Постанова № 12041312, 29.10.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4561/10/2370 29.10.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Паламар П.Г.,

при секретарі Поштаренко О.І.,

за участю: представника відповідача Білоуса В.Ю. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Черкаси (відповідач 1) та головного управління Державного казначейства України в Черкаській області (відповідач 2) про визнання протиправними, неправомірними дій та стягнення грошових коштів та штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі відповідач 1) про визнання протиправними, неправомірними дій та стягнення грошових коштів та штрафу.

Позивач просить суд:

- Визнати протиправними, безпідставними та неправомірними дії службових (посадових) осіб відповідача щодо визначення розміру суми податкового кредиту, щодо визначення обєкта оподаткування, щодо визначення порядку та підходу для проведення розрахунків суми для повернення, щодо безпосереднього проведення розрахунку за результатами перевірки наданих позивачем даних у зазначений спосіб за алгоритмом, який не узгоджується з законом та щодо результату визначення суми (самого розміру такої суми) для повернення.

- Визнати протиправними дії (та незаконною бездіяльність) службових (посадових) осіб відповідача стосовно заниження та неповернення у встановлений законом строк належної позивачу суми надміру сплаченого податку за наслідками реалізації права на податковий кредит; щодо несплати на користь позивача штрафу за порушення строків повернення (відшкодування) належної суми надміру сплаченого податку.

- Зобовязати відповідача повернути грошові кошти у розмірі 968,50 грн., з яких 484,25 грн. - залишкову суму надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок законної реалізації права на податковий кредит та 484,25 грн. - суму штрафу в розмірі 100% суми частки надміру сплаченого та не повернутого у визначений законом строк податку з доходів внаслідок законної реалізації права на податковий кредит.

- Зобовязати відповідача здійснити перерахування зазначених коштів на р/р 26252101 в АТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 300335, ЗКПО 14305909, отримувач: ОСОБА_2; для зарахування на картковий рахунок згідно договору № 0006788200, ідентифікаційний номер -НОМЕР_2.

- Розглянути позов за відсутності позивача.

- Судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 06.02.2008 року нею був отриманий іпотечний кредит в ВАТ КБ „Надра” на придбання Ѕ частини квартири в м. Черкаси.

29.01.2010 року позивачем подано до ДПІ у м. Черкаси декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року та всі необхідні документи із відображенням суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню у розмірі 5213 грн. 42 коп. Як стверджує позивач, відповідач безпідставно зменшив позивачу податковий кредит на 484 грн. 25 коп., виплативши 4729 грн. 17 коп. і тому за несвоєчасне повернення надміру сплаченого податку повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 100% податку, що підлягає поверненню у сумі 484 грн. 25 коп.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до вимог Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889 (далі Закон № 889) до розрахунку податкового кредиту включається сума нарахованої протягом звітного податкового року заробітної плати та сума здійснених витрат, дозволених Законом до включення до податкового кредиту.

Відповідач вважає, що посилання позивача на зменшення суми нарахованої заробітної плати на суми відрахувань до соціальних фондів, передбачене п. 3.5 ст. 3 Закону № 889 є необґрунтованим. Зазначена норма закону застосовується виключно при визначенні обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати. У ст. ст. 5, 10 Закону № 889, які регламентують нарахування податкового кредиту, норми, аналогічні п. 3.5 ст. 3 Закону № 889 відсутні.

Крім того, відповідач просив залучити до участі у справі в якості другого відповідача головне управління Державного казначейства України, тому що відповідно до п. п. 20.4.3 п. 20.4 ст.20 Закону № 889 повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит та штрафів, здійснюється органом державного казначейства.

Ухвалою суду від 20.10.2010 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача головне управління Державного казначейства України в Черкаській області (далі - відповідач 2).

Представник відповідача 2 надав суду заперечення проти задоволення позову та просив суд розглянути позов без його участі.

Заслухавши представника відповідача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши окремо кожний доказ, а також їх взаємний звязок для вирішення спору по суті та з огляду на предмет позовної заяви суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади і їх посадові особи зобовязані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Пунктом 1.6 ст.1 Закону № 889 визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

У відповідності до п. 1.16 ст. 1 Закону № 889 податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу (п. 1.5 ст. 1 Закону № 889).

Пунктом 5.3.8 ч. 5.3 ст. 5 Закону № 889 встановлено, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року фактично понесені ним протягом такого звітного року суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

Згідно п. 10.1.ст. 10 Закону № 889 платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року, а також згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 889 платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону. Право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років починаючи з року, в якому обєкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися (п. 10.5 ст. 10).

Відповідно до п. 4.3.7 ч. 4.3 ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) - сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом.

Пункт 18.8. ст. 18 Закону № 889 визначає, що сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Судом встановлено, що 29.01.2010 року позивачем подано до ДПІ у м. Черкаси декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року та всі необхідні документи із відображенням суми податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181) прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу.

Позивачем самостійно проведено розрахунок та визначено податковий кредит у сумі 5213 грн. 42 коп.

За результатами перевірки зазначеного розрахунку фахівцями відповідача визначено суму податку доходів фізичної особи, яка підлягає поверненню в розмірі 4729 грн.17 коп.

Позивачем отримано кошти в сумі 4729 грн.17 коп., що підтверджується квитанцією про отримання переказу у Печерській філії відділення № 7 КБ „ПриватБанк”.

Пунктом 3.5 ст. 3 Закону № 889 визначено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати обєкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи. Зазначена норма Закону застосовується виключно при визначенні обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач правомірно визначив суму податку з доходів фізичної особи, яка підлягає поверненню в розмірі 4729 грн.17 коп.

Підпункт 20.4.1 п. 20.4 ст. 20 Закону № 889 визначає особу, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит: а) податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір; б) орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір. За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі унаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи: якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 10 відсотків від такої суми; якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 50 відсотків від такої суми;якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми (п. 20.4.2 ст. 20).

Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивач у позовній заяві самостійно визначає і просить стягнути з державної податкової інспекції суму штрафу у розмірі 100 % 484 грн. 25 коп.

Статтею 10 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право: 1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України; 2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами; 3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги щодо зобовязання державної податкової інспекції у м. Черкаси повернути ОСОБА_2 суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 484 грн. 25 коп. та сплатити штраф 484 грн. 25 коп. задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 94 КАС України зазначено, що в разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159-164, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Черкаси та головного управління Державного казначейства України в Черкаській області про визнання протиправними, неправомірними дій та стягнення грошових коштів надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб та штрафу - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя П.Г. Паламар