Ухвала суду № 120314239, 10.07.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8210/24

Провадження № 1-кс/201/2823/2024

У Х В А Л А

іменем України

10 липня 2024 року слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача ОСОБА_3 та прокурора ОСОБА_4 , яка полягає у відмові здійснити процесуальні дії, які вони зобов?язані вчинити відповідно до вимог КПК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із скаргою на бездіяльність дізнавача ОСОБА_3 та прокурора ОСОБА_4 , яка полягає у відмові здійснити процесуальні дії, які вони зобов?язані вчинити відповідно до вимог КПК України.

В обгрунтування скарги зазначає наступне.

06.06.2024р. ОСОБА_2 звернувся до начальника ВП № 5 Дніпровського районного управління ГУНІ України в Дніпропетровській області із заявою про вчинення стосовно нього ( ОСОБА_2 ) кримінального правопорушення публічної форми обвинувачення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

18.06.2024р. отримав витяг про реєстрацію дізнавачем вказаного відділу поліції ОСОБА_3 цієї заяви в за ЄРДР № 12024046650000337, але з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України, а не за ч. 3 ст. 296 КК України, як-то зазначав у своїй заяві.

Не погодившисьіз незаконноюреєстрацією вЄРДР напорушення вимогч.7ст.55КПК України(беззаяви якпотерпілого)передбаченого ч.1ст.125КК Україникримінального проступкуприватної формиобвинувачення замістьпередбаченого ч.3ст.296КК Україникримінального правопорушенняпублічної формиобвинувачення,28.06.2024р. ОСОБА_2 заявив дізнавачу ОСОБА_3 та процесуальному керівнику прокурору ОСОБА_5 клопотання про закриття зареєстрованого в ЄРДР за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України кримінального провадження 3 12024046650000337 на підставі ч. 7 ст. 55 та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто в зв?язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Звертає увагу слідчого судді на той факт, що згідно припису п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадження у формі приватного обвинувачення є безумовною (стовідсотковою) підставою для закриття кримінального провадження навіть в тих випадках, коли раніше потерпілий дійсно подавав заяву про реєстрацію вчиненого стосовно нього кримінального правопорушення приватної форми обвинувачення, а ОСОБА_2 даному випадку ніколи такої заяви не подавав.

В зв`язку з цим в даному випадку належним виконанням (здійсненням) процесуальних дій, про яке йде мова в п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, є тільки припинення слідчим або прокурором кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, розпочатого за відсутності заяви потерпілого, a не відмова в припиненні кримінального провадження з вказаних підстав, бо КПК України не тільки не передбачено, а прямо заборонено (п.7 ст. 55 КПК України) розпочинати досудове розслідування кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення за відсутності заяви потерпілого.

На думку заявника, завідомо незаконна відмова слідчого або прокурора в задоволенні безспірного клопотання потерпілого про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є саме тією бездіяльністю, про яку йде мова в п. 1 ч. 1 ст. 303 КП України.

Також у клопотанні про закриття кримінального провадження скаржник просив дізнавача ОСОБА_3 та прокурора ОСОБА_4 після закриття кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України спрямувати його ( ОСОБА_2 ) заяву від 06.06.2024р про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, начальнику слідчого відділу BII № 5 Дніпровського районного управління ГУНІ в Дніпропетровській області для реєстрації її в ЄРДР відповідно до вимог ст. 214 КПК України та організації проведення слідчим досудового слідства у встановленому законом порядку.

Постановою від 01.07.2024р. дізнавач ОСОБА_3 за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_4 відмовив у задоволенні вказаного мого клопотання. Вказану постанову скаржник отримав на руки 04.07.2024р.

Як єдину підставу для відмови в задоволенні клопотання дізнавач ОСОБА_3 завбачив у тому, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 є заявником, а не потерпілим, тому не має права відмовитися як потерпілий від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

На думку скаржника, такий висновок дізнавача ОСОБА_3 не обгрунтований на законі, а тому є хибним, оскільки суперечить приписам ч.ч. 1 та 2 ст. 55 КПК України, що регулюють підстави та момент набуття особою статусу потерпілого.

На підставі викладеного скаржник просить узгоджену з процесуальним керівником ОСОБА_4 постанову дізнавача СД ВП N 5 ДРУП ГУНІ в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 01 липня 2024 року про відмову в закритті зареєстрованого в ЄРДР за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України кримінального провадження № 12024046650000337 в зв?язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення скасувати; зобов`язати дізнавача СД ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 та прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 (процесуального керівника) закрити зареєстроване в ЄРДР за ознаками ч. 1 ст. 125 КК України кримінальне провадження № 12024046650000337 в зв?язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, а заяву від 06.06.2024р. про вчинення стосовно скаржника кримінального правопорушення ч. 3 ст. 296 КК України кримінального правопорушення публічної форми обвинувачення спрямувати начальнику слідчого відділу ВП № 5 Дніпровського районного управління ГУНІ в Дніпропетровській області для реєстрації її в ЄРДР та організації проведення слідчим досудового розслідування у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали за скаргою, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльністьслідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування; рішення слідчого про закриття кримінального провадження; рішення прокурора про закриття кримінального провадження; рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора про застосуванні заходів безпеки; рішення слідчого, прокурора про відмовув задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласнихслідчих (розшукових) дій; рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

Дійсно за положеннями ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо, потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Але зазначенастаття немістить строків,в якімає бутьвчинена дія закриттякримінального провадження-в даномуконкретному випадку.Як випливаєзі змістускарги,кримінальне провадженнятриває.Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України, до ЄРДР, окрім іншого, вноситься попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Зважаючи на той факт, що відомості (фабула та кваліфікація) вносять до здійснення дій з досудового слідства, лише згодом стане зрозуміло чи була попередня кваліфікація, яку внесено до ЄРДР відповідною, або при внесенні було здійснено припущення, яке не знайшло свого підтвердження, або діяння має в іншу кваліфікацію.

Відтак судом встановлено, що ці, а також інші вимоги вищевказаної скарги не узгоджуються з переліком, передбаченим ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки не зазначено вимог щодо дій органу досудового розслідування, які можуть бути оскаржені слідчому судді, а інші вимоги заяви не відносяться до предмету розгляду слідчим суддею.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, враховуючи, що заявниками подано скаргу, яка не підлягає оскарженню в порядку КПК України у відкритті провадження за скаргою необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача ОСОБА_3 та прокурора ОСОБА_4 , яка полягає у відмові здійснити процесуальні дії, які вони зобов?язані вчинити відповідно до вимог КПК України відмовити.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня отримання даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1