Рішення № 120425672, 06.06.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8423/23

Провадження № 2/369/1334/24

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Янченко А.В., за участю секретаря Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-1» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-1» про захист прав споживачів, у якому просила суд визнати бездіяльність відповідача ТОВ «Зараз-1», код ЄДРПОУ 39284060, яке полягає у відмові позивачу - ОСОБА_1 , номер платника податків НОМЕР_1 , співвласнику багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , від укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії Типовим договором, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712 протиправною.

Визнати право позивача ОСОБА_1 на укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії Типовим договором, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від від 5 вересня 2018 р. № 712.

Визнати договір між відповідачем ТОВ «Зараз-1», код ЄДРПОУ 39284060, та позивачем ОСОБА_1 , номер платника податків НОМЕР_1 , про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , - укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії Типовим договором, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712.

Зобов`язати ТОВ «Зараз-1», код ЄДРПОУ 39284060, письмово на паперовому носії оформити Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , з позивачем - ОСОБА_1 , номер платника податків НОМЕР_1 , співвласником вказаного вище будинку, на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії Типовим договором, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 р. № 712, з додатками у відповідності до Типового договору.

В подальшому позивачка подала заяву про зміну підстав та предмету позову, у якій просила суд:

Визнати бездіяльність відповідача ТОВ «Зараз-1», код ЄДРПОУ 39284060, яке полягає у відмові позивачу - ОСОБА_1 , номер платника податків НОМЕР_1 , співвласнику багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , від укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії Типовим договором, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712 протиправною.

Визнати право позивача ОСОБА_1 на укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії Типовим договором, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 р. № 712.

Визнати договір між відповідачем ТОВ «Зараз-1», код ЄДРПОУ 39284060, та позивачем ОСОБА_1 , номер платника податків НОМЕР_1 , про надання послуг з правління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , - укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії Типовим договором, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712.

Зобов`язати ТОВ «Зараз-1», код ЄДРПОУ 39284060, письмово на паперовому носії оформити договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , з позивачем - ОСОБА_1 , номер платника податків 1944303007, співвласником вказаного вище будинку, на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії Типовим договором, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 1318 р. № 712, з додатками у відповідності до Типового договору.

Стягнути з ТОВ «Зараз-1», код ЄДРПОУ 39284060, як управителя Будинку, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача, 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.00 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 29.11.2019 року позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Одночасно він є співвласником спільного майна Будинку.

У відповідності до рішення зборів співвласників Будинку від 04.03.2019 визначено управителем Будинку товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз-1», код ЄДРПОУ 39284060. Додатково на вказаних зборах затверджено умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком між співвласниками та відповідачем згідно проекту, який зборам надано останнім та вирішено уповноважити кожного співвласника особисто укласти з відповідачем індивідуальний договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на умовах, визначених договором, наданого відповідачем.

Від відповідача позивач отримав лист вих. № 104 від 09.09.2020 з пропозицією укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним Будинком. До листа відповідач додав договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з додатком № 1 у двох примірниках, підписаний відповідачем.

21.10.2020 року позивач, керуючись частиною 1 статті 646 ЦК України «Відповідь про згоду укласти договір на іншій, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію», направив відповідачу відповідь на вказану пропозицію, у відповідності до якої відмовив в укладенні договору на тих умовах, які запропонував відповідач, через те, що вони не відповідають положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712 та Типовому договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712, й водночас ініціював зустрічну пропозицію, якою запропонував укласти договір на інших умовах укладення договору у відповідності до умов Типового договору. До листа-відповіді позивачем був доданий підписаний ним проект договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, складений у відповідності до вимог Постанови № 712 та Типового договору.

Листом від 18.11.2020 № 142 відповідач не підтримав пропозицію позивача, відмовив в укладенні договору про надання послуг з управління багатоквартирним Будинком, у відповідності до вимог Постанови № 712 та Типового договору та зауважив, що готовий укласти договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком виключно на умовах, затверджених співвласниками Будинку.

Пропозицією від 14.03.2023 року позивач, керуючись статтями 179, 181, частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 203, статтею 627, частиною 1 статті 628, статтями 630, частиною 2 статті 638, 640, статтями 641, 642, 648 Цивільного кодексу України, пунктом 1 частини 2 статті 7, частиною 2 статті 12, частиною 1 статті 18, абзацом 7 пункту 3-1 Розділу VI «Прикінцеві та перехідіні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частинами 1, 3 статті 11, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», повторно запропонував відповідачеві, як Управителю, укласти з відповідачем, як з співвласником Будинку договір про надання послуги з управління багатоквартирним Будинком у відповідності до Типового договору та вимог Постанови № 712 (додаток № 11).

Відповідач листом від 21.03.2023 № 55 повторно відмовив позивачеві в укладенні договору про надання послуги з управління багатоквартирним Будинком, запропонувавши позивачеві укласти договір з відповідачем на умовах, затверджених рішенням зборів співвласників Будинку від 04.03.2019 (додаток № 12).

Не погоджуючись із відмовою відповідача укласти договір про надання послуги з управління багатоквартирним Будинком з позивачем у відповідності до Типового договору та вимог Постанови № 712 й пропозицією відповідача позивачеві укласти договір на умовах, затверджених рішенням зборів співвласників Будинку від 04.03.2019, які не відповідають умовам Типового договору та положенням Постанови № 712, позивач вважає своє право, яке підлягає захисту, порушеним, з наступних підстав.

Так, відповідач у своїх листах не заперечує, що Договір, затверджений зборами співвласників Будинку, не відповідає положенням Типового договору та вимогам Постанови № 712. Проте, вважає, що оскільки умови Договору затверджені зборами співвласників Будинку, тому застосуванню до правовідносин спору підлягає норма, передбачена абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у відповідності до якої «договір про надання послуг з управління багатоквартирнім будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Проте, на думку відповідача, цей Договір має підписуватися на умовах, затверджених зборами співвласників, навіть, незважаючи на те, що його умови не відповідають умовам Типового договору та положенням Постанови № 712. Така позиція відповідача є головним і чи не єдиним аргументом на її користь. Більш того, відповідач заперечує право позивача звертатися до відповідача, як до управителя Будинку із пропозицією укласти окремий Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком на умовах інших аніж ті, що затверджені рішенням співвласників Будинку, оскільки, на його переконання, лише до повноважень зборів співвласників належить можливість затвердження та зміни умов Договору з Управителем (відповідачем) та лише збори співвласників можуть уповноважити, у встановленому Законом порядку, діяти від імені всіх співвласників Будинку.

Розбіжності, суперечності між умовами Типового договору та Договору, затвердженого на зборах співвласників Будинку, який був запропонований до підписання відповідачем позивачеві, й котрий останній відмовився підписувати, у зв`язку із тим, що його умови не відповідають умовам Типового договору.

Нажаль, умови запропонованого відповідачем до укладення Договору майже повністю не відповідають умовам, як того вимагає законодавство, Типовому договору.

Договір усупереч вимогам ч. З ст. 12 Закону № 2189-VIII, ч. 4 ст. 11 Закону 417-VIII не містить таких істотних умов договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком як : А) вимоги до якості послуг (передбачені додатком 4 Типового Договору; Б) Порядок і умови внесення змін до договору.

Договір відповідача не містить таких розділів й відповідно положень, які містять положення Типового договору.

Зокрема, відсутні розділи:

А) «Порядок доступу управителя до приміщень будинку». Договір відповідача замість цього містить п. 3.3.2., який не в повній мірі розкриває правовідносини сторін за певних обставин, та до того ж містить посилання на ст. 17 «Комерційний облік комунальних послуг» Закону № 2189- VIII, яка не має відношення до порядок доступу управителя до приміщень будинку. Порядок доступу до житла, іншого об`єкта нерухомого майна споживача регулюється статтею 29 Закону №2189-VIII.

Б) «Порядок взаємного інформування сторін». Положення цього розділу взагалі відсутні в Договорі відповідача.

Пункт 1.2. розділу «Предмет договору» Договору протирічить аналогічному розділу Типового договору п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII п. 9 Постанови № 712.

Так, щодо послуги прибирання прибудинкової території, послуги, яку містить Договір відповідача, відсутнє застереження, згідно з яким така послуга може надаватися Управителем за умови, якщо земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства.

Послуга з вивезення (збирання) побутових відходів є комунальною послугою, а не житловою (не послугою з Управління), надається виконавцем такої послуги, обраного за встановленим законом ) конкурсом, тому не може надаватися Управителем, а значить і відповідачем, виконавцем, а житлової послуги, який, до речі не обирався у визначеному законом порядку виконавцем такої послуги.

Така послуга як озеленення, обслуговування клумб, газонів, зелених насаджень, прибирання снігу, посипання призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території з протиожеледними сумішами, не передбачені п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII, п. 9 Постанови № 712 та Типовим Договором та передбачають перебування у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі відповідно до вимог законодавства, оскільки клумби, газони та зелені насадження нерозривно пов`язані із прибудинковою територією.

Запропонований відповідачем Договір містить лише один Додаток «Ціна послуг з управління та тарифи», який не передбачений Типовим договором.

Тобто, Додаток «Ціна послуг з управління та тарифи», який є невід`ємною частиною Договору, запропонованого відповідачем Договору, не відповідає Додаткам до Типового Договору, а отже вимогам Постанови № 712.

Розділом «Ціна та порядок оплати послуги з управління» Типового договору ціна послуги з управління, має включати:

А) витрати на утримання будинку та його прибудинкової території і поточний ремонт майна, будинку в розмірі ___ гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та його прибудинкової території, що міститься у додатку 5 цього договору, та Б) винагороду управителя в розмірі __ гривень на місяць.

Проте, Додаток № 1 до Договору «Ціна послуг з управління та тарифи», запропонованого відповідачем, не містить винагороди управителя (відповідача), що суперечить п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону № 2189-УІІІ та п. 32 Постанови № 712.

Додаток № 1 до Договору від Управителя, запропонований позивачеві, містить, окрім житлової послуги з управління, такі послуги як «постачання теплової енергії», «електроенергія», які не є житловими послугами, а є суто комунальними послугами у відповідності до Закону № 2189-УІІІ, виконавцем яких відповідача не є, що суперечить приписам ст. 5 Закону № 2189-УІІІ та п. 9 Постанови № 712.

Додатково цей Додаток містить і таку послугу як забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території, що входить до складу комплексної забудови ЖК, яка не є ані житловою, ані комунальної послугою, а отже не може бути предметом регулювання Договору.

Варто додати, що на відміну від чинної редакції ст. 5 Закону № 2189-УІІІ, зокрема, абз. б п. 1 ч. 1, яка передбачає, що послуга з управління багатоквартирним будинком може включати, серед іншого, інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку, проте ст. 5 Закону_№ 2189-УІП у редакції Договору, чинній на момент затвердження зборами співвласників Будинку, не містила такої можливості.

Отже, Управитель, запропонувавши до затвердження Додаток № 1, який є частиною Договору, вийшов за межі, наданих йому законом повноважень, оскільки не має жодного відношення до розподілу та постачання електроенергії, теплової енергії до Будинку, й, як наслідок відповідно до нарахування та стягування платні за ці послуги, які до речі, є ліцензійними.

Договір, запропонований відповідачем містить умови, які суперечать чинному законодавству, й зокрема, положенням Закону № 2189-VIII, Постанови № 712 і умовам Типового Договору, у такий спосіб погіршуючи баланс інтересів співвласника/споживача, а саме:

А) зазначене у п. 3.3.7. розділу 3 «Права та обов`язки сторін» підрозділу «Права Управителя» право Управителя вчиняти від свого імені правочини щодо Будинку, необхідні для виконання Договору, зокрема, але не виключно, визначати виконавців окремих житлово-комунальних послуг, укладати в установленому законодавством порядку договори з виробниками, виконавцями, мешканцями Будинку і контролювати виконання умов таких договорів;

Б) зазначене у п. 3.3.8. розділу 3 «Права та обов`язки сторін» підрозділу «Права Управителя» право Управителя пред`являти позов про витребування майна з чужого незаконного володіння; В) зазначений у п. 3.3.8. розділу 3 «Права та обов`язки сторін» підрозділу «Обов`язки Управителя» обов`язок Управителя укладати з виробниками та постачальниками житлово- комунальних послуг договори про виконання робіт, постачання житлово-комунальних послуг та надання послуг по технічному обслуговуванню обладнання Будинку;

Г) зазначений у п. 4.1.2. розділу 4 «Відповідальність сторін» обов`язок власника за несвоєчасне внесення платежів за послуги сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, що є збільшеним розміром пені, аніж це передбачено п. 24 Типового договором, яким передбачено, що за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі ___ відсотка суми простроченого платежу, яка нараховується за кожний день прострочення, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Для довідки : з 28.04.2023 року НБУ встановлено збережений розмір облікової ставки на рівні 25%. Розмір подвійної облікової ставки дорівнюватиме 50 %. Таким чином, розмір пені за кожний день прострочення, який запропонував пунктом 4.1.2. Договору відповідач для власників Будинку дорівнюватиме (якщо прострочення, до прикладу, відбудеться у період дії вказаної облікової ставки НБУ) приблизно 0,14 відсотка суми боргу за кожен день прострочення (25%Х2 поділити на 365 днів), у той час як граничний допустимий розмір пені для такого випадку передбачена на рівні 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Отже, розмір пені запропонований відповідачем для позивача перевищує у 14 разів законодавчо граничний допустимий її розмір.

Ґ) передбачений п. 5.3. розділу 5 «Порядок розв`язання спорів» обов`язок власника відшкодовувати витрати, пов`язані з перевіркою завідомо необгрунтованих звернень, поданих власником відповідно до ст. 27 Закону України «Про звернення громадян», у розмірі, встановленому рішенням суду.

Д) Представник Управителя повинен з`явитися за викликом Власника для підписання акту претензії не пізніше ніж протягом двох робочих днів. У той час як п. 5 ст. 27 Закону № 2189-УІІІ містить інший строк, протягом якого управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача і це строк, визначений в договорі про надання послуги, який у той самий час не повинен бути більшим ніж одна доба з моменту отримання повідомлення споживача.

Поміж іншого Договір не містить наступних положень, які, на відміну від нього, містить Типовий договір, зокрема:

А) Розділ «Права та обов`язки сторін», пункт 5 :

«у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу співвласника інформувати його про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території».

«одержувати відповідно до законодавства пільги та субсидії на оплату послуги з управління»,

«інші права, що передбачені законодавством або прямо випливають із цього договору». Договір відповідача містить вичерпний перелік прав власника, які повного мірою не охоплює всі інші права, які має власник, і які не зазначені у Договорі, проте можуть міститися в нормативно- правових актах, звужуючи їх обсяг у такий спосіб. На відміну від нього Типовий договір даним пунктом застережує, що у власника можуть бути й інші права, які не зазначені у Типовому договорі.

Запропонований відповідачем позивачеві Договір, мало того, що не відповідає вимогам чинного законодавства, він додатково не містить рівного та справедливого розподілу балансу прав і інтересів сторін угоди, маючи неприховані та очевидні більш сприятливі умови для відповідача, шо підриває довіру до нього як добропорядного партнеру, оскільки Договір розроблений саме останнім без врахування положень Типового договору.

Обгрунтування правової позиції позивача, яка полягає у відсутності обов`язку у позивача укладати Договір, який не відповідає умовам акту обов`язкової дії Типового договору, та обов`язок відповідача укласти Договір з позивачем, який відповідає умовам Типового договору, а не умовам, затвердженим на зборах співвласників (якщо умови цього договору протирічать умовам Типового договору), й одночасне спростування позиції відповідача

Постанова № 712 та Типовий договір, який був затверджений нею 05.09.2018, набули чинності 12.09.2018 року шляхом їх офіційного опублікування в офіційному друкованому виданні «Урядовий Кур`єр» № 170.

Умови Договору, який відповідач пропонував для укладення позивачу, затверджений на зборах співвласників Будинку 04.03.2019 року.

Проект цього Договору був складений та запропонований на затвердження зборам співвласників Будинку відповідачем (п. 2 розділу II протоколу зборів співвласників Будинку від 04.03.2019).

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (ст. 117 Конституції України).

Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов`язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав (п. 3 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»).

Спір між позивачем та відповідачем виник через те, що, відповідач вважає, що його позиція вірна, оскільки він керується абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у відповідності до якої «договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками».

Проте, відповідач не пояснює, чому він, приймаючи за основу своїх тверджень норму, передбачену абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 2189-УІІІ, одночасно відкидає та не приймає до уваги інші норми цього ж Закону, зокрема, ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 18 та абз. 7 п. 3-1 Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Так, ч. 2 ст. 12 «Договори про надання житлово-комунальних послуг» розділу IV ДОГОВОРИ ПРО НАДАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ, ч. 1 та ст. 18 «Послуги з управління багатоквартирним будинком» Розділу V ПОРЯДОК НАДАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ Закону № 2189-УІІІ у редакції із змінами, внесеними згідно з Законом № 2454-УІІІ від 07.06.2018 (котрі не зазнали змін до цього часу), яка діяла на момент затвердження зборами співвласників Будинку умов Договору, запропонованого відповідачем, містять загальні, обов`язкові до застосування умови для сторін відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, які стосуються укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг (послуг з управління багатоквартирним Будинком). Ці умови передбачають, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, і зокрема управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Положення абз. 1 ч. 1 ст. 15 «Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком» Закону № 2189-VIII лише визначає порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг, у відповідності до ч. 4 ст.12 Закону № 2189-VIII.

Поміж тим, ст. 12 Закону № 2189-УІІІ є першою у розділі IV ДОГОВОРИ ПРО НАДАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ, тоді як ст. 15 є останньою у цьому розділі, що у поєднанні з їх назвами та змістом (суттю) не викликає сумніву щодо їх ієрархічності по відношенню одна до іншої. Таке поєднання, посилене ч. 1 ст. 18 Закону № 2189-УІІІ, дає підстави вважати, що норма, передбачена абз. 1 ч. 1 ст. 15, яка не може протирічити ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 18 Закону № 2189-VIII, має враховувати імперативні приписи останніх двох норм.

Окрім того, варто врахувати, що Закон № 2189-VIII ухвалений 09.11.2017 (набув чинності 09.12.2017; введений в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 10.06.2018, крім норм визначених п. 1 Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону № 2189-VIII, які введені в дію з 1 січня 2019 року). Ця первинна редакція містила норми, передбачені абз. 1 ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 12 , ч. 1 ст. 18, які не зазнали змін до теперішнього часу. Проте, у цій первинній редакції була відсутня норма п. 3-1 Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ, якою Закон № 2189-УІІІ був доповнений згідно з Законом № 2454- VIII від 07.06.2018 «Про внесення змін до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" щодо термінів застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері комерційного обліку теплової енергії та водопостачання та до розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо уточнення порядку введення в дію Закону» (набув чинності 09.06.2018).

Тобто на момент введення в дію Закону № 2189-УІІІ (у первинній редакції), яким вже передбачалось укладення договорів з надання житлово-комунальних послуг (ч. 2 ст. 12) та, зокрема, договорів з управління багатоповерховим будинком з управителем на підставі типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, останнім ще не було прийнято постанови, якою б були затверджений Типовий договір про надання послуг з управління багатоповерховим будинком, як і не містив Закон № 2189-УІІІ п. 3-1 Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Очевидно, що саме на даному проміжку часі, починаючи з дати введення в дію Закону № 2189- VIII, 10.06.2018, нормами якого було зобов`язано укладати договори з надання житлово- комунальних послуг (договорів з управління багатоповерховим будинком з управителем) на підставі типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, і до дати набуття чинності Постанови № 712, 12.09.2018, якою був затверджений Типовий договір, справедливим було застосування до договірних відносин між співвласниками та управителем норми, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 2189-VIII, в частині того, що «договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається та підписується з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками».

Проте, із набуттям чинності 12.09.2018 Постанови № 712, якою був затверджений Типовий договір, і з врахуванням п. 3-1, яким доповнено Закон № 2189-VIII згідно із Законом № 2454-VIII (набув чинності 10.06.2018, дата, яка збігається із введенням у дію Закону № 2189-VIII), котрий імперативно визначає, що «сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками (тобто, застосовуючи приписи, визначені абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 2189-УІІІ. якими на свою користь оперує відповідач), виключно до затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком».

Як випливає зі змісту даної норми п. 3-1 Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону № 2189-УІІІ, після затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони мають укладати між собою договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком виключно за формою та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України. Тобто на підставі Типового договору, затвердженого Постановою № 712.

Більш того, законодавець, Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг», який набув чинності 01.05.2021, підсилив свою зазначену вище позицію, викладену у п. 3-1, доповнивши останній слушним, як на нашу думку, уточненням для уникнення, запобігання майбутнім непорозумінням між сторонами договору управління, наголосивши та зауваживши, що «умови таких договорів (договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, які сторони укладали за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками), шо суперечать положенням Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком після його затвердження Кабінетом Міністрів України, не застосовуються, а регулювання відносин сторін договору в цій частині здійснюється згідно з відповідними нормами Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком».

Таким чином, з моменту набуття чинності Постанови № 712, якою був затверджений Типовий договір, з 12.09.2018, всі договори управління про надання послуги з управління багатоквартирним будинком мали б бути затверджуватися виключно на умовах Типового договору, а не на умовах, погоджених між управителем та співвласниками. Умови договорів управління, укладених після 12.09.2018, не на умовах Типового договору, а на умовах які сторони укладали за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками, і які суперечать положенням Типового договору, є такими, що не підлягають застосуванню, а отже є нікчемними з дня набуття чинності Постанови № 712.

Повертаючись до Закону № 2454-VIII, яким були внесені зміни до Закону № 2189-VIII, в частині доповнення Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ пунктом 3-1, то доповідна записка до проекту Закону № 2454-VIII підтверджує висловлені нами висновки. Зокрема у розділі 1 «Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону» Пояснювальної записки зазначено, що : «В той же час, виконавчими органами влади вчасно не підготовлено підзаконних нормативно-правових актів, необхідних для реалізації Закону № 2189. Таким чином, співвласники не мають можливості укладати договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки відсутній типовий договір па цю послугу. З метою недопущення неврегульованості відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг пропонується визначити, що Закон № 2189 вводиться в дію 1 травня 2019 року (щодо комунальних послуг). В частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком Закон № 2189 вводиться в дію з 10 червня 2018 року. Проте передбачено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які уже були укладені, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами доки не будуть укладені договори про надання послуг з управління багатоквартирним, будинком. В той же час, до затвердження Кабінетом Міністрів України типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони зможуть укладати договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками». Розділом 2. Цілі та завдання проекту Закону Пояснювальної записки доповнено, що : «З метою захисту прав та інтересів населення України - споживачів житлово-комунальних послуг та забезпечення стабільного функціонування суб`єктів господарювання - надавачів таких послуг, цим законопроектом:

А) визначено, що норми Закону № 2189, що регулюють послугу з управління багатоквартирним будинком, вводяться в дію з 10 червня 2018 року. Проте, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які уже були укладені, зберігають чинність па умовах, визначених такими договорами доки не будуть укладені договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком;

Б) передбачено, що до затвердження Кабінетом Міністрів України типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони можуть укласти договір про падання послуг з управління багатоквартирнім будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками».

