Ухвала суду № 120423525, 16.07.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

16.07.2024 Справа № 914/2073/23

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут, м.Львів,

про відстрочку виконання судового рішення (вх.№2573/24 від 03.07.2024),

у справі № 914/2073/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут, м.Львів,

про стягнення заборгованості,

суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники:

від позивача (стягувача): А. Юзва,

від відповідача (заявника): М. Денько.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua

СУД ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2073/23 за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут про стягнення 245'048'779,98 грн. заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0216-02024 від 01.01.2019 з додатковими угодами до нього.

Ухвалою від 19.12.2023 суд закрив провадження у справі №914/2073/23 в частині стягнення 236'565'213,13 грн основного боргу. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з ТОВ Львівенергозбут (ідентифікаційний код 42092130) на користь ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго (ідентифікаційний код 00100227) 2'874'427,69 грн 3% річних, 6'218'297,27 грн. втрат від інфляції та 136'390,87 грн судового збору.

03 липня 2024 року представником ТОВ Львівенергозбут подано заяву про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2024 у справі №914/2073/23 терміном на один рік з моменту ухвалення рішення. Ухвалою суду від 05.07.2024 вирішення питання про прийняття заяви (вх.№2573/24 від 03.07.2024) про відстрочку виконання судового рішення відкладено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Львівської області.

10.07.2024 Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення суду видано відповідний наказ, постановлено ухвалу про прийняття до провадження заяви про відстрочку виконання судового рішення та призначено її розгляд на 16.07.2024.

Заява про відстрочку виконання рішення суду обґрунтована: скрутним фінансовим становищем товариства з підстав впливу ситуації, яка склалася на ринку електроенергії; заборгованістю контрагентів перед відповідачем та відсутністю обігових коштів, враховуючи виконання спеціальних зобов`язань з постачання електричної енергії населенню по фіксованих цінах; відповідачем вчинялись дії щодо стягнення заборгованості, судами видано 3665 судових наказів; у разі примусового виконання судового рішення можуть бути списані кошти, які будуть вилучені з операційної діяльності товариства, що призведе до неспроможності закупити електричну енергію для споживачів.

15.07.2024 ПрАТ НЕК Укренерго через систему «Електронний суд» подало заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення, у якому зазначає, зокрема таке: до заяви не додано жодних документів фінансової звітності товариства, які б свідчили про наявність обставин скрутного фінансового становища; посилання на незадовільний стан розрахунків на ринку не може бути винятковою (виключною) обставиною для відстрочки виконання рішення суду оскільки стан розрахунків між учасниками ринку в рівній мірі впливає і на розрахунки учасників ринку з НЕК «Укренерго» як оператором системи передачі електричної енергії, який є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення; неотримання НЕК «Укренерго» коштів за надані послуги необхідні в тому числі і для здійснення аварійно-відновлювальних робіт енергетичної інфраструктури електромереж та підстанцій, які знищуються внаслідок обстрілів рф, що ставить під загрозу функціонування позивача як оператора системи передачі, безпеку енергетичної системи; збитковість діяльності відповідача є результатом провадження його господарської діяльності; стягнення заборгованості є компенсацією матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за користування відповідачем грошових коштів, належних позивачу.

Представники сторін у судове засідання 16.07.2024 з`явилися, заявник просив суд задоволити заяву про відстрочення виконання судового рішення, а позивач - відмовити у її задоволенні, з підстав, наведених у поясненні.

При вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв`язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

Суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак розстрочка/відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі та повинно носити виключний характер.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Доказами скрутного фінансового становища товариства могли б бути квартальні, піврічні фінансові звіти та баланси ТОВ «Львівенергозбут» за 2023 рік, І півріччя 2024 року, звіт про фінансові результати за 6 місяців 2024 року, звіт про рух та залишок грошових коштів на рахунках товариства на момент звернення до суду тощо, однак таких документів боржник не надав. У той час стягувач слушно наголошує, що насправді сума інфляційних втрат та 3% річних у порівнянні з основною сумою заборгованості, яка існувала, є абсолютно незначною і становить відповідно лише 2,6% та 1,2% від суми такої простроченої заборгованості.

Суд відзначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що станом на момент подання заяви та її розгляду у суді фінансовий стан заявника складний та існують обставини, які перешкоджають чи ускладнюють виконання рішення, а також існує загроза для подальшої діяльності підприємства у разі примусового виконання рішення суду. Також заявником не зазначено, які обставини через рік дозволять йому добровільно виконати рішення суду у разі надання відстрочки.

Відповідач покликається на велику кількість судових наказів про стягнення заборгованості на його користь, однак не зазначає та не надає доказів про стан виконання таких судових наказів. Також відсутні докази добровільної сплати хоча б частини боргу уже після набрання рішення законної сили і до подання даної заяви. Ризики підприємства є складовою господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки виконання судового рішення (вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а).

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Разом з тим, суд відзначає, що підприємство за наявності відповідних підстав та доказів не позбавлене можливості повторно звернутись із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут (вх.№2573/24 від 03.07.2024) про відстрочення виконання рішення суду від 18.03.2024 у справі №914/2073/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено 17.07.2024.

Суддя Б. Яворський.