Постанова № 120412504, 16.07.2024, Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/2530/24

пр.№ 3/464/1168/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2024 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-4 КУАП,

установила:

У провадженні Сихівського районного суду м.Львова року знаходиться справа стосовно головного бухгалтера ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» ОСОБА_1 про вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУАП.

Диспозицією ч.1 ст.163-4 КУАП передбачено відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

При розгляді справи у суді ОСОБА_1 та її захисник адвокат Миколів А.М. згідно з письмовими поясненнями заперечили факт адміністративного правопорушення, надавши докази оскарження рішення контролюючого органу у судовому порядку.

Як регламентовано ст.56 Податкового кодексу України , при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З акта Головного управління ДПС у Львівській області від 05 квітня 2024 року № 14702/13-01-07-02/30823262 про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» убачається, що останнім допущено порушення податкового законодавства.

ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» подано позов до суду про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, про що захистом надано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 380/9971/24, яка набрала законної сили. Наведені обставини підтвердила у суді головний державний інспектор Дудчак І.В., якою складався протокол про адміністративне правопорушення.

Водночас приписами ст.38 КУАПустановлено наступне: якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цьогоКодексучи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-шостій цієї статті.

Наведені строки відповідно до положеньКУАП є присічними і продовженню чи поновленню не підлягають.

За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 308/8763/15-а сформульовано наступний висновок.

Визначення на законодавчому рівні уст.38 КУАП тривалостістроків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Відповідно до п.7 ч.1ст.247 КУАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихст.38цього Кодексу.

При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Окрім цього, логічне тлумачення абзацу першогост.247 КУАПдозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питанняпро притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Із матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення виявлено 05 квітня 2024 року, про що свідчить відповідний акт податкової служби за результатами документальної перевірки.

З урахуванням викладеного вище та зважаючи на те, що станом на день розгляду справи сплив установленийст.38 КУАПстрок накладення адміністративного стягнення, а закінчення такого строку є безумовною та достатньою підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, що не заперечено захистом.

Керуючись ст.ст.38, 221, 247 п.7, 283, 284 КУАП,

постановила:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-4 КУАП закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО