Постанова № 12041435, 28.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2010 року 12:42 № 2а-12023/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі Руденко Н.В., за участю представників сторін:

від позивача: Грабовська І.В., Острянко Б.І. (довіреність від 12.08.2010 р. № 926/852)

від відповідача: Завгородній І.В. (довіреність від 27.09.2010 р. № 6259/9/10/-008), Сметанюк І.М. (довіреність від 21.12.2009 р. № 7646/9/10-008), Чирва Д.О. (довіреність від 30.12.2009 р. № 7868/9/10-008).

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Завод «Маяк»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0000262303/0 від 19.04.2010 року, № 0000262303/1 від 01.07.2010 року,

№ 0000262303/2 від 09.08.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Завод «Маяк»(далі ПАТ «Завод «Маяк») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000262303/0 від 19.04.2010 року, № 0000262303/1 від 01.07.2010 року, № 0000262303/2 від 09.08.2010 року.

Позивні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень Відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірність застосуванням позивачем нульової ставки з податку на додану вартість (далі ПДВ) до операції з реалізації на експорт зброї за Договором комісії № 5/184-Д від 02.11.2009 року. Щодо цього Відповідач вважає, що вантажна митна декларація № 974000 від 22.12.2009 року оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митої служби України № 307 від 09.07.1997 року (далі Інструкція № 307).

Позивач в обґрунтування вимог також зазначає, що Відповідачем зроблено хибний висновок щодо завищення податкового кредиту (далі ПК) в червні - грудні 2009 року внаслідок відображення у складі ПК сум ПДВ по податковим накладним, що датуються минулими податковими періодами.

Крім того Позивач вказує, що Відповідачем помилково зроблено висновки щодо безпідставності включення ПАТ «Завод «Маяк»до складу податкового кредиту у вересні 2009 року сум ПДВ у розмірі 300000,00 грн. та у жовтні 2009 року сум ПДВ у розмірі 300000,00 грн. за операціями з надання Позивачу послуг з аналізу фінансово-господарської діяльності, проведеного ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «МОНАМІ», які, на думку Відповідача, не повязані з господарською діяльністю Позивача.

Представник Відповідача позов не визнав, зазначивши у своїх поясненнях, що висновки, викладені в акті перевірки та покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення відповідають вимогам законодавства, у звязку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 17.08.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 02.09.2010 року, в яке представник Позивача не зявився, причин неявки суду не повідомив. У звязку з наведеним попереднє судове засідання було відкладено на 14.09.2010 р.. Відповідно до ухвали суду від 14.09.2010 року було закінчено підготовче провадження у справі, яке проведено за участю представників сторін, і справу призначено до судового розгляду на 24.09.2010 року.

24.09.2010 року за участю представників сторін розпочато судовий розгляд справи, після чого оголошено перерву в судовому засідання до 28 вересня 2010 року у звязку з витребуванням від відповідача розрахунку сум податкових зобовязань, визначених в оскаржуваних рішеннях. 28 вересня 2010 року судовий розгляд справи був продовжений за участю представників сторін.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28.09.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва з 18.02.2010 року по 10.03.2010 року було проведено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк»з питань достовірності декларування залишку відємного значення з ПДВ за грудень 2009 року, що декларувалось за період з червня 2009 року по грудень 2009 року.

Судом встановлено, що найменування Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк», на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», змінено на Публічне акціонерне товариство «Завод «Маяк».

За результатами перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва було складено Акт № 137-23-3-14307423 від 29.03.2010 року (далі Акт перевірки), згідно висновків якого Позивачем в порушення вимог пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.4.4 та пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 6.1.1 п. 6.1, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон України № 168/97 або Закон про ПДВ) занижено податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 464344 грн., а саме: у червені 2009 року 73256 грн., липні 2009 року 4336 грн., вересні 2009 року 94551 грн., жовтні 2009 року 147893 грн., грудні 2009 року 144308 грн.; та зависило відємне значення з ПДВ на загальну суму 1366 849,0 грн., а саме: у червені 2009 року 174492 грн., липні 2009 року 4764 грн., серпні 2009 року 38748 грн., вересні 2009 року 239776 грн., жовтні 2009 року 193141 грн., листопаді 2009 року 19385 грн., грудні 2009 року - 696543 грн.

На підставі Акту перевірки від 29.03.2010 року Відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2010 року № 0000262303/0, яким відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі Закон № 2181) визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 368727,0 грн., зокрема за основним платежем 245818,00 гривень та 122909,00 гривень штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого оскаржуване рішення залишено без змін, а відповідачем ухвалено наступні податкові повідомлення-рішення № 0000262303/1 від 01.07.2010 року та № 0000262303/2 від 09.08.2010 року.

