Рішення № 120355316, 24.06.2024, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/790/24

Провадження №2/405/128/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Тарасенко Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №405/790/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного акціонерного товариства «Ліки Кіровоградщини» (м. Кропивницький, вул. Набережна, буд. 13) про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Нофенко Ю.В. (діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВА № 1070648 від 05.02.2024 року) в інтересах позивача звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом, в якому (позові) просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Ліки Кіровоградщини» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 38 856,47 грн.

На обґрунтуванняпозовнихвимогпредставник позивачазазначила,що,починаючиз 15.10.1987року ОСОБА_1 перебувала утрудових відносинахз приватнимакціонерним товариством«Ліки Кіровоградщини»та наказомвід 14.11.2023року останнюзвільнено зпосади асистентафармацевта аптечногопункту №26аптеки №9Новомиргородської ЦМЛ,на підставіп.1ст.36КЗпП України,з компенсацією40-каднів відпустки.Водночас,в деньзвільнення,в порушеннявимог законодавствапро працю,відповідач непровів повнийрозрахунок зпозивачем тане виплативзаборгованість позаробітній платі.При цьому,позивач ОСОБА_1 зверталася доУрядового контактногоцентру 26.12.2023року щодоможливих порушеньзаконодавства пропрацю уПрАТ «ЛікиКіровоградщини»,в зв`язкуз чиму листопаді2023року Державноюслужбою зпитань праціПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняпроведено перевіркуу ПрАТ«Ліки Кіровоградщини»,в ходіякої встановлено,що внаслідокпорушення термініввиплати заробітноїплати напідприємстві утвориласязаборгованість ізвиплати заробітноїплати,в т.ч.і передпозивачем.Станом надень звільненняпозивача,перед останньоюіснує заборгованістьз виплатизаробітної платив загальнійсумі 38856,47грн.(залипень-листопад 2023року). Крім того, ще під час перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 зверталася до відповідача з заявою про виплату їй заборгованості по заробітній платі, яка (заява) залишена без відповіді та реагування. Враховуючи наявність у відповідача перед позивачем заборгованості зі сплати заробітної плати та не проведення такого розрахунку після звільнення, позивач змушена звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача ПрАТ«Ліки Кіровоградщини» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 38 856,47 грн.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Нофенко Ю.В. в судове засідання подала заяву, зареєстровану судом 12 червня 2024 року за вх. № 15962 про розгляд справи без участі позивача та її, як представника позивача, участі, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача приватного акціонерного товариства «Ліки Кіровоградщини» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі 06.06.2024 року, причини не явки не відомі, заяви, клопотання, відзив на позов на адресу суду не надходили.

Зваживши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, який регулює спірні правовідносини та відповідно є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згіднозі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями12,81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост. 43 Конституції Україниправо на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , що ОСОБА_1 з 15.10.1987 року працювала в Новомиргородській ЦРА № 35, яка наказом № 152 від 26.12.2016 року реструктуризована шляхом приєднання до ПАТ «Ліки Кіровоградщини», яке наказом № 94-а від 30.06.2017 року перейменовано в ПрАТ «Ліки Кіровоградщини».

При цьому, при огляді копії трудової книжки, виданої на прізвище « ОСОБА_2 », на титульній сторінці, міститься рукописний запис, що прізвище змінено на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 21.05.1988 року.

З 03.04.2023 року (наказ №52к від 31.03.2023 року) ОСОБА_1 переведено на посаду асистента фармацевта аптечного пункту № 26 аптеки № 9.

Як вбачається з наказу № 00000000180-0000000658 про припинення трудового договору (контракту) від 14.11.2023 року та запису в трудовій книжці, ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, з 14 листопада 2023 року звільнено з посади асистента фармацевта аптечного пункту № 26 аптеки № 9 Новомиргородської ЦМЛ, з компенсацією 40-ка днів відпустки.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач на обгрунтування позовних вимог зазначила, що в день звільнення, в порушення вимог законодавства про працю, відповідач не провів з нею повний розрахунок та не виплатив заборгованість по заробітній платі.

При цьому, відповідно до інформації Державної служби з питань праці Південно-Східного міжрегіонального управління від 27.12.2023 року, на звернення позивача ОСОБА_1 до Урядового контактного центру від 26.12.2023 року № ДЕ-16620446 щодо можливих порушень законодавства про працю у ПрАТ «Ліки Кіровоградщини», повідомлено, що у листопаді 2023 року, в межах наданих повноважень, проведена перевірка у ПрАТ «Ліки Кіровоградщини», в ході якої встановлено, що внаслідок порушення термінів виплати заробітної плати на підприємстві утворилась заборгованість із виплати заробітної плати, в тому числі і перед ОСОБА_1 . За результатами перевірки керівнику підприємства вручений припис щодо недопущення виявлених порушень в подальшому. Матеріали перевірки з ознаками злочину, передбаченого ст. 173, 175 Кримінального кодексу України будуть передані до правоохоронних органів.

Крім того, згідно наданої підприємством інформації, наказом від 14.11.2023 № 180 ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України з 14.11.2023. Станом на день звільнення позивача та на 27.12.2023 перед ОСОБА_1 існує заборгованість з виплати заробітної плати в загальній сумі 38 856,47 грн. (за липень - листопад 2023 року). Вказане свідчить про порушення вимог ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо невиплати заробітної плати працівнику, на умовах, визначених трудовим договором.

За приписамистатті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Стаття 115 Кодексу законів про працю Українитастаття 24 Закону України «Про оплату праці»визначають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Судом встановлено, що у період, за який позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі а саме: за період з липня по листопад 2023 року, остання виконувала свої трудові обов`язки, проте заробітну плату не отримувала та, відповідно, при звільненні позивача не було проведено виплату всіх сум, що належали позивачу від відповідача.

Причини невиплати заробітної плати позивачу відповідач суду не пояснив, відзиву на позовну заяву не надав.

Так само, відомостей про наявність спору про розмір боргу по заробітній платі суду також не надано.

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати №95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другоїстатті 233 КЗпП УкраїниКонституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Частиною 5 статті 97КЗпПУкраїни передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням наявних у справі доказів, приймаючи до уваги, що заборгованість по заробітній платі не була виплачена позивачу на час розгляду справи судом, у зв`язку з чим вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з приватного акціонерноготовариства «ЛікиКіровоградщини» на її користь заборгованості з нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з липня по листопад 2023 року в розмірі 38 856 грн. 47 коп., - підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст.141ЦПКУкраїни якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп., за ставками судового збору на час пред`явлення позивачем позову, враховуючи, що позивач при пред`явленні позову до суду про стягнення заробітної плати відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Ліки Кіровоградщини» про стягнення заборгованості по заробітній платі, - задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Ліки Кіровоградщини», код ЄДРПОУ 33142589, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , заборгованість з нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з липня по листопад 2023 року в розмірі 38 856 (тридцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 47 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Ліки Кіровоградщини», код ЄДРПОУ 33142589, на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова