Рішення № 12042572, 25.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.10 р.                     Справа № 20/150                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі Донець О.Є.(головуючий), Лейба М.О., Риженко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод”, м.Херсон

до відповідача: Приватного підприємства „СВТОПЛИВО”, м.Донецьк

про стягнення 61885,33 грн.

За участю представників:

від позивача: Руденко В.А. – дов.

відповідача: Філіповський Є.В. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Закрите акціонерне товариство „Херсонський нафтопереробний завод”, м.Херсон, із позовом до Приватного підприємства „СВТОПЛИВО”, м.Донецьк, про стягнення 61885,33 грн., з яких 42562,13 грн. – сума боргу, 19323,20 грн. – сума штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 96 від 20.07.09 р., на приписи Цивільного кодексу України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Клопотанням від 14.07.10 р. позивач залучив до матеріалів справи акт виконаних робіт за жовтень 2009 р., акт-рахунок від 20.10.09 р., акт-рахунок від 17.09.09 р., акт-рахунок від 31.08.09 р., акт виконаних робіт за серпень 2009 р., акт виконаних робіт за вересень 2009 р.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погодився у повному обсязі та вважає, вимоги позивача необґрунтованими та недоведеними. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів про існування поставки товару та про існування боргу, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Також відповідач вважає, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв’язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25.08.10 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 10.08.10 р. до 25.08.10 р., з 18.10.10 р. до 25.10.10 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

30 липня 2009 року між Закритим акціонерним товариством „Херсонський нафтопереробний завод” (далі-Постачальник) та Приватним підприємством „СВТОПЛИВО” (далі-Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 96 (далі-Договір).

Відповідно до п.1 Договору, Постачальник зобов’язується передати, а Покупець прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в строки, відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід’ємними частинами Договору.

Згідно із п.4.1 Договору, ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо в Додатку до Договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що орієнтована загальна вартість товару, що може бути поставлений за Договором протягом строку його дії, складає суму всіх додатків до Договору. Зобов’язання Постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до Договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється.

Відповідно до п.7.1 Договору, Покупець зобов’язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати відповідної партії товару, якщо інше не буде передбачено сторонами у відповідних Додатках до Договору. Строки оплати встановлюються сторонами у відповідному додатку до Договору.

Згідно із п.7.2 Договору, за погодженням сторін оплата товару за Договором може проводитись в будь-якій формі розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України, в тому числі, але не виключно, можлива вексельна форма оплати, про що вказується у відповідному додатку до Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за порушення умов Договору, винна сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій стороні, в тому числі неодержаний прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно із п.8.2 Договору, у випадку порушення Покупцем строків здійснення розрахунків, передбачених Договором і відповідними Додатками до нього, Покупець сплачує Постачальнику на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків.

Відповідно до п.8.3 Договору, у випадку якщо строк прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 банківських днів, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику на його вимогу штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 банківських днів з дня одержання відповідної письмової вимоги.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного Договору Постачальник має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 25% річних від неоплаченої вартості Товару.

Додатком № 1 до Договору визначено найменування товару, кількість, ціна та вартість товару (мазут, 1300 т, 1650,00 грн. 1т, 2145000,00 грн. відповідно), а також надання відповідачеві позивачем за окрему плату транспортних послуг, послуг з енергозабезпечення та водопостачання.

Як стверджує позивач, 21.04.10 р. на адресу відповідача було направлено претензію № 12юр-161 з вимогою про сплату суми заборгованості за поставлений мазут марки М-100 у розмірі 42562,13 грн., яка відповідачем залишена без відповіді.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 61885,33 грн., з яких 42562,13 грн. – сума боргу, 19323,20 грн. – сума штрафних санкцій, визначених на підставі п.п. 8.2, 8.3, 8.4 Договору.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором поставки нафтопродуктів № 96, Додатком № 1 до Договору, накладними № 132 від 26.12.09р. та № 130 від 22.12.09р., актами-рахунками, довіреністю №4 від 01.12.09р.

Зі змісту даних накладних вбачається, що до суми боргу позивач необґрунтовано включив вартість послуг зі зважування мазуту в розмірі 7, 40 грн. (без ПДВ) за кожною накладною, а всього – 17,76 грн. (разом з ПДВ).

Обов’язок відповідача сплачувати дані послуги на користь позивача не передбачено укладеним сторонами Договором та Додатком до нього, у зв’язку з чим сума стягуваного боргу має бути зменшена на вищезазначену суму.

Договором та Додатком до нього не визначено строку внесення відповідачем попередньої оплати. Докази надіслання, вручення, отримання відповідачем претензії позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, відсутні.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає за можливе під даною вимогою розуміти й звернення позивача до суду із даним позовом.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 42544,37 грн. – суми боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що Договором та Додатком до нього строк попередньої оплати мазуту, електричної енергії тощо не встановлений, докази звернення позивача до відповідача із претензією, копія якої міститься у матеріалах справи, відсутні, а під вимогою, про яку йдеться у ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд Розуміє звернення позивача до суду із даним позовом, розрахунок штрафних санкцій, передбачених п.п. 8.2, 8.3, 8.4, Договору, позивачем здійснено неправильно, оскільки початок періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання на користь позивача останній помилково відраховує з 26.12.09р. – дати підписання сторонами накладної №132.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 19323,20 грн. – суми штрафних санкцій слід відмовити.

Крім того суд враховує, що відповідно до п.7.5 Договору, якщо Покупець прострочив оплату товару в цілому або частково, Постачальник не несе зобов’язань по поставці товару до повної оплати Покупцем неоплаченого в строк товару або його частини, та сплати на вимогу Постачальника штрафних санкцій відповідно до чинного законодавства України та Договору.

Судові витрати по справі покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод”, м.Херсон, до Приватного підприємства „СВТОПЛИВО”, м.Донецьк, про стягнення 61885,33 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „СВТОПЛИВО” (83004, м.Донецьк, вул.Орбіти, 97; поточний рахунок 26009001177001 у філії АТ „Індекс-Банк”, МФО 335850, ЄДРПОУ 36305790) Закритого акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод” (73009, м.Херсон, вул.Нафтовиків, 52; поточний рахунок 2600011087 в ХОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 352093, ЄДРПОУ 34785383) 42562,13 грн. – суми боргу, 425,26 грн. – суму держмита, 162,31 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25.10.10 р.

Повне рішення складено 01.11.10 р.

Суддя                               

Суддя Лейба М.О.

Суддя Риженко Т.М.