Під час розгляду справи 21.09.2010 р. відповідачем надано розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого внаслідок вищевказаних порушень загальна сума заниження податкових зобовязань з урахуванням р. 23 та 26 декларації з ПДВ відповідних періодів (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (загалом за період червня грудня 2009 року 888832,00 гривень), складає 245818,00 гривень (за основним платежем), у тому числі: червень 2009 троку 73 256 грн., липень 2009 року 4336 грн., вересень 2009 року 10805 грн., жовтень 2009 р. 147893 грн., грудень 2009 року 9528 грн. Виходячи з цього позивачу в оскаржуваних рішеннях нараховані штрафні санкції у розмірі 122909,00 гривень.

Крім того, відповідно до додаткових пояснень від 27.09.2010 року, залучених до матеріалів справи, відповідачем надано деталізацію сум податкових зобовязань за основним платежем, визначених в оскаржуваних рішеннях, які відповідають вищенаведеним значенням в розрахунках від 21.09.2010 року.

Таким чином, виходячи з аналізу висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, спірні взаємовідносини виникли виходячи з трьох епізодів, викладених в Акті перевірки:

(1)щодо застосування нульової ставки ПДВ при експорті товарів (ВМД 974000 від 22.12.2009 року);

(2)щодо включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних минулих періодів (стор. 9-66 Акту перевірки)

(3)включення до податкового кредиту сум ПДВ у загальній сумі 600000 гривень за результатами взаємовідносин з ТОВ «Рекламне агентство «МОНАМІ»щодо аналізу фінансово-господарської діяльності позивача (стор. 43, 52 Акту перевірки).

Щодо першого епізоду (стор. 5-9 Акту перевірки) із застосуванням нульової ставки при експорті зброї до Республіки Кенія, який здійснювався позивачем за договором комісії від 02.11.2009 року № 5/184-Д (далі Договір комісії), укладеним з Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт»ДГЗІФ «Укрінмаш»(Комісіонер), суд відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір в цій частині фактично виник з того, що відповідач не визнає право позивача на застосування нульової ставки з ПДВ при експорті товару, оскільки, на думку відповідача (стор. 8-9 акту перевірки), ВМД 974000 від 22.12.2009 року є неналежно оформленою для засвідчення експорту товару та застосування нульової ставки ПДВ при експорті.

Зокрема, відповідач вважає, що у випадках, коли вивезення товарів за межі митної території України відбувається за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу, які укладені на підставі договорів комісії між резидентами України, відомості про власника товару платника податків мають зазначатися у графі № 2 ВМД. Саме у цій графі, на думку відповідача, і має зазначатися позивач як комітент і власник товару для належного підтвердження права на застосування нульової ставки ПДВ. Проте, як визначає відповідач в Акті перевірки, в цій графі ВМД 974000 від 22.12.2009 року зазначена інша особа Комісіонер.

В обґрунтування наведеного відповідач посилається на п. 3.4., 13.1. Договору комісії, Податкове розяснення, затверджене наказом ДПА України від 05.09.2020 року № 418, та на Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації, затверджену Наказом Державної митної служби України від 9.07.1997 року № 307, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. № 443/2247 (надалі Інструкція № 307).

У звязку з цим відповідач в Акті перевірки прийшов до висновку, що позивач в порушення п.п. 6.1.1. Закону України «Про податок на додану вартість» занизив суму податкового зобовязання на суму 699957 гривень (з обсягу оподатковуваної за ставкою 20% поставки на суму 3499786 гривень, яка задекларована позивачем у рядку 2.1. «Експортні операції»податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року, як така, що оподатковується за нульовою ставкою).

Інших підстав для невизнання права позивача на застосування нульової ставки ПДВ за вищевказаною операцією відповідач в Акті перевірки не наводить.

Щодо даної операції з поставки, судом встановлено, що ВАТ «Завод «Маяк»протягом грудня 2009 року здійснювало реалізацію зброї за договором комісії до Республіки Кенія.

Так, 02.11.2009 року між ВАТ «Завод «Маяк»(Комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт»ДГЗІФ «Укрінмаш»(Комісіонер) укладено Договір № 5/184-Д. Відповідно до вказаного договору Комісіонер зобовязується за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з продажу кулеметів ПКМ-КМ калібру 7,62 мм., зазначених у специфікації до цього договору. Від свого імені та за рахунок Комітента, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (Контракт) з третьою особою (покупцем) щодо продажу йому продукції. Як зазначає Позивач, при підписанні вищезгаданого договору було допущено технічні помилки, а саме: в Договорі комісії, зокрема, в п. 3.4, 13.1 було встановлено, що до графи 2 ВМД вносяться дані про комітента, тобто про ВАТ «Завод «Маяк». Пізніше, як зазначає позивач і підтверджується матеріалами справи, між Позивачем та Комітентом укладено Додаткову угоду № 2 від 03.12.2009 року до договору від 02.11.2009 року № 5/184-Д, якою встановлено порядок заповнення графи 2 ВМД відповідно до діючого законодавства.

Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з наступного.

Пунктом 6.2 статті 6 Закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону визначено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно з підпунктом 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 Закону, у разі коли платник податку (комісіонер) експортує за межі митної території України товари (супутні послуги), отримані від іншого платника податку (комітента) на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку (комітент).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 р. N 243 "Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням "3/8".

Порядок заповнення вантажної митної декларації регулюється відповідною Інструкцією № 307 (у редакції наказу ДМСУ від 7.11.2007 р. № 933) із змінами. Наказом ДМСУ від 16.12.2008 р. N 1414 (зареєстрований у Мінюсті України 18.02.2009 р. за № 148/16164) (далі - Наказ N 1414) було внесено зміни до Інструкції № 307, які набули чинності з 01.03.2009 р. Зокрема, Наказом N 1414 було змінено порядок заповнення граф «2»"Відправник/Експортер" та «9»"Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" вантажної митної декларації.

Відповідно до змін, що відбулися згідно Наказу № 1414, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами:

- в графі 2 вантажної митної декларації з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про відправника, якщо описом цієї графи не передбачено інше незалежно від того, чи є відправник власником товару чи ні. До 01.03.2009 р. в графі 2 зазначалися відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не був відправником, то в графі зазначали відомості про власника товарів і вчинявся запис "Див. доп.", а в доповненні наводили відомості про відправника товарів відповідно до товаросупровідних документів.

- в графі 9 вантажної митної декларації з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. До 01.03.2009 р. зазначали відомості лише про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера.

Згідно з пунктом 4 Інструкції № 307 термін відправник, означає особу, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

Таким чином, в даному випадку умовою для підтвердження права на застосування нульової ставки податку на додану вартість при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії є відповідне заповнення графи 9 та внесення інформації про комітента в доповнення до цієї графи.

Як вбачається із ВМД 974000 від 22.12.2009 року, у графі № 9 зазначено «Дочірнє під-во Державної компанії «Укрспецекпорт»ДГЗІФ «Укрінмаш»та «Див.доп.»і в Доповненні визначено «Графа 9»«ВАТ «Завод Маяк», що відповідає вимогам Інструкції № 307, у редакції Наказу № 1414, та визначає позивача як власника товару та комітента.

Таким чином ВМД 974000 від 22.12.2009 р. оформлена належним чином для підтвердження права позивача на застосування нульової ставки при експорті товару, оформленого за цією ВМД. Дана ВМД містить відмітку митного органу «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі»від 23.12.2009 року. В графі 42 ВМД визначена вартість товару в гривнях «3499786,40», поставка якого визначена в Акті перевірки відповідачем як така, що, на його думку, оподатковується за ставкою 20% (стор. 5) та визначена відповідачем як відхилення з нарахуванням податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 699957 гривень, як з операції з поставки на митній території України.

Виходячи з вищенаведеного, висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки про заниження позивачем податкового зобовязання з ПДВ у грудні 2009 року на 699957 гривень є безпідставними, не відповідають вищевказаним приписам законодавства та не можуть бути покладені в основу оскаржуваних рішень, а отже спірні рішення в частині, що ґрунтуються на цих висновках, є протиправними.

При цьому, суд відзначає, що визначення у Договорі комісії порядку заповнення граф ВМД не має правового значення в спірних відносинах, оскільки ці умови можуть мати допоміжний характер для сторін та включатися сторонами угоди для зручності у разі відповідності вищезгаданій Інструкції № 307, а у разі внесення змін до цієї Інструкції з приводу порядку заповнення граф ВМД, застосовується саме приписи Інструкції, а не угоди, що має місце в даному випадку при оформленні ВМД 974000 від 22.12.2009 р.

Щодо другого епізоду стосовного включення позивачем до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальниками у минулих податкових періодах (стор. 9-66 Акту перевірки), суд зазначає наступне.

В Акті перевірки відповідачем зроблено висновок щодо завищення податкового кредиту (далі ПК) в червні грудні 2009 року внаслідок відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, що датовані минулими податковими періодами. Сума ПДВ за такими податковими накладними, копії яких залучено до матеріалів справи, складає 531236 гривен.

Відповідач, виходячи з приписів п.п. 7.2.6., 7.4.1., 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», в Акті перевірки приходить до висновку, що позивач може реалізувати своє право на включення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних контрагентами позивача в минулих періодах у випадку, якщо б позивач на підставі п. 7.2.6. зазначеного закону, подав до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на свого постачальника. Дана норма передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Щодо завищення ПК за грудень 2009 року на стор. 9 Акту перевірки, відповідачем зроблено висновок, що в порушення п.п. 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) позивачем завищено податковий кредит за грудень 2009 року на суму 140894,00 гривень внаслідок відображення у складі податкового кредиту ПДВ по отриманим податковим накладним, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах, перелік яких визначений на сторінках 10-12 Акту перевірки.

Щодо завищення ПК за червень 2009 року на сторінці 21 Акту перевірки зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит за червень 2009 року на суму 247 748,00 гривень внаслідок відображення у складі податкового кредиту ПДВ по отриманим податковим накладним, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах, перелік яких визначений на сторінках 21-24 Акту перевірки.

Щодо завищення ПК за липень 2009 року на сторінці 29 Акту перевірки зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит за липень 2009 року на суму 9100 гривень внаслідок відображення у складі податкового кредиту ПДВ по отриманим податковим накладним, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах, перелік яких визначений на сторінці 30 Акту перевірки.

Щодо завищення ПК за серпень 2009 року на сторінці 35 Акту перевірки зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит за серпень 2009 року на суму 38 748 гривень внаслідок відображення у складі податкового кредиту ПДВ по отриманим податковим накладним, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах, перелік яких визначений на сторінках 35-36 Акту перевірки.

Щодо завищення ПК за вересень 2009 року на сторінці 41 Акту перевірки зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит за вересень 2009 року на суму 34 327 гривень внаслідок відображення у складі податкового кредиту ПДВ по отриманим податковим накладним, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах, перелік яких визначений на сторінках 41-42 Акту перевірки.

Щодо завищення ПК за жовтень 2009 року на сторінці 49 Акту перевірки зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на суму 41034 гривні внаслідок відображення у складі податкового кредиту ПДВ по отриманим податковим накладним, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах, перелік яких визначений на сторінках 50-51 Акту перевірки.

Щодо завищення ПК за листопад 2009 року на сторінці 60 Акту перевірки зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит за листопад 2009 року на суму 19 385 гривень внаслідок відображення у складі податкового кредиту ПДВ по отриманим податковим накладним, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах, перелік яких визначений на сторінках 60-61 Акту перевірки.

Зазначені вище податкові накладні, а також реєстри отриманих податкових накладних, в яких визначені дати отримання цих накладних, залучені до матеріалів справи. Наявність, зміст, перелік, суми, дати виписки, правильність всіх інших реквізитів та загальна сума податкового кредиту, визначена за всіма вищезгаданими податковими накладними визнаються сторонами, не заперечується і не спростовується.

Таким чином, єдиним критерієм за яким відповідач не враховує у складі податкового кредиту звітного періоду вищевказані суми ПДВ є те, що податкові накладні, в яких визначені ці суми ПДВ, виписані постачальниками позивача в минулі податкові періоди.

Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з наступного.

За змістом п.п.7.3.1 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань (далі ПЗ) вважається або дата зарахування коштів, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, податкові зобовязання у платника податку виникають незалежно від факту видачі податкової накладної - або в момент зарахування коштів, або на дату відвантаження товару, в залежності від того, що настало раніше.

В свою чергу, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом про ПДВ (п. 1.7. ст. 1).

За загальним правилом п.п. 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, що стало раніше.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.3, 7.2.6 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В той же час, п.п. 7.4.5 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, можливість реалізації належного покупцю права на податковий кредит (декларування) залежить від наявності у покупця ПН у звязку з чим, періоди виникнення ПК та ПЗ можуть не збігатися, що повязано з тим, що не дозволяється включення до ПК витрат зі сплати податку, не підтверджених ПН, які є підставою для формування ПК.

Правовий аналіз згаданих норм Закону в контексті спірних взаємовідносин дає підстави для наступних висновків.

Закон про ПДВ не встановлює будь-яких строків, протягом яких платник податків-покупець може отримати податкову накладну (за виключенням випадків відмови від видачі ПН, що регулюється за окремим правилами). Закон не передбачає, що платник податків, який не відобразив податковий кредит у період виникнення податкових зобовязань у продавця, втрачає право на такий кредит в майбутньому на підставі отриманої ПН (з урахуванням строків давності). Платник податків не втрачає право на податковий кредит у випадку, якщо він буде відображений на підставі податкової накладної не в періоді виникнення податкових зобовязань у продавця. На підставі п/п. 7.2.6. Закону платник податку має право включити суму ПДВ в податкову декларацію у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.07.2007 р. № К-1323/07 та в листі ДПА України від 11.08.2004 р. №15316/7/15-2417 (із змінами).

В даному випадку відповідач в порядку ч. 2 ст. 72 КАС України не спростував того, що суми ПДВ за вищезгаданими податковими накладними були включені до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони були отримані позивачем. Врахування цих сум ПДВ раніше дати отримання податкових накладних суперечило вимогам п.п. 7.4.5., 7.2.6. Закону про ПДВ.

Залученими до справи реєстрами отриманих податкових накладних за вищевказані періоди підтверджується факт отримання вищевказаних податкових накладних в ті податкові періоди, коли визначені в них суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту.

При цьому, в контексті приписів абзацу другого п. 7.2.6. Закону, на які посилається відповідач обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивач міг включити відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту за умови подання разом з декларацією скарги на постачальника, суд відзначає, що ці умови можуть бути застосовані лише у випадку відмови постачальника від видачі податкової накладної, доказів чого в даному випадку відповідач не надав.

З огляду на вищенаведене, за цим епізодом Акту перевірки, суд не вбачає в діях позивача порушень при включенні до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальниками у минулих податкових періодах. Виходячи з вищенаведеного, висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки за даним епізодом є безпідставними, не відповідають вищевказаним приписам законодавства та не можуть бути підставою прийняття оскаржуваних рішень, а отже спірні рішення в частині, що ґрунтуються на цих висновках, є протиправними.

Щодо третього епізоду за Актом перевірки (стор. 43, 52) стосовно включення позивачем до податкового кредиту за вересень 2009 року суми ПДВ у розмірі 300000 гривень (стор. 43) та включення позивачем до податкового кредиту за жовтень 2009 року суми ПДВ у розмірі 300000 гривень (стор. 52) за результатами взаємовідносин з ТОВ «Рекламне агентство «МОНАМІ», суд відзначає наступне.

В Акті перевірки відповідач прийшов до висновку, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2009 року віднесено суму ПДВ у розмірі 300000,00 грн. та за жовтень 2009 року віднесено суму ПДВ у розмірі 300000,00 грн. за операцією з отримання послуг по проведенню аналізу фінансово-господарського стану від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-маркетингове агентство «МОНАМІ», які не були призначені для використання у господарській діяльності платника податку та не призвели до збільшення доходу.

Такі висновки Відповідач обґрунтовує посиланням на приписи п. 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо визначення поняття «господарська діяльність», п.5.1, 5.2.1. цього ж закону, п.п.7.4.1., 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема також тим, що такі ж послуги у той же період надавались щоквартально ТОВ «Гарантія-Аудит»по договору № 131-АП від 09.04.2008 року.

Як вбачається з 1.1. Договору № 74 від 01.09.2009 року, укладеного Позивачем (Виконавець) з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «МОНАМІ»(далі Рекламне агентство або Замовник), Рекламне агентство виконує наступні роботи: (1) порівняльний аналітичний баланс, (2) оцінка складу і структури майна, (3) оцінка складу та структури джерел формування майна, (4) аналіз фінансової стійкості, (5) аналіз платоспроможності, (6) аналіз ліквідності балансу, (7) оцінка ділової активності, (8) оцінка ефективності використання сукупного капіталу.

Як вбачається з п.2.1 цього Договору, загальна вартість робіт складає 3600000,00 грн., в тому числі ПДВ 600000,00 грн., які перераховуються замовником виконавцю не пізніше 31.12.2012 року. Договір діє до повного його виконання (п.6.1. договору).

Відповідно до змісту Актів здачі-прийняття робіт № ОУ-166 від 21.09.2009 року на суму виконаних робіт на суму 900000 грн. з ПДВ (ПДВ-150000 грн.), № ОУ-167 від 22.09.2009 року на суму виконаних робіт на суму 900000 грн. з ПДВ (ПДВ-150000 грн.), № ОУ-168 від 23.09.2009 року на суму виконаних робіт на суму 900000 грн. з ПДВ (ПДВ-150000 грн.), № ОУ-169 від 24.09.2009 року на суму виконаних робіт на суму 900000 грн. з ПДВ (ПДВ-150000 грн.), які додані до матеріалів справи, зазначені послуги надані в повному обсязі.

Відповідно до всіх зазначених актів Рекламне агентство виконало роботи з «аналізу фінансово-економічного стану»позивача. Зміст цих актів також свідчить, що роботи виконувались поетапно, в той же час результатів поетапного виконання робіт до матеріалів справи не надано.

Як зазначає позивач, підтвердженням виконаних Рекламним агентством робіт є також Звіт «Аналіз фінансової стабільності»ВАТ «Завод «Маяк», який датований жовтнем 2009 року та не підписаний виконавцем робіт.

За даними операціями позивачем включено до складу податкового кредиту вищевказаних періодів суми ПДВ на підставі наступних податкових накладних, залучених до матеріалів справи: від 21.09.2009 р. № 21901 та від 22.09.2009 р. № 220910, від 23.09.2009 р. № 230903, від 24.09.2009 р. № 240906 - з визначеною сумою ПДВ 150000 гривень в кожній.

Оплата за цим договором проведена у загальному розмірі 2466500 гривень з ПДВ за платіжними дорученнями: № 661 від 23.10.2009 р. на суму 45000 грн., № 1481 від 27.11.2009 року на суму 35000 грн., № 54 від 18.12.2009 р. на суму 17300 грн., № 1601 від 18.12.2009 р. на суму 47700 грн., № 90 від 03.02.2010 р. на суму 1350 грн., № 923 від 03.02.2010 р. на суму 13600 грн., № 39 від 03.02.2010 р. на суму 51950 грн., № 74 від 03.02.2010 р. на суму 3100 грн., № 765 від 18.02.2010 р. на суму 32000грн., № 1037 від 02.04.2010 р. на суму 100000 грн., № 1055 від 09.04.2010 р. на суму 60000 грн., № 1081 від 15.04.2010 р. на суму 300000 грн., № 1082 від 15.04.2010 року на суму 300000 грн., № 1083 від 15.04.2010 р. на суму 300000 грн., № 1084 від 15.04.2010 р. на суму 300000 грн., № 1085 від 15.04.2010 р. на суму 300000 грн., № 1086 від 15.04.2010 р. на суму 100000 грн., № 1085 від 27.04.2010 р. на суму 39900 грн., № 492 від 27.04.2010 р. на суму 15600 грн., № 1118 від 26.05.2010 р. на суму 50000 грн., № 1143 від 31.05.2010 р. на суму 50000 грн., № 1287 від 03.06.2010 р. на суму 55000 грн., № 1468 від 30.07.2010 р. на суму 43000 грн., № 863 від 14.07.2010 р. на суму 31000 грн., № 195 від 03.09.2010 р. на суму 67000 грн., № 1494 від 02.08.2010 р. на суму 108000 грн.

Як встановлено відповідачем в Акті перевірки (стор. 43, 52), вказані послуги надавались у періодах, коли згідно наданих до перевірки документів аудиторська фірма ТОВ «Гарантія-Аудит»щоквартально надавало аналогічні послуги.

Зокрема, 09.04.2008 року позивачем було укладено договір № 131-АП з аудиторською фірмою товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Гарант-Аудит»(Свідоцтво про внесення в реєстр аудиторських фірм та аудиторів № 3669).

Згідно з п. 1.1. цього договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання з надання замовнику аудиторських послуг та повязаних з ними експертиз, консультацій, з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення діяльності. Зміст, обсяг, терміни виконання цих послуг визначаються в протоколі узгодження договірної ціни. Строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Відповідно до Протоколу № 1 від 09.04.2008 року, виконавець зобовязаний, зокрема, провести аудиторську перевірку стану бухгалтерського обліку та звітності за 2007 рік, оформити та здати звіт до ДКЦПФР, надати послуги з розміщення Звіту замовника в офіційному виданні ДКЦПФР.

Відповідно до додатку «Перелік питань аудиторської перевірки», виконавець зобовязаний здійснити вивчення облікової політики підприємства, проаналізувати правильність ведення бухгалтерського обліку (нематеріальних активів, основних засобів, фінансових інвестицій, обліку запасів, стан дебіторської-кредиторської заборгованості, формування собівартості продукції та перевірку інших позицій діяльності підприємства).

Вартість послуг аудиторської фірми, згідно з протоколом № 1 від 09.04.2008 року склала 8000 гривень.

Як встановлено відповідачем в Акті перевірки (стор. 43, 52), вказані послуги надавались позивачу щоквартально у той же період, що і послуги, які виконувались Рекламним агентством.

Вирішуючи спір в цій частині суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності доведення реальності здійснення операції та зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

За відсутності ж наведеного підстав для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних за такими операціями немає.

У взаємозвязку з вищенаведеним суд також відзначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про аудиторську діяльність»аудиторська діяльність, це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Відповідно до статті 5 цього Закону, право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

При цьому, згідно із статтею 7 цього Закону аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

Таким чином, аудит може бути проведений, а аудиторський висновок складений відповідною спеціалізованою фірмою, включеною до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

В той же час, аналізуючи зміст та склад послуг, які надавались Рекламним агентством, зокрема, «аналіз фінансово-економічного стану», суд приходить до висновку, що ці послуги по суті охоплюються визначенням терміну «Аудит». Однак, позивачем не надано будь-яких доказів того, що це агентство включено до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів або має у своєму складі аудиторів.

Надані неспеціалізованою організацією висновки (звіти, тощо) щодо аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу фінансово-економічного стану та інші подібні висновки не можуть вважатися документом, що підтверджує дійсний фінансово-економічний стан підприємства та може бути використаний в господарській діяльності, наприклад, при отриманні кредиту. Такий висновок не може вважатися таким, що в контексті визначення аудиторської діяльності, аудиту та аудиторського висновку, надає впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні, а отже не може, як і понесені у звязку з цим витрати, вважатися таким, що повязаний з господарською діяльністю відповідного платника податків (позивача по справі).

Більш того, позивач не надав жодних доказів того, що висновки Рекламного агентства якимсь-чином використані у його господарській діяльності з метою оптимізації виробництва або отримання прибутку, що також свідчить про не повязаність понесених за цим договором витрат з господарською діяльністю позивача.

Порівнюючи вартість послуг, що надані Рекламним агентством (3600000 гривень з ПДВ) та спеціалізованою аудиторською фірмою (8000 гривень з ПДВ), суд вважає, що укладання договору з Рекламним агентством фактично було спрямовано на отримання необґрунтованої податкової вигоди з ПДВ, а не на досягнення фінансово-господарського результату, у тому числі і з тих підстав, що вартість цих послуг нічим не обґрунтована та у порівнянні з вартістю послуг з аудиторською фірмою є явно завищеною.

При цьому, як зазначено вище, зазначений вище звіт Рекламного агентства не підписаний виконавцем робіт, а отже не може вважатися доказом надання послуг. Слід додати, що цей звіт датований жовтнем 2009 року, тобто вже після того, як сторони вищезгаданого договору засвідчили фактичне виконання робіт відповідними актами та позивач отримав податкові накладні за даними операціями.

Виходячи з цього, податкова вигода, отримана позивачем за операцією з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «МОНАМІ», є необґрунтованою, як така, що не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим та правомірним висновок відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2009 року сум ПДВ у розмірі 300000,00 грн. та за жовтень 2009 у розмірі 300000,00 грн. за податковими накладними від 21.09.2009 р. № 21901, від 22.09.2009 р. № 220910, від 23.09.2009 р. № 230903 та від 24.09.2009 р. № 240906), незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) оформлених актів та податкових накладних.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.4. закону України «Про додану вартість»вищевказані суми податку не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині, що ґрунтуються на цих висновках, є правомірним.

Вирішуючи у звязку з вищенаведеним питання щодо скасування рішень в цілому або в частині, в контексті наявності/відсутності недоплати (заниження податкових зобовязань) за кожен з перевірених податкових періодів, суд відзначає наступне.

За червень 2009 року сума заниженого податкового зобовязання, визначеного відповідачем в оскаржуваних рішеннях, складає 73256 гривен (згідно розрахунку від 21.09.2010 р.; стор. 28 Акту перевірки). Ця сума розрахована шляхом зменшення відповідачем сум податкового кредиту з 475520 грн. до 22772 грн. за рахунок неврахування у складі податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 247748 грн. по податкових накладних минулих податкових періодів (другий епізод), у звязку з чим та з урахуванням сум податкових зобовязань даного періоду у розмірі 301028 грн., в оскаржуваних рішеннях визначена сума заниження у розмірі 73256 грн. у складі податкових зобовязань за основним платежем.

Однак, у звязку з тим, що суд прийшов до висновку, що за цей період позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 247748 грн. на підставі податкових накладних минулих періодів, а висновки відповідача в цій частині є протиправними, суд приходить до висновку, що заниження податкових зобовязань за червень 2009 року не відбулося, а отже підстав для прийняття оскаржуваних рішень у частині визначення податкових зобовязань у сумі 73256 грн. не було, у звязку з чим спірні рішення в цій частині підлягають скасуванню з урахуванням штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму.

За липень 2009 року сума заниженого податкового зобовязання, визначеного відповідачем в оскаржуваних рішеннях, складає 4336 грн. (згідно розрахунку від 21.09.2010 р.; стор. 33 Акту перевірки). Ця сума розрахована шляхом зменшення відповідачем сум податкового кредиту з 166973 грн. до 157873 грн. за рахунок неврахування у складі податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 9100 грн. по податкових накладних минулих податкових періодів (другий епізод), у звязку з чим та з урахуванням сум податкових зобовязань даного періоду у розмірі 162209 грн., в оскаржуваних рішеннях визначена сума заниження у розмірі 4336 грн. у складі податкових зобовязань за основним платежем.

Однак, у звязку з тим, що суд прийшов до висновку, що за цей період позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 9100 грн. на підставі податкових накладних минулих періодів, а висновки відповідача в цій частині є протиправними, суд приходить до висновку, що заниження податкових зобовязань за липень 2009 року не відбулося, а отже підстав для прийняття оскаржуваних рішень у частині визначення податкових зобовязань у сумі 4336 грн. не було, у звязку з чим спірні рішення в цій частині підлягають скасуванню з урахуванням штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму.

За вересень 2009 року сума заниженого податкового зобовязання, визначеного відповідачем в оскаржуваних рішеннях, складає 10 805 грн. (згідно розрахунку від 21.09.2010 р.). Ця сума розрахована відповідачем шляхом зменшення задекларованих позивачем сум податкового кредиту ПДВ на 300000 грн. (за операціями з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «МОНАМІ»- третій епізод) та на 34327 грн. по податкових накладних минулих податкових періодів (другий епізод).

З цього приводу суд прийшов до висновку щодо неправомірності формування позивачем у вересні 2009 року податкового кредиту з ПДВ у сумі 300000 грн. за операціями з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «МОНАМІ»та, відповідно, про правомірність висновків відповідача з цього приводу.

Однак, враховуючи те, що за цей же період позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 34327 грн. на підставі податкових накладних минулих періодів та виходячи з того, що зазначена сума перевищує визначену відповідачем в оскаржуваному рішенні суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 10805 грн., суд приходить до висновку, що заниження податкових зобовязань за вересень 2009 року не відбулося, а отже підстав для прийняття оскаржуваних рішень у частині визначення податкових зобовязань у сумі 10805 грн. не було, у звязку з чим спірні рішення в цій частині підлягають скасуванню з урахуванням штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму.

За жовтень 2009 року сума заниженого податкового зобовязання, визначеного відповідачем в оскаржуваних рішеннях, складає 147 893 грн. (згідно розрахунку від 21.09.2010 р., стор. 58 Акту перевірки).

Ця сума розрахована шляхом зменшення відповідачем сум податкового кредиту з 708961 грн. до 367927 грн. за рахунок неврахування у складі податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 41034 грн. по податкових накладних минулих податкових періодів (другий епізод), а також сум податкового кредиту у цьому періоді у розмірі 300000 грн. за операціями з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «МОНАМІ»(третій епізод), а всього 341034 грн. Виходячи з цього та з урахуванням сум податкових зобовязань даного періоду у розмірі 515820 грн., розрахована сума заниження у розмірі 147893 грн., яка була визначена у складі податкових зобовязань за основним платежем в оскаржуваних рішеннях.

З цього приводу суд прийшов до висновку щодо неправомірності формування позивачем у жовтні 2009 року податкового кредиту з ПДВ у сумі 300000 грн. за операціями з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «МОНАМІ»та, відповідно, про правомірність висновків відповідача з цього приводу.

В той же час, за цей же період позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 41034 грн. на підставі податкових накладних минулих періодів.

Таким чином, правомірно сформованою сумою податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 року (стор. 58 Акту перевірки) є сума у розмірі 408961 грн. (708961 грн. (початково задекларована позивачем) 300000 грн. (податковий кредит за операціями ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «МОНАМІ»)).

З урахуванням задекларованого позивачем у жовтні 2009 року податкового зобовязання у розмірі 515820 грн. та правомірно сформованого податкового кредиту у розмірі 408961 грн., правомірно визначеною відповідачем в оскаржуваних рішеннях сумою заниженого податкового зобовязання у цей період слід вважати суму у розмірі 106859 гривень.

З огляду на це, оскаржувані рішення в цій частині є правомірними, а в частині визначення податкових зобовязань у розмірі 41034 гривень за жовтень 2009 року підлягають скасуванню. При цьому, з урахуванням положень п.п. 17.1.3. Закону № 2181 правомірно нарахованою сумою штрафних санкцій за дане порушення, з урахуванням кількості податкових періодів та обмежень щодо нарахування, є сума у розмірі 53 429,50 гривень (50% від суми податкових зобовязань у розмірі 106859 гривень), а отже спірні рішення в іншій частині - визначення штрафних санкцій у розмірі 20517 гривень за допущене порушення у жовтні 2009 року, підлягають скасуванню.

За грудень 2009 року сума заниженого податкового зобовязання, визначеного відповідачем в оскаржуваних рішеннях, складає 9528 гривень (згідно розрахунку від 21.09.2010 р.). Виходячи з цієї суми відповідачем розрахована сума штрафних санкцій за дане порушення.

Ця сума податкових зобовязань за основним платежем розрахована відповідачем шляхом зменшення сум податкового кредиту звітного періоду за рахунок неврахування у складі податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 140894,00 гривень по податкових накладних минулих податкових періодів (другий епізод), а також шляхом визначення відповідачем позивачу сум податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 699957 гривень (перший епізод щодо операції з експорту зброї, оформленого ВМД 974000 від 22.12.09 р.).

Однак, у звязку з тим, що суд прийшов до висновку, що за цей період позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 140894,00 на підставі податкових накладних минулих періодів, а також враховуючи неправомірність висновків відповідача про те, що позивач занизив суму податкового зобовязання на суму 699957 гривень (операція з експорту зброї), суд приходить до висновку, що заниження податкових зобовязань за грудень 2009 року не відбулося, а отже підстав для прийняття оскаржуваних рішень у частині визначення податкових зобовязань у сумі 9528 гривень та штрафних санкцій у розмірі 3811,20 гривень не було, у звязку з чим спірні рішення в цій частині підлягають скасуванню з урахуванням штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму.

Беручи до уваги вищенаведені висновки в сукупності, спірні рішення підлягають скасуванню в частині визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 138 959,00 гривень (різниця між загальною сумою податкових зобовязань в оскаржуваних рішеннях (245818,00 грн.) та правомірно нарахованою відповідачем сумою податкових зобовязань за висновками суду (106859 гривень) та штрафних санкцій у розмірі 69479,50 гривень (різниця між загальною сумою штрафних санкцій в оскаржуваних рішеннях (122909,00 грн.) та правомірно визначено сумою штрафних санкцій за висновками суду у розмірі 53 429,50 грн.). В задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідач лише частково довів законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, виходячи з чого суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у визначеній вище частині.

Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва: від 19.04.2010 року № 0000262303/0, від 01.07.2010 року № 0000262303/1, від 09.08.2010 року № 0000262303/2 в частині визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 138 959,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 69 479,50 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк»(код з ЄДРПОУ 14307423, адреса: 04073, м. Київ, пр.-т Московський,8) 1,92 гривню (одну гривню 92 копійки) відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 01 жовтня 2010 року.