Рішення № 12042239, 03.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.10р.Справа № 8/183-10 За позовом Приватного підприємства "Таір-Д" (м. Дніпродзержинськ)

до Державного підприємства "Бар'єр" (м. Дніпродзержинськ)

про стягнення заборгованості за договором № 112-1 від 27.11.209р. у загальному розмірі 18 817,03 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Чабаненко В.Т. - представник (дов. № 13 від 01.09.10р.)

від відповідача: Губаренко В.С. в.о. директора (наказ № 43 від 20.09.10р., паспорт)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Таір-Д" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доДержавного підприємства "Бар'єр" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 112-1 від 27.11.209р. у загальному розмірі 18 817,03 грн.

Суми позову складається з наступних сум: 17 879,45 грн. - основний борг, 554,26 грн. - інфляційні втрати та 383,32 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 112-1 від 27.11.209р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлене обладнання для виконання робіт по капітальному ремонту вимірювальної лабораторії дозиметричного контролю.

Відповідач у своєму відзиві на позов визнає наявність основного боргу за договором № 112-1 від 27.11.209р. у сумі 17 879,45 грн. визнає у повному обсязі. Крім того, просить суд частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 383,32 грн., а саме: стягнути 3% річних у розмірі 371,79 грн., оскільки позивачем невірно зроблений розрахунок 3% річних. Вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 554,26 грн. відповідач також визнав.

Позивач у судовому засіданні погодився із відзивом відповідача та визнав, що розрахунок 3% річних не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вислухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

27.11.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 112-1 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує обладнання для виконання робіт по капітальному ремонту вимірювальної лабораторії дозиметричного контролю (далі-товар) на умовах обумовлених даним договором. Кількість та номенклатура товару, що купується, зазначається та фіксується у рахунках на оплату товару. Вартість товару зазначається та фіксується в рахунках на оплату. Загальна сума договору складає 132 101,81 грн. Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р., але у будь-якому випадку, до повного виконання взятих зобов'язань. (п.п. 1.1., 1.2., 2.1.,2.2., 6.2. договору).

На виконання договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу, відповідно до видаткової накладної № 112-1 від 16.12.2009р., на суму 132 101,81 грн.

Відповідно до п. 3.5. договору, відповідач зобов'язався оплатити товар у повному обсязі в строк не більше 3-х банківських днів з моменту поставки товару.

За отриманий товар відповідач, у визначені договором строки, не розрахувався, у зв'язку з чим позивачем 27.05.2010р. було надіслано відповідачу лист з вимогою повернути частину поставленого товару на суму 114 222,36 грн.

Згідно накладної про повернення товарів № 3 від 01.06.2010р. відповідач повернув частину товару на суму 114 222,36 грн.

Станом на 31.07.2010р. між сторонами було проведено звірку розрахунків, на підставі чого складено акт звірки розрахунків (підписаний обома сторонами договору), відповідно до якого заборгованість в сумі 17 879,45 грн. підтверджена відповідачем.

19.08.2010р. позивачем було направлено відповідачу повторну вимогу сплатити борг в сумі 17 879,45 грн., на яку відповідачем було надіслано відповідь, в якій він зазначав про визнання у повному обсязі вимог позивача та про неможливість погашення вказаного боргу через відсутність коштів.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 17 879,45 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 17 879,45 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також і інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 17 879,45 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 554,26 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 383,32 грн.

Розрахунок інфляційних втрат господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 554,26 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 383 грн. 32 коп. підлягають частковому задоволенню, оскільки розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, в результаті розрахунку господарським судом 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання було встановлено, що стягненню підлягає сума 371,79 грн. Крім того, позивачем визнано, що його розрахунок виконаний з порушенням вимог чинного законодавства.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Бар'єр" (51917, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 179-Б; код ЄДРПОУ 31330051) на користь Приватного підприємства "Таір-Д" (51928, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Дружби народів, 61-А/136; код ЄДРПОУ 31692328) –17 879 грн. 45 коп. основного боргу, 554 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 371 грн. 79 коп. - 3% річних, 188 грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита, 235 грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяІ.Ю. Дубінін