішення № 12043178, 10.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/33410.09.10 За позовом Приватного підприємства "ЛІР Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С Форвардінг Ко" про стягнення 6 594,32 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

Від позивача Яковенко Л.М. –директор, довідка з ЄДРПОУ серії АБ №247336

Від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 6000,00 грн. заборгованості за договором №15-7 від 21.01.2010р., 405,70 грн. пені, 75,00 грн. трьох відсотків річних, 113,62 грн. інфляційних збитків, судових витрат в т.ч. 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2010р. порушено провадження по справі №8/334 та призначено її розгляд на 02.09.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2010 року розгляд справи відкладений на 10.09.2010 року у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням усіх витребуваних документів.

10.09.2010р. в судове засідання з’явився представник позивача. Представник відповідача не з’явився, відзив та витребувані судом докази не надав.

Суд розглядає справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

В С Т А Н О В И В:

21.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд С Форвардінг Ко" (надалі –замовник, відповідач) та Приватним підприємством "ЛІР Україна" (надалі –перевізник, позивач) було укладено договір №15-7 перевезення вантажів по території України (надалі –договір), згідно п.1 якого перевізник за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником вантажу в пункт призначення, зазначений замовником в заявці по договору, та видає його особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу в заявці.

Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2010р.

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання договору, а відтак він вважається чинним.

Сторони підписали та скріпили печатками заявки №13 від 21.01.2010р. з вартістю послуг 2900,00 грн. з ПДВ та №18 від 26.01.2010р. з вартістю послуг 3100,00 грн. з ПДВ на перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно договору, відповідно до якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Мартусівка –м. Дніпропетровськ.

Сторони підписали та скріпили печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000031 від 29.01.2010р. на суму 3100,00 грн. та №ОУ-0000018 від 25.01.2010р., що підтверджує надання послуг відповідно до договору згідно зазначених заявок. Загальна вартість послуг становить 6000,00 грн.

Згідно із ч. 1 п.4.2 договору замовник здійснює оплату перевізнику за виконані послуги на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника у термін 26 банківських днів з моменту підписання акту приймання передачі виконаних робіт.

Однак відповідач не оплатив послуги позивача, а саме суму 6000,00 грн.

Як встановлено судом, 08.04.2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо виплати відповідачем заборгованості за виконані перевезення за договором. Як вбачається із матеріалів справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення претензія була отримана відповідачем 12.04.2010 року. Однак відповідь відповідача в матеріалах справи відсутня.

Відповідач розрахунок за отриманні послуги не здійснив. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 6000,00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно –експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання договору щодо оплати послуг не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 6000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 405,70 грн. пені, 75,00 грн. трьох відсотків річних, 113,62 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем послуги виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем послуг, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 75,00 грн. трьох відсотків річних, 113,62 грн. інфляційних збитків, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 75,00 грн. трьох відсотків річних, 113,62 грн. інфляційних збитків правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що по відношенню до замовника за несвоєчасну оплату виконаної роботи щодо перевезення, при умові надання належним чином оформлених оригінальних документів –накладається пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені розмірі 405,70 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Разом з тим, на відповідача покладається 500,00 грн. витрат на оплату юридичної допомоги, оскільки позивачем були надані належні докази понесених відповідних витрат, а саме: договір №3-о/10 від 02.07.2010 р. на юридичне обслуговування, щодо надання правових (юридичних, адвокатських) послуг, платіжне доручення №489 від 06.07.2010р. на оплату юридичних послуг за вкладання позовної заяви на суму 500,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С Форвардінг Ко" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37; код 32305728) на користь Приватного підприємства "ЛІР Україна" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Петровського, 140; код 33257987) основний борг в сумі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп., пені 405 (чотириста п’ять) грн. 70 коп., три відсотки річних 75 (сімдесят п’ять) грн. 00 коп., інфляційні збитки 113 (сто тринадцять) грн. 62 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 659 (шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 43 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.С. Катрич Рішення підписано 17.09.2010 р.