Постанова № 12040619, 21.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.10.10Справа №2а-5203/10/5/0170 18:21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В. при секретарі судового засідання Мородецькій Ю.В. розглянувши за участю представника позивача Решитов Е.М. дов. б/н від 15.04.2010р., представника відповідача Нечаєва Н.О. дов. № 3/10-0 від 13.01.2010р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005051502/0 від 02.04.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Законів України «Про податок на додану вартість», «Про автомобільний транспорт», «Про ціни і ціноутворення» та мотивовані тим, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки не відповідають дійсності. Відповідачем при донарахуванні податкових зобовязань за наслідками перевірки помилково встановлені порушення позивачем п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що ціна (тариф) в сфері пасажирських перевезень в режимі маршрутного такси є такою, що регулюється органами місцевого самоврядування та по суті не може встановлюватися вільно перевізником.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, та остаточно заявою від 21.10.2010р. просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005051502/0 від 02.04.2010р. та № 0005051502/1 від 09.08.2010р.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволені позовних вимог відмовити. Вважає, що висновки проведеної перевірки зроблені обґрунтовано, оскільки позивачем порушений п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме необґрунтоване заповнення рядка 4 колонки А (операції, які звільнені від оподаткування) та рядка 10.2 колонки А (не підлягають оподаткуванню (п. 3.2 ст. 3 Закону) або/та звільнені від оподаткування (статті 5, 11 Закону, інші нормативно-правові акти).

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2010р. проведена камеральна перевірка податкової декларації за лютий 2010р. по ТОВ «Пасажирські перевезення».

Під час зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме необґрунтоване заповнення рядку 4 колонки А (операції, які звільнені від оподаткування) у сумі 286000 грн. та рядка 10.2 колонки А 2 сумі 101172 (не підлягають оподаткуванню (п. 3.2 ст. 3 Закону) або/та звільнені від оподаткування (статті 5,11 Закону, інші нормативно-правові акти).

За результатами перевірки складений Акт № 3860/15-2 від 23.03.2010р.(а.с.15-18), в якому відповідач зафіксував вищезазначене порушення.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005051502/0 від 02.04.2010р., яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 36176,70 грн., у тому числі 34454,00 грн. за основним платежем та 1722,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його в порядку передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, у звязку з чим 09.08.2010р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005051502/1.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ).

Статтею 5 Закону про ПДВ визначені операції, що звільнені від оподаткування, де зокрема у п.п. 5.1.13 п. 5.1 закріплено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Частиною першою ст.191 ГК України встановлено, що, державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. В свою чергу, згідно статті 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства. Тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів. Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту методику розрахунку тарифів за видами перевезень (ст. 10 Закону). Автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, відносяться до автомобільного транспорту загального користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 цього Закону, відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до ст. 42 зазначеного Закону, відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором на перевезення пасажирів автобусним маршрутом загального користування, в якому визначається державне замовлення на соціальне значущі послуги автомобільного транспорту загального користування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради і позивачем був укладений Договір № 561 від 03.07.2009р. на здійснення перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті з терміном дії з 09.08.2009р. до 09.08.2014р.

Відповідно до умов договору Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради надає позивачу право на надання послуг населенню автомобільним транспортом, а позивач зобов'язується надавати ці послуги на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.4.4. Договору перевізник, тобто позивач зобовязаний не здійснювати перевезення пасажирів без узгодження із замовником змін до тарифу на проїзд. У випадку змін тарифу перевізник не менш як за 10 днів узгоджує новий тариф із замовником.

Аналізуючи зміст Договору суд дійшов висновку, що встановлено заборону позивачу самостійно змінювати та застосовувати тарифи на проїзд пасажирів в автобусах та мікроавтобусах.

Суд зазначає, та вказаний факт не заперечувався відповідачем, що позивач здійснював послуги по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування згідно тарифу в розмірі 2,00 (дві) гривні, який було погоджено органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст.191 ГК України державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Статтею 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" № 507-ХІІ від 03.12.1990 р. (далі - Закон № 507-ХІІ) закріплено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст. 6 Закону № 507-ХІІ, - в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до ст. 9 Закону № 507-ХІІ, - державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що за наведених обставин застосування позивачем вільних цін у розумінні ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" (вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів) буде суперечити вимогам чинного законодавства.

Згідно п.п. 2) п. а) ч. 1 ст. 28 "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

В матеріалах справи є рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1524 від 27.06.2008р. «Про узгодження тарифів на проїзд на міських автобусних маршрутах», згідно з п. 1 резолютивній частині якого узгоджений тариф на проїзд на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі до 2,00 грн.

З системного аналізу всього вищевикладеного випливає, що в будь-якому випадку при наданні послуг і комунальні підприємства, і підприємства іншої форми власності повинні застосовувати встановлені органами місцевого самоврядування тарифи на ці послуги, тобто такі тарифи є регульованими.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не спростував того, що саме регульований в такій спосіб тариф на перевезення пасажирів використовував позивач, в тому на нього в повній мірі розповсюджується положення п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону про ПДВ і у відповідача не було законного права здійснювати донарахування податкового зобовязання по ПДВ.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0005051502/0 від 02.04.2010р. та № 0005051502/1 від 09.08.2010р. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.10.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 26.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0005051502/0 від 02.04.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0005051502/1 від 09.08.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» (фактична адреса: 97573, АР Крим, Сімферопольський район, с. Фонтани, вул. Чкалова, 65; юридична адреса: 95047, АР Крим, м. Сімферополь, Байкальський проїзд, 12: ЄДРПОУ 34836013) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.