Рішення № 12043097, 17.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/34817.09.10 За позовомВійськової прокуратури Деснянського гарнізону в інтересах держави в особі Остерської квартирно експлуатаційної частини району

доКонцерну «Військторгсервіс»

простягнення 592693,73 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Задачіна Н.П. дов. № 660 від 19.05.2010 року;

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Борчаковський М.Б. посвідчення № 778 від 26.05.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова прокуратура Деснянського гарнізону в інтересах держави в особі Остерської квартирно експлуатаційної частини району звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну «Військторгсервіс»про стягнення 592693,73 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати наданих послуг по опаленню та постачанню гарячої води згідно Договору № 44 поставки тепла від 25.08.2009 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за 2010 рік в сумі 526899,80 грн.

Ухвалою від 28.07.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.08.2010 року.

В судове засідання 30.08.2010 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.08.2010 року проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 30.08.2010 року прокурор надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 30.08.2010 року розгляд справи було відкладено на 17.09.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2010 року подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 526899,80 грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги.

В судове засідання 17.09.2010 року представник відповідача вдруге не з'явився, вимоги ухвали не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Прокурор в судовому засіданні 17.09.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, позивач в позовній заяві з метою забезпечення позову просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.09.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2009 року між Остерською квартирно експлуатаційною частиною району, (далі Постачальник, позивач) та Київською філією № 2 Концерну «Військторгсервіс» (далі абонент, відповідач) був укладений договір № 44 поставки тепла (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязується постачати абоненту опалення належної якості, а абонент зобовязується прийняти вказані послуги та оплатити за них на умовах Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору предметом постачання є опалення в кількості 815, 1 Гкал на опалювальний період по розрахунковим даним, пар та гаряча вода згідно показників лічильників.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору сторони узгодили, що платником за цим Договором є абонент. Загальна вартість теплопостачання та постачання гарячої води, що підлягає поставці за даним Договором становить: 302524,37 грн.

Згідно з пунктом 3.6 Договору всі розрахунки за даним Договором проводяться за розрахунковими реквізитами сторін, шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку абонента на рахунок постачальника.

Відповідно до пунктів 3.7 та 3.8 Договору абонент за цим Договором зобовязується сплачувати кожного місяця вартість теплопостачання та постачання гарячої води зазначену в щомісячних рахунках наданих постачальником. Підставою для оплати є рахунки фактури постачальника.

Пунктом 3.9 Договору сторони узгодили, що оплата здійснюється на підставі фактичного отримання абонентом теплопостачання та постачання гарячої води належної якості. Розрахунок за опалення та гарячу воду проводиться на підставі планової калькуляції собівартості 1 Гкал тепла, виробленої газовою котелнею КЕ 25.14 С постачальника за кожну Гкал вартістю 371,15 грн. за 1 Гкал.

Згідно з пунктом 3.10 Договору розрахунок з абонентом проводиться до 10 числа кожного місяця, відповідно до виставлених постачальником рахунків та згідно до Порядку погашення внутрішньо відомчої дебіторської та кредиторської заборгованості за КПКВ 2101020.

Відповідно до пункту 4.2.2 Договору абонент зобовязаний оплачувати теплопостачання та постачання гарячої води, згідно з умовами визначеними у цьому Договорі.

За період з лютого 2010 року по травень 2010 року позивач надав відповідачу послуг з опалення та постачання гарячої води на загальну суму 526899,80 грн., що засвідчується рахунками № 17 від 26 січня 2010 року на суму 213224,53 грн., № 94 від 25 лютого 2010 року на суму 93384,00 грн., № 196 від 30 березня 2010 року на суму 124677,46 грн., № 277 від 28 квітня 2010 року на суму 57207,55 грн., № 359 від 26 травня 2010 року на суму 38406,26 грн., однак відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в сумі 526899,80 грн.

12 травня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 615 з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була вручена відповідачу 31.05.2010 року, що засвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вищевказана вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 526899,80 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 526899,80 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс»(місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі Київської філії № 2 Концерну «Військторгсервіс»(місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський р н, вул. Госпітальна, буд. 18, код ЄДРПОУ 07807645) на користь Остерської квартирно експлуатаційної частини району (місцезнаходження: 17024, Чернігівська обл., Козелецький р н, смт. Десна, вул. Ювілейна, 3, код ЄДРПОУ 07807645) 526 899 (пятсот двадцять шість тисяч вісімсот девяносто девять) грн. 80 коп. основного боргу, 5 269 (пять тисяч двісті шістдесят девять) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

28.09.2010 року