Зміст п. 14 Розділу 3. «Загальна характеристика і основні положення законопроекту» Пояснювальної записки до проекту Закону від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг» (набув чинності 01.05.2021), «Проектом Закону передбачено положення, згідно з якими умови договорів про надання послуг з управління багатоквартирнім будинком, які протирічать положенням Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирнім будинком після його затвердження Кабінетом Міністрів України (тобто після 13.09.2018), не застосовуються, а регулювання відносин сторін договору у цій частині здійснюється згідно з відповідними нормами Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним житловим будинком та зміст розділу. Цілі та завдання прийняття законопроекту» Пояснювальної записки, насамперед, «удосконалення норм і положень чинного законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг», остаточно позбавляє будь-яких сумнівів у правильності зроблених висновків.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, характеру вини відповідача, позивач вважає, що на користь позивача у якості відшкодування завданої моральної шкоди за завданні страждання необхідно стягнути з відповідача 80 000 (вісімдесят тисяч) 00 грн, що буде відповідати засадам верховенства права, вимогам розумності, виваженості і справедливості. Саме такий розмір грошового відшкодування разом із задоволенням інших позовних вимог буде відповідати обсягу моральних страждань позивача та справедливою сатисфакцію за 4 (чотири) роки страждань особи з інвалідністю 2-ї групи похилого віку. Водночас така міра буде мати додатково й профілактичний попереджувальний характер для запобігання вчинення відповідачем подальшому усвідомлених цілеспрямованих очевидно протиправних дій по відношенню не лише до позивача а по відношенню до інших споживачів, хоча це і не є справжньою законною метою відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року було відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

11 липня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

11 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив (доповнений) на позовну заяву про зміну підстав та предмету позову, у якому просили суд відмовити у задоволенні позовних, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-1» 05.09.2014 року є виконавцем житлово-комунальних послуг в селі Чайки Бучанського району Київської області.

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 04.03.2019 року ТОВ «ЗАРАЗ-1» визнано управителем багатоквартирного будинку, в якому розташована належна Позивачу квартира та затверджено умови Договору з управління даним багатоквартирним будинком та вирішено, що кожен співвласник зобов`язаний укласти договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з Товариством на умовах, затверджених Зборами.

Зауважують, що станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 , як співвласник будинку АДРЕСА_1 не виконала Рішення зборів співвласників від 04.03.2019 року та не уклала з ТОВ «ЗАРАЗ-1» Договір з управління даним багатоквартирним будинком на належні йому квартири.

В свою чергу, позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана моральна шкода, не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача та наявність його вини в заподіянні моральної шкоди, не зазначено з яких міркувань позивач виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. Про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду направив заяву у якій позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду направив заяву у якій просив суд розгляд справи провести без його участі, у якій позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-1» 05.09.2014 року є виконавцем житлово-комунальних послуг в селі Чайки Бучанського району Київської області, що підтверджується Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05.09.2014 року № 240.

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 04.03.2019 року ТОВ «ЗАРАЗ-1» визнано управителем багатоквартирного будинку, в якому розташована належна Позивачу квартира та затверджено умови Договору з управління даним багатоквартирним будинком та вирішено, що кожен співвласник зобов`язаний укласти договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з Товариством на умовах, затверджених Зборами.

Відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 , як співвласник будинку АДРЕСА_1 не виконала Рішення зборів співвласників від 04.03.2019 року та не уклала з ТОВ «ЗАРАЗ-1» Договір з управління даним багатоквартирним будинком на належні йому квартири.

Відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:

1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;

2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;

3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;

4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;

5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;

6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;

7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;

Збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем, обраним відповідно до цього Закону.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком регламентований ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до положень якої: договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Отже, оскільки послуга з управління багатоквартирним будинком надається одночасно всім мешканцям (співвласникам) багатоквартирного будинку, ОСОБА_1 як співвласник багатоквартирного будинку, не наділена чинним законодавством України, правом звертатися до Управителя із пропозицією укласти окремий Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а ніж той що затверджений Рішенням зборів співвласників будинку. Лише до повноважень Зборів співвласників належить можливість затвердження та зміни умов договору з Управителем та лише Збори співвласників можуть уповноважити, у встановленому Законі порядку, діяти від імені всіх співвласників.

З приводу моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і яка полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від Зіберезня 1995року №4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких відноситься наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювана шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Статтею 81 ЦПК України визначено обов`язок доказування і подання доказів, кожною із сторін, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обгрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають, істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується ; одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що при оцінці доказів суд керується критерієм, доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

Керуючись ст.10,12,81,258,259,263265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-1» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено: 16 липня 2024 року.

Суддя А.В. Янченко