Рішення № 12041867, 21.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2010Справа №2-2/6341.1-2009 За позовом Приватного підприємства “Трейд” (вул. В. Морська,21, а/с 45, м. Севастополь, 99011; 99804, м. Севастополь, с. Кача, вул.. Первомайська, 10).

До відповідача Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)

Про стягнення 17710,59 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Логинова юрисконсульт, довіреність у справі.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: Приватне підприємство “Трейд” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 17710,59 грн., яка складається з суми основного боргу 16587,20 грн. та пені у сумі 1123,39 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 610, 623, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір від 14.06.2008р. на поставку напоїв. Проте, у порушення умов договору, відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплатив за одержаний товар, у звязку з чим за ним склалася заборгованість у сумі 17710,59 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Позивачем було надано заяву б/н б/д, якою він змінює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 16587грн20коп та 1025грн09коп. пені за період з 23.06.2008 року по 03.10.2008 року.

18.03.2010 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду клопотання, яким просить суд спрямовувати всю кореспонденцію за наступною адресою: АДРЕСА_2, главпоштампт.

Також представник відповідача у судовому засіданні 18.03.2010 року надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідачем ніколи не укладався договір постачання від 14.06.2008р., не отримувався товар відповідно до видаткової накладної №FED-00106387 від 14.06.2008 р., крім того підпис на договорі та накладній не належить відповідачу.

01.07.2010 року від позивача надійшло пояснення по справі стосовно ненадання експерту необхідних для дачі висновку документів, у якому зазначено, що саме відповідач повинен був оплатити призначену у справі судову експертизу.

Відповідно до запиту господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.7.2010 року №2-6341.1-2009 від Кримського республіканського адресного бюро ГУ МВС України в Криму 06.10.2010 року надійшла відповідь щодо фактичного мешкання та реєстрації відповідача, у якій зазначено, що місцем проживання Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не зявлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно видаткової накладної №FED-00106387 від 14.6.2008 року, в якій сторони передбачили всі істотні умови (асортимент, ціна, кількість, обовязки сторін, вимоги оплати, забезпечення виконання зобовязань), та яку підписано обома сторонами, Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 було поставлено товар на суму 16987грн20коп.

У вищенаведеній видатковій накладній зазначено, що покупець Фізична особа підприємець ОСОБА_2 оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк 5(пяти) банківських днів з моменту одержання товару.

Підпис відповідача на видаткової накладної №FED-00106387 від 14.6.2008 року підтверджує те, що Фізична особа підприємець ОСОБА_2 одержала товар у повному обсязі та претензій щодо кількості та якості товару не було.

Проте, відповідач у зазначений у п. 4 видаткової накладної термін не оплатив отриманий товар.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 16587грн20коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Усі доводи відповідача, які викладені у відзиві, стосовно того, що підпис на видатковій накладної №FED-00106387 від 14.6.2008 року є недійсним, неспроможні та не можуть являтися підставою для відмови позивачу у задоволенні позову по наступних підставах:

Враховуючі характер спору та необхідність отримання відповідей на питання, що вимагають спеціальних знань, суд ухвалою ГС АРК від 18.03-06.04.2010р. № 2-2/6341.1.1-2009 призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставив наступне питання: «Чи є підпис на видатковій накладній №FED-00106387 від 14.6.2008 року дійсним підписом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2?».

Також ухвалою ГС АРК від 18.03-06.04.2010р. № 2-2/6341.1.1-2009 суд зобовязав сторін представити всі необхідні документи для проведення експертизи.

Відповідно до клопотання експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз №12/2-15/2639 від 21.04.2010 р. листом ГС АР Крим від 27.04.2010 року № 2-2/6341.1.1-2009 сторін було зобовязано представити експерту: оригінал видаткової накладної FED-00106387 від14.06.08 р.; вільні зразки підписів ОСОБА_2, які можуть бути у заявах, поясненнях, договорах, контрактах і т.д.; експериментальні зразки підписів ОСОБА_2 на 5 10 аркушах.

Проте, відповідач вимоги суду не виконав та не надав експерту документи, у звязку із чим від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення вих. №12/2-15-3486 від 27.5.2010 р. про неможливість дачі висновку на підставі низької якості досліджувального матеріалу та відсутністю порівнювального матеріалу.

Враховуючи те, що саме відповідачем оспорювалась справжність підпису на видатковій накладній FED-00106387 від14.06.08 р., та ним же не виконанні вимоги ухвали суду ГС АР Крим від 18.03-06.04.2010р. № 2-2/6341.1.1-2009 та листа ГС АР Крим від 27.04.2010 р., суд дійшов до висновку, що доводи відповідача про недійсність підпису на видатковій накладній FED-00106387 від14.06.08 р., та як наслідок відсутність у нього зобовязання по сплаті товару по видатковій накладній FED-00106387 від14.06.08 р., є безпідставними.

В результаті вищевказаного за відповідачем перед позивачем на момент розгляду спору склалася за поставлений відповідно видаткової накладної №FED-00106387 від 14.6.2008 року від заборгованість у розмірі 16587грн20коп , яка підтверджується матеріалами справи.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем, з врахуванням заяви б/н б/д, була заявлена вимога про стягнення 1025, 09 грн. пені, що була нарахована за період з 23.6.2008р. по 03.10.2008р., та яка підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

У видатковій накладній FED-00106387 від 14.06.08 р., яку підписано обома сторонами, передбачено, що за недотримання строків оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

Тому, позовні вимоги у частині стягнення 1025, 09 грн. пені, нарахованої у відповідності до ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно з ст. 49 ГПК України.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 25.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, главпоштампт», ІНН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства “Трейд” (вул. В. Морська,21, а/с 45, м. Севастополь, 99011; 99804, м. Севастополь, с. Кача, вул.. Первомайська, 10, р/р26009945157201 у СФ АКБ «УСБ» МФО 324195, ЄДРПОУ 32412758) 16587грн20коп. основного боргу, 1025грн09коп. пені, 177грн11коп. державного мита, 118,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.