Ухвала суду № 120259406, 04.07.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/15938/24

Провадження № 1-кп/947/914/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 року колегія суддів Київського районного суду м. Одеси, в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду вм.Одесі обвинувальний акт у кримінальномупровадженні,внесеного доЄдиного реєстру досудових розслідуваньза №12024163480000158 від 19.02.2024 року відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно нього з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час доби, посилаючись на те, що ризики на які посилається прокурор не підтверджуються жодним доказом, не розглянута можливі застосування більш м`якого виду запобіжного заходу відносно нього. Так, ризик щодо можливого переховування від суду є безпідставним, у зв`язку з тим, що під час воєнного стану при наявності блок постів, обмеження виїзду чоловіків за кордон, регулярних перевірок документів співробітниками поліції, відсутня ясність яким чином він буде переховуватися, у нього взагалі відсутній такий намір. Крім того, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту передбачає заборону виїжджати за кордон до закінчення розгляду справи. Також, ризик впливу на свідків не підтверджений, не обґрунтовано яким чином він може здійснювати тиск на свідків, які є співпрацівниками поліції. Крім того, прокурор посилається на те, що він не працевлаштований, тому ймовірний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, але він останні п`ять місяців утримується в ОСІ, тому не має можливості працевлаштуватися. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ «Клішин проти України», кожен ризик повинен нести не абстрактний характер, ризики повинні бути доведені доказами. На думку обвинуваченого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в повній мірі забезпечить його належну процесуальну поведінку, буде сприяти гуманізації та підвищенню гарантії захисту прав особі, відповідатиме Європейському напрямку розвитку нашої правової держави. Крім того, визначений розмір застави у вигляді 242240 грн., як альтернативного виду запобіжного заходу є непосильним для нього, особи без джерела доходу та батька трьох дітей, тому враховуючі практику ЄСПЛ, який визначив, що тягар застави не може покладатися на родичів, національні суди не вжили необхідних заходів для визначення належного розміру застави з урахуванням майнового стану обвинуваченого, тому просить зменшити розмір застави.

Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , у зв`язку з тим, що ризики на які посилається прокурор не доведені, не обґрунтовані підстави застосування найсуворішого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому з урахуванням дії військового стану на території України, відповідних до нього обмежень, наявні підстави застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Захисник ОСОБА_6 звернулася до суду з письмовим клопотанням про зміну обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічній час доби, посилаючись на те, що ризики на які посилається прокурор не обґрунтовані. Так, після повідомлення обвинувачену ОСОБА_9 про підозру, вона жодним чином не порушувала процесуальних обов`язків, не вчиняла дій направлених на переховування, знищення речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, спроб незаконного впливу на свідків, експерта тощо, або вчиненні іншого кримінального правопорушення. Обвинувачена тривалий час перебуває під вартою, її подальше утримання під вартою негативно впливає на забезпечення лікування малолітньої дитини ОСОБА_10 , та двох неповнолітніх доньок обвинуваченої. Малолітній син ОСОБА_10 потребує медичної допомоги дитячого психіатра, його стан погіршився після ув`язнення ОСОБА_9 , тому існує об`єктивна необхідність її участі для забезпечення надання медичної допомоги дитині.

Обвинувачена ОСОБА_9 підтримала думку свого захисника.

У судовому засіданні прокурор просив суд відмовити у задоволенні клопотань заявлених захисником ОСОБА_6 , обвинуваченим ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , з огляду на його не обґрунтованість та безпідставність. Ризики передбачені ст. 177 КПК України які були доведені на досудовому слідстві та на судовому розгляді, не змінилися та не зменшилися, обвинувачені може переховуватися від суду щоб уникнути покарання.

Вислухавши думку учасників провадження, дослідивши обвинувальний акт, клопотання захисника ОСОБА_6 , підтримане обвинуваченою ОСОБА_9 , клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 підтримане захисником ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людинивизначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри є підставою для позбавлення свободи, і прокурор має навести всі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Для відмови в звільненні обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинувачених, у випадку їх звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки вони, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, можуть вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченим.

Розглядаючи доводи захисника ОСОБА_6 , щодо погіршення психологічного стану здоров`я дитини, після ув`язнення ОСОБА_9 не обґрунтовано та не доведено належним чином, обвинуваченій ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у лютому 2024 року, надана до суду копія електроєнцефолограми консультативно діагностичного центру щодо проведеного дослідження ОСОБА_11 датована 29.09.2022 року. Крім того, відсутності порушень процесуальних обов`язків з боку обвинуваченою ОСОБА_9 , та наявність у обвинуваченої ОСОБА_9 трьох дітей не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченою ОСОБА_9 дій, спрямованих на ухилення від суду та уникнення можливого майбутнього покарання.

Так з оглядуна характерінкримінованих кримінальних правопорушень,які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, чітким є переконання суду, що ризики, які існували на час обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на даний час не змінилися, та не зменшилися, тому ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти ризикам.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.

За таких обставин, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 про недоведеність існування ризиків, які передбачають необхідність застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та обмеження їх прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

В частині визначеного розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 в розмірі 242240 гривень, суд зазначає, що вказаний розмір застави під час обрання запобіжного заходу визначався з урахуванням майнового стану обвинуваченого та обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст. 307 КК України, а також ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно абзацу 2 ч.5ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Колегія суддів зазначає про те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що суд при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого повинен враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, а також його професійне становище. Судом, враховуючи винятковий характер справи, виправдано корегування суми для звільнення під заставу з рівнем передбачуваної відповідальності для забезпечення того, щоб винні не мали стимулу уникати правосуддя і знехтувати заходами безпеки. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану обвинуваченого, не є достатнім для забезпечення його явки у судове засідання.

Крім того, колегія суддів приходить до переконання, що обраний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 , під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178,183,184,194,196,197,201,350,369-372КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , підтримане обвинуваченою ОСОБА_9 про зміну обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби.

Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , підтримане захисником ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3