Ухвала суду № 120414715, 17.07.2024, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/312/24

№2/680/196/24

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2024 р. селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 11082,47 грн.

Ухвалою судді від 10 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без виклику сторін.

06 червня 2024 року розгляд справи відкладено у зв`язку із повторним направленням відповідачу копії позову та доданих до нього документів..

В подальшому судове засідання призначено на 17 липня 2024 року.

07 червня 2024 року представник позивача надіслав до суду заяву у якій покликається на сплату відповідачем усієї заборгованості за кредитом перед позивачем. Відтак, просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та вирішити питання про стягнення понесених позивачем судових витрат за звернення до суду.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

Дослідивши подане клопотання, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відмова позивача від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Причини відмови від позову, з урахуванням принципу диспозитивності, не повинні оцінюватися судом.

Відповідно до частини 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Виходячи з вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За таких обставин, оскільки позивач відповідно до положень ст. ст. 49, 255 ЦПК України відмовився від заявлених позовних вимог, відмова не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін, а також, враховуючи, що відмова від позову є правом позивача, наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі позивачу зрозумілі, у суду відсутні підстави не прийняти відмову позивача від позову, а тому, суд дійшов висновку, що зазначену заяву слід задовольнити, а провадження у цій справі закрити.

Згідно із ч. 2 ст. 255 ЦПК України у разі закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст.142ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Відтак, враховуючи той факт, що представником позивача не було надано суду жодних доказів того, що відповідачем після пред`явлення позову були задоволені вимоги позивача (погашена заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача), провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача в частині повернення сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 206, 255, 258-261 ЦПК України, суд,

постановив:

Прийняти відмову позивача від позову та провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.

У поверненні сплаченого судового збору - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження по справі з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст.255ЦПК України повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О. І. Яцина