Ухвала суду № 120327761, 09.07.2024, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

09.07.2024 Єдиний унікальний номер 205/5570/24

Єдиний унікальний номер 205/5570/24

Провадження № 2др/205/37/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КУ «Європейська кредитна група», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року позовні вимоги задоволені та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1150, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» заборгованості у розмірі 17 000 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.

19 червня 2024 року представник позивача звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просив вирішити питання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки судові не повідомив.

Відповідач ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» свого представника у судове засідання не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини не направлення представника судові не повідомив.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки судові не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направили.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

Положеннями ст.133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Ще одна обставина яка викликає ухвалення додаткового рішення і пов`язана з судовими витратами встановлена в ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суттєвою різницею між цими двома підставами є момент і право особи на подачу доказів судових витрат.

Так за змістом вказаних статей, додаткове рішення щодо судових витрат, ухвалюється на підставі доказів які подані до закінчення судових дебатів.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Ні позивач, ні його представник, адвокат Ворон А.І., до ухвалення судового рішення не робили заяву про подачу доказів щодо судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. До позовної заяви стороною позивача подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, про надання доказів про понесені ним судові витрати на правничу допомогу до ухвалення рішення не зазначено (а.с. 22).

Посилання представника позивача на той факт, що справа розглядалася в прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому відповідна заява про стягнення витрат подається протягом 5 днів після ухвалення судом рішення, не заслуговує на увагу, оскільки у позовній заяві зазначено про понесені позивачем витрати на правничу допомогу та зазначення попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу, посилання є необґрунтованим, оскільки у вказаній позовній заяві міститься лише вимога компенсації судових витрат, а не заява про подачу доказів щодо судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що є за своєю юридичною природою зовсім іншими діями.

Частинами 2, 3 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зазначені у вказаній нормі права докази щодо понесених судових витрат не були подані стороною позивача до ухвалення судом рішення від 17 червня 2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (протокол погодження адвокатського гонорару, квитанція, договір про надання правничої допомоги, були подані через систему «Електронний суд» 18 червня 2024 року та зареєстровані судом 19 червня 2024 року, тобто вже після ухвалення судом 17 червня 2024 року рішення.

Статтею 120 ЦПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 122 ЦПК України)

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (ч. 4 ст. 124 ЦПК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Оскільки судове рішення ухвалено 17 червня 2024 року, з яким закон пов`язує строк на подачу доказів судових витрат, до ухвалення якого позивач зобов`язувалася подати докази понесених нею судових витрат, то і право особи на подання таких доказів, після того, як така подія настала, втрачено, тому подані документи підлягають залишенню без розгляду.

ОСОБА_1 , у строк встановлений законом, доказів понесених судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, не подано, а відтак підстави для їх стягнення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2, 6, 8 ст. 141, п. 3 ч. 1, ч.ч. 3-5 ст. 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Документи, подані 18 червня 2024 року, а саме: договір про надання правничої допомоги від 19 квітня 2024 року, акт приймання-передачі послуг, квитанцію № 18-06-01 від 18 червня 2024 року та протокол погодження адвокатського гонорару від 19 квітня 2024 року, залишити без розгляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: