Ухвала суду № 120241381, 04.07.2024, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 202/328/21

1-і/187/16/24

УХВАЛА

"04" липня 2024 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , в режимі відео конференції, обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12019040000001023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ

У провадженні Петриківського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12019040000001023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України.

06.05.2024 року в суд надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_5 з посиланням на те, що існують ризики передбачені п. п. 1,3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-переховуватися від суду, оскільки, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та усвідомлює, що у разі визнання винним йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років;

-незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показів або відмови від них, оскільки йому достовірно відомо місце їх мешкання, в якому й було вчинено розбійні напади, а також, з цією ж метою незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які на цей час судом ще не допитані;

-не маючи місця роботи, постійного джерела доходів знов вчинити з корисливих мотивів інше кримінальне правопорушення, оскільки дав згоду на свою участь у спільному вчинені у складі організованої групи - озброєної банди тяжких та особливо тяжких злочинів - розбійних нападів та незаконного заволодіння транспортними засобами саме з корисних мотивів - за матеріальну винагороду яку отримував від ОСОБА_6 ;

-перешкоджати кримінальному (судовому) провадженню, іншим чином, зокрема шляхом навмисного затягування судового розгляду, виникла необхідність у продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без письмового дозволу суду; утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченим, потерпілими та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, з урахуванням введенням воєнного стану в України, вжиття державою більших заходів для збереження правопорядку у країни, недопущення вчинення в умовах війни нових тяжких злочинів насильницького характеру, адже ОСОБА_5 обвинувачується органами досудового розслідування у вчинення тяжких злочинів, із корисливих мотивів проти власності.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , із визначенням застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, пославшись на те, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні тяжких злочинів, може переховуватись від суду, суд не завершив дослідження доказів по справі і не допитані свідки та самі обвинувачені.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 заперечував проти продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що клопотання прокурора дублюються однаково по тексту із січня 2021 року, прокурором не підтверджені ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме переховування ОСОБА_5 , справа не розглянута судом із 2021 року, що порушує права підзахисного. Вважає обрати ОСОБА_5 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів, так як застава яка була ухвалена 13.06.2024 року апеляційним судом є надмірно завищеною.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.

Вислухавши клопотання прокурора, думку захисника, обвинуваченого, суд приходить до наступного висновку.

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні умисних кримінальних правопорушень по ст. 257 КК України (бандитизм), ст. 187 ч. 4 КК України (розбій із обтяжуючими ознаками), ст. 289 ч. 3 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом із обтяжуючими ознаками), ст. 263 ч. 1 КК України (незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами або бойовими речовинами).

18.05.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2021 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалами Петриківського районного суду Дніпропетровської області до 11травня 2024 року.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 до 05 липня 2024 року, без визначення застави, з утриманням в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» МЮ України, яка скасована ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.06.2024 року та постановлено нову ухвалу якою ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком до 05 липня 2024 року 2024 року, з визначенням застави у розмірі 1000 (однієї тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) гривень 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

У випадку внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти, покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без письмового дозволу суду; утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілими та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснено обвинуваченому, що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заперечував свою участь у пред`явлених кримінальних правопорушеннях, в яких він обвинувачується органом досудового слідства, цивільній позови потерпілих не визнав.

Суд враховує позицію потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 які заперечувати проти зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м`який в попередніх судових засіданнях, так як вони перенесли фізичне та моральне насильство з його боку та боку інших обвинувачених при розбійних нападах, майнова шкода їм не повернута, цивільні позови не відшкодовані.

Суд вважає доведеними ризики, зазначені прокурором, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на теперішній час ще не допитані, шляхом їх залякування, оскільки йому відоме місце проживання останніх. Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливих тяжких насильницьких злочинів, пов`язаних із спричиненням тілесних ушкоджень потерпілим, із застосуванням зброї, не працює, не має постійного місця проживання та достатніх соціальних зав`язків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.06.2024 року було продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , з посиланням на те, що наявність ризиків