Рішення № 12042735, 02.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.10 Справа № 11/165/10

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Палітра Україна” (вул. Ф.Зайцева, буд. 18, м. Донецьк, 83086)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Грань-Плюс” (вул. Грязнова, буд. 58, м. Запоріжжя, 69000)

у присутності представників:

позивача: Нечай Т.С. –дов. б/н від 15.05.2010р.;

відповідача: Леус Г.О. –дов. б/н від 27.05.2010р.

про: стягнення 23520,39 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Палітра Україна” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Грань-Плюс” 23520,39 грн., які складаються з 16510,50 грн. основного боргу вартості виготовленої поліграфічної продукції, 6046,31 грн. втрат від інфляції та 963,58 грн. 3% річних. Разом з цим, позивач просить судові витрати по справі покласти на відповідача.

05.05.2010 року порушено провадження по справі, призначені дата і час судового засідання.

З метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення, за клопотанням позивача відкладався розгляд справи, в судовому засіданні оголошувались перерви, за клопотанням сторін продовжувався строк вирішення спору.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог при цьому причиною виникнення заборгованості зазначає неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати вартості виготовленої поліграфічної продукції. Тривала затримка оплати обумовила нарахування фінансових санкцій у вигляді 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних заперечує, зокрема, зазначає, що позивачем не надано доказів в підтвердження наявності між сторонами господарських правовідносин. Також вважає, що надані позивачем видаткові накладні не підтверджують факту отримання продукції відповідачем в силу відсутності на них печатки підприємства та підпису уповноваженої на отримання товарно-матеріальних цінностей особи.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на безпідставність вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих з лютого 2008р., оскільки у відповідача відсутнє прострочення виконання зобов’язання.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач вимоги суду щодо проведення звіряння взаємних розрахунків та підписання двостороннього акту не виконав, причиною невиконання зазначив відрядження генерального директора та щорічну відпустку головного бухгалтера.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Правочином, згідно п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Зобов’язанням, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Відповідно до рахунків-фактур № СФ-з/10-07 від 05.10.2007р., № СФ-з/12-28 від 24.12.2007р. та № СФ-з/01-18 від 23.01.2008р. ТОВ “Палітра Україна” виготовило на замовлення ТОВ “Грань-Плюс” поліграфічну продукцію, загальною вартістю 20441,00 грн. разом з ПДВ.

На підставі видаткових накладних № РН-77/2 від 01.02.2008р., № РН-77/4 від 01.02.2008р. та № РН-96 від 18.02.2008р. ТОВ “Палітра Україна” передало, а ТОВ “Грань-Плюс” отримало замовлену та зазначену у рахунках фактурах продукцію.

Факт отримання обумовленої кількості продукції підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОГ № 884843 від 23.01.2008р. та ЯОГ № 889016 від 14.02.2008р.

Дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків, що підтверджується рахунками фактурами, видатковими накладними, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідно до яких позивач зобов’язався виготовити та передати певну кількість продукції за певною ціною, а відповідач –прийняти та сплатити її вартість. Суд вважає, що угода укладена в належній для угод цього виду формі –письмовій, що підтверджується наявністю підписів та відбитків печаток сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок його негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач стверджує, що вимога була ним отримана у березні 2010р. Господарський суд з такими доводами не погоджується, оскільки у даному випадку вимогою про оплату вартості продукції є виставлення рахунків-фактур. Твердження відповідача про неотримання ним рахунків-фактур не відповідають фактичним обставинам та спростовуються посиланням ТОВ “Грань-Плюс” у довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей та у “Призначенні платежу” в платіжних дорученнях при здійсненні часткових оплат на номери рахунків-фактур та дати, якими вони виписані.

Враховуючи, що рахунки-фактури датовані раніше, ніж дата передачі товару, можна зробити висновок, що сторони домовились про оплату продукції у вигляді 100% передплати.

Таким чином, у відповідача обов’язок оплатити вартість продукції виник 05.10.2007р. на суму 2358,00 грн., 24.12.2007р. на суму 17629,00 грн. та 23.01.2008р. на суму 454,00 грн.

Зобов’язання щодо оплати виготовленої та переданої позивачем продукції відповідач належним чином (своєчасно та у повному обсязі) не виконав. Враховуючи часткові оплати в сумі 3930,50 грн., на час вирішення спору за ним рахується заборгованість в сумі 16510,50 грн.

Позовні вимоги в цій частині позивачем заявлені правомірно, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сума втрат від інфляції за порушення строків виконання грошового зобов’язання склала 6046,31 грн. та 3 % річних –963,58 грн.

Розрахунок сум втрат від інфляції та 3 % річних ретельно перевірений в судовому засіданні, позовні вимоги заявлені правомірно, підтверджені зібраними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Грань-Плюс” (вул. Грязнова, буд. 58, м. Запоріжжя, 69000, ЄДРПОУ 32269135) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Палітна Україна” (вул. Ф.Зайцева, буд. 18, м. Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 32458483) 16510,50 грн. основного боргу, 6046,31 грн. втрат від інфляції, 963,58 грн. 3% річних, 235,20 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 02.07.2010р. за згодою представників сторін оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений і підписаний 07.07.2010р.