Вирок № 12038250, 26.10.2010, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа №1-177/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Пилипюка І.В., при секретарі Паучек Є.В., за участю прокурора Бойко О.В., представника потерпілого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, з освітою загальною середньою, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст.286 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 07.03.2009 року о 10.00 год. в с. Багна Вижницького району Чернівецької області, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21093 номерний знак НОМЕР_1, в порушення вимог п. 12.1 ПДР України не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття, не вибрав безпечної швидкості руху та втратив контроль над керованістю свого автомобіля, внаслідок чого відбувся некерований рух автомобіля з подальшим виїздом на зустрічну смугу для руху, де сталось зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063 номерний НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_4 отримала ушкодження, які відносяться до середньої ступені тяжкості, як такі, що викликали довгостроковий розлад здоров'я.

В суді підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та показав, що 07.03.2009 року на власному автомобілі з швидкістю біля 55 км/год. рухався з смт. Берегомет в напрямку м. Вижниця. В автомобілі знаходилися пасажири - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Дорожнє покриття було вкрите мокрим снігом, який продовжував падати. Проїжджаючи с. Багна на незначному повороті автомобіль знесло на зустрічну смугу руху, по якій в той час в напрямку смт. Берегомет рухався автомобіль ВАЗ-21063 під керуванням водія ОСОБА_3, який пригальмував та прийняв вправо ближче до узбіччя, щоб уникнути зіткнення, намагався вирівняти свій автомобіль, щоб уникнути зіткнення та повернутись на свою смугу руху. Перебуваючи в стані не керованості допустив зіткнення задньою лівою боковою частиною автомобіля, в передню частину автомобіля під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення пасажири автомобіля ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали незначні тілесні ушкодження, та були госпіталізовані у Вижницьку ЦРЛ. Цивільний позов визнав частково, посилався на відсутність коштів на відшкодування, просив суворо не карати.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що 07.03.2009 року о 10.00 год. разом з чоловіком на власному автомобілі перебуваючи на передньому пасажирському сидінні, рухались в напрямку смт. Берегомет, на задньому сидінні перебували її дочка з чоловіком. Дорожнє покриття було слизьке внаслідок випадання снігу. Проїжджаючи с. Багна на відстані 100 м. побачила як на зустріч рухався легковий автомобіль, який заносило по всій дорозі в тому числі по зустрічній смузі руху. Чоловік застосував гальмування, а коли автомобіль майже зупинився, автомобіль, який їхав назустріч виїхав на зустрічного смугу руху, внаслідок чого сталось зіткнення. Після зіткнення разом з чоловіком, дочкою та зятем попутнім транспортом доїхали до Вижницької ЦРП, де була оглянута травматологом та відпущена додому. Через кілька днів після ДТП стан здоров'я погіршився, повторно звернулася за медичною допомогою у Вижницьку ЦРЛ, звідки направлена у Вашківецьку РЛ, де стаціонарно лікувалася в період часу з 16.03.2009 р. по 31.03.2009 року. Просила призначити покарання відповідно до закону та задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 07.03.2010 р. попросив сусіда ОСОБА_2 відвезти його та невістку в лікарню. Дорожнє покриття було слизьке, на вулиці падав сніг. Проїжджаючи с. Багна автомобіль знесло на зустрічну смугу руху, по якій в той час рухався автомобіль ОСОБА_8 в напрямку смт. Берегомет, в результаті чого відбулося зіткнення. Після ДТП разом з невісткою та внучкою госпіталізували у Вижницьку ЦРЛ.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала аналогічні покази.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що 07.03.2009 року о 10.00 год. разом з чоловіком та батьками рухались в напрямку смт. Берегомет. Дорожнє покриття внаслідок випадання снігу було слизьке. Проїжджаючи с. Багна на відстані 100 м. побачила як на зустріч рухався легковий автомобіль, який носило по всій дорозі. Батько застосував гальмування та прийняв ближче до правого краю проїзної частини, а коли автомобіль майже зупинився, відбулось зіткнення. Після зіткнення пасажири, які постраждали внаслідок ДТП були доставлені у Вижницьку ЦРЛ. З них ніхто не був госпіталізований, однак через декілька днів матір звернулася у Вижницьку ЦРЛ, звідки була направлена у Вашківецьку РЛ, де проходила стаціонарне лікування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дав аналогічні покази.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав аналогічні покази показам потерпілої.

Крім показів потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_3, вина підсудного ОСОБА_2 підтверджується матеріалами кримінальної справи, зокрема:

- протоколом огляду місця пригоди від 07.03.2009 р., планом-схемою місця ДТП та фото-таблицею (а.c.6-10);

- протоколом огляду транспортних засобів від 07.03.2010 р. (а.c.11-12);

- висновком СМЕ №213-Е від 08.06.2010 р. згідно якого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді розриву сухожилка розгинача З пальця правої китиці, забій голови і правого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали довгостроковий розлад здоров'я (а.c.52-53);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28.06.2010 р. (а.c.80);

- висновком судової авто-технічної експертизи №166-а від 05.07.2010 р., згідно якого в даній дорожньо-транспортній обстановці в діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимог п.12.1 ПДР України, недотримання яких з технічної точки зору, перебуває в причинному звязку з настанням даної пригоди (а.с.87-90).

З даних характеристики на підсудного вбачається, що останній характеризуються по місцю проживання виключно з позитивної сторони.

Таким чином, аналізуючи всі докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 доведена, його дії за ст.286 ч.1 КК України кваліфіковано вірно, оскільки в судовому засіданні встановлено, що внаслідок порушення останнім правил безпеки дорожнього руху потерпілій спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обираючи вид та міру покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, особу винного, зокрема те, що раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання і вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті передбаченої ст.286 ч.1 КК України.

За обставини, які помякшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

З врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що помякшують покарання, думки потерпілої, яка має до підсудного претензії матеріального та морального характеру і просить призначити покарання відповідно до санкції ст. 286 КК України, тому суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства і відносно нього можливо застосувати покарання передбачене санкцією ст..286 ч.1 КК України у виді обмеження волі застосувавши ст.75 КК України без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це може призвести до втрати єдиного джерела доходів.

Доводи представника потерпілого про призначення підсудному додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з підстав неповернення матеріальної та моральної шкоди є необгрунтованими, суперечать ст.ст.41,43 Конституції України, а тому не мають права на існування у правовій системі нашої держави.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

По справі потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 6191 грн. та на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. На думку суду вказаний позов згідно ст.ст.1167, 1168 ЦК України підлягає задоволення частково, з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з останніми змінами від 25.05.2001 року) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих: виробничих стосунків, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідних для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку суду заявлений позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає до задоволення без урахування витрат потерпілої на добровільні благодійні внески, бо ці витрати не повязані з обовязковістю їх проведення та транспортні послуги в розмірі 1610 грн., які не підтверджені документально. Таким чином підлягає до задоволення позов на відшкодування матеріальної шкоди на суму 3156.65 грн.. Крім того підлягають частковому задоволенню витрати понесені на правову допомогу.

Стосовно відшкодування моральної шкоди, суд враховує ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, вимушених змін у життєвих стосунках потерпілої, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, вважає, що моральна шкода має бути відшкодована частково в розмірі 1000 грн., з врахуванням того, що злочин відноситься до категорії необережного.

Долю речових доказів та судові витрати по справі суд вирішує у відповідності до положення ст. ст. 81 та 93 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст.286 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді років 1.6 (одного) року і (шість) місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст.76 КК України, зобовязати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 до набрання вироком чинності залишити обрану - підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3156.65 (три тисячі сто пятдесят шість) гривень, 65 коп. матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, та 300 грн. витрат на правову допомогу, всього на загальну суму 4456.65 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області р/р 31256272210002, ЄДРПОУ 25575279, МФО 856135 УДК в Чернівецькій області 567 гривень 60 копійок за проведення судової авто технічної експертизи.

Речовий доказ: автомобіль марки ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_2 переданий під розписку ОСОБА_3 - залишити за ним.

Речовий доказ: автомобіль марки ВАЗ-21093, д.н.з. НОМЕР_1 переданий під розписку ОСОБА_2 - залишити за ним.

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Чернівецької області через Вижницький районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя:

Копія вірна: