Рішення № 120322035, 26.06.2024, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/398/24

Провадження № 2/392/385/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мала Виска Кіровоградської області цивільну справу № 396/398/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук ЄвдокіїЮріївни № 4962 від 21.10.2020 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис № 4962 від 21.10.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість в розмірі 17 082,25 грн. Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № AG5659881 від 01.05.2019 року укладеним із ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО», правонаступником усіх прав і обов`язків якого є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.09.2019 року по 06.10.2020 року. Сума заборгованості за кредитним договором складає 17 082,25 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис № 4962 від 21.10.2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

Зазначив, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Звернув увагу суду, що він не підписував в будь-який спосіб вищевказаний кредитний договір з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» та сторона позивача констатує той факт, що наданий відповідачем нотаріусу примірник кредитного договору не був посвідчений нотаріально.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17.

Таким чином, позивач ніколи не визнавав наявність кредитних правовідносин за кредитним договором на підставі якого вчинений виконавчий напис, а тим більше наявність боргу.

Статтею 3 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Разом із тим, наданий нотаріусу примірник Кредитного договору, ніби, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» та позивачем містять лише зазначення інформації про сторони. Таким чином, інформація про використання позивачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ґрунтується на припущеннях та не підтверджена об`єктивними доказами.

Позивач ніколи в будь-який спосіб не отримував одноразовий ідентифікатор, яким ніби то, був підписаний Кредитний договір, об`єктивних доказів того, що позивач отримав, а тим більш використав одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору, позивачем не надано. При цьому, інших, зокрема письмових або електронних доказів, які б відповідали вимогам процесуального законодавства щодо належності, допустимості або достатності доказів відповідачем не надано. Інформація з сайту ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15). З огляду на викладене, надана відповідачем нотаріусу паперова копія Кредитного договору не відповідає вимогам ст.ст. 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України, щодо достовірності та достатності доказів, та не можуть бути доказом факту укладення договору.

А тому, вважає, що виконавчий напис № 4962 здійснений 21.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинено з порушенням ЗУ «Про нотаріат» та Постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса».

Крім того, за таких підстав, позивач просить поновити строк позовної давності до суду.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2024 року дану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Маловисківського районного суду Кіровоградської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28.03.2024 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.К. про забезпечення позову по цивільній справі № 396/398/24.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 1.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, зареєстрований судом 26.06.2024 року за вх. № 6765, в якому з посиланням на ст. 87,88,89 Закону України «Про нотаріат», постанову КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, ст. 15, 16, 18 ЦК України, постанови Верховного Суду України у справі № 6-887цс17 від 5.07.2017 року, № 161/6092/18-ц від 18.09.2019 року, № 6-158цс15 від 20.05.2015 року - просив відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Крім того, представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому зазначив, що повністю не погоджується з розміром витрат 5500 грн. є не співмірними зі складністю даної справи, і є такою, що не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. На його думку, представник позивача фактично вважає, що написання позовної заяви із формування додатків, консультації вартують 5500 грн. Зазначив, що середня заробітня плата в Україні за 2023 рік складає 14308 гривень 46 копійок, отже 1 робочий день в середньому коштує 715,42 грн, половина дня 357,71 грн. В даному випадку, із врахуванням середньої заробітної плати в регіоні, в якому працює адвокат позивача, витрати по часу наприклад за половину робочого дня повинні складати 357,71 грн, але не 5500 грн за справу незначної складності. До позовної заяви не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 5500 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат КалінінС.К.подав заяву,зареєстровану судом07.05.2024 року за вх. № 4712/24 про розгляд справи без участі сторони позивача, позов просив задовольнити, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» у судові засідання призначені на 29.04.2024 року, 28.05.2024 року, 26.06.2024 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Т.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., 21.10.2020 року вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4962, за яким звернено стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який є боржником за кредитним договором AG 5659881 від 1.05.2019 року, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 22-08/19 та Додаткової угоди № 3 від 30.09.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість за кредитним договором AG 5659881 від 1.05.2019 року. Строк платежу за кредитним договором AG 5659881 від 1.05.2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.09.2019 року по 06.10.2020 року. Сума заборгованості складає 16082,25 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат», стягується плата із стягувача в розмірі 1000 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 17082,25 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золоторьовою Т.В. про відкриття виконавчого провадження (ВП № 635881498) від 11.11.2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 4962 від 21.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 17082,25 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. (ВП №63588148) від 27.11.2020 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 17082,25 грн.

Як вбачається, з вищевказаної постанови, приватним виконавцем звернуто стягнення на дохід боржника ОСОБА_1 , який він отримує у ТОВ «Агроукррегіон» та здійснено відрахування із його заробітної плати у відповідності до чинного законодавства. Відрахування здійснюються у розмірі 20% від його заробітної плати до виплати загальної суми боргу який складає 19290,47 грн.

Позивач ОСОБА_1 оспорює в судовому порядку зазначений виконавчий напис.

Судом, в свою чергу, відзначається, що правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріусом регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом МіністерстваюстиціїУкраїни22.02.2012року№296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Відповідно до статті 18ЦКУкраїни нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено в Главі 14ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» та Главі 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.87Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону України «Про нотаріат»визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат»та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦКУкраїни, статей 50,87,88ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначається, що: «При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Пронотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Отже, в основі вчинення вищевказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної у боржника заборгованості.

Відповідачем не спростовано, що позивач ОСОБА_1 будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу за кредитним договором від ТОВ «Вердикт Капітал» не отримував, доказів зворотнього відповідачем суду надано не було.

Також, позивач не був про інформований про існування заборгованості та її розміру, чим був позбавлений права оскаржити вимогу у судовому порядку або висловити письмове заперечення банку та/чи фінансовій установі.

Крім того, позивач стверджує, що він не підписував в будь-який спосіб кредитний договір з ТОВ «ФК «ДІНЕРО», що в свою чергу відповідачем спростовано не було та доказів зворотного представником відповідача надано не було.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат», а так само Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Також, окремо судом відзначається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., при вчиненні нотаріальної дії керувався статтею 87-91ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Відповідно до Переліку (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»). Перелік документів було доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В свою чергу, як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 21.10.2020 року, тобто після набрання чинності постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка залишена без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою було внесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, таку форму договору, як кредитний договір, було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення Переліку документів новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», а отже на підставі нормативно-правового акту, який було визнано незаконним та не чинним, та, більщ того, на сьогодні редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Таким чином, позивач стверджує, що у даному випадку приватний нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, вчинив виконавчий напис без дотримання умов його вчинення в частині подання стягувачем документів на підтвердження безспірності розміру заборгованості боржника, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Доказів про те, що спірний кредитний договір був посвідчений нотаріально суду не надано.

Вчинення виконавчого напису за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений, суперечить вимогам ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року та є безумовною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку, кредитний договір наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчих дій не був нотаріально посвідченим, крім того, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а відтак, позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що у поданому представником відповідача відзиві, відсутні посилання на обставини справи з якими не погоджується представник відповідача, оскільки відзив містить лише цитування законодавчі акти, зазначення норм права та викладення деяких правових позицій Верховного Суду.

Ухвалою суду про забезпечення позову від 1.04.2023 року (провадження №2-з/392/1/24) вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса. Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Крім того, згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5500 грн та клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.

Положеннями статті 59КонституціїУкраїни закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15ЦПКУкраїни встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України).

Відповідач скористався даним правом та подав клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Разом з тим, суд частково погоджується з доводами, зазначеними відповідачем у клопотанні про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, приймаючи до уваги положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру та приймати до уваги конкретні обставини справи.

Аналогічні висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суд від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , представник позивача просив стягнути витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5500 грн.

На підтвердження повноважень адвоката Калінін С.К.. представляти інтереси ОСОБА_1 , надано Договір № б/н/24 про надання правової допомоги від 08.02.2024 року, ордер серії № 1196456 від 29.02.2024 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2212.

Згідно наданого позивачем акта виконаних робіт адвокатське бюро «Калінін і Партнери» надало а ОСОБА_1 прийняв юридичні послуги у формі:

- усна з вивченням документів консультація клієнта 500 грн;

- складання, оформлення (друк) адвокатського запиту приватному виконавцю - 500 грн;

- вивчення та аналіз сканкопій матеріалів виконавчого провадження № 63588148 від 11.11.2020 - 500 грн;

- складання, оформлення, подання до Новоукраїнський районний Кіровоградської області позовної заяви - 3000 грн;

- складання, оформлення, подання до Новоукраїнький районний суд Кіровоградської області заяви про забезпечення позову від 29.02.2024 року 1000 грн.

Квитанціями № 257532778/23 від 21.02.2024 року, № 267232901 від 12.04.2024 року, № 263648925 від 23.03.2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплатив адвокатському бюро «Кілінін і Партнери» 5500 грн за їх представництво у справі.

Урішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатурута адвокатськудіяльність»договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч.1ст.1 Закону України «Про адвокатурута адвокатську діяльність»зазначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатурута адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності є:

-надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;

-надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;

-представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;

-представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;

-представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

-надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Крім того, згідно з положеннями частин четвертої, п`ятоїстатті 137 ЦПК Українирозмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5500 грн, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4статті 137 ЦПК Українита є неспівмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, судова практика у спірних правовідносинах є сталою, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача було надано заяви.

При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Ураховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат на правничу допомогу, оцінивши подані позивачем докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги останнього про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.

Щодо заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан в Україні, який неодноразово продовжено.

Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи, зазначене судом встановлено, що по даний час зупинено перебіг позовної давності, а відтак суд вважає, що відсутні підстави для поновлення такого строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому у зв`язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір 1453,44 грн (за вимогу немайнового характеру у розмірі 968,96 грн та за заяву про забезпечення позову у розмірі 484,48 грн).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст. 77-81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4962 вчинений 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість у розмірі 17082, 25 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір в розмірі 1453,44 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його складення до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5б, м. Київ , 04053;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, місце знаходження: вул. Тараса Шевченка, буд. 38, прим. 147, кім. 5,7, м. Київ, 01032;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, місце знаходження: вул. В. Чорновола, 43, м. Кропивницький, 25006.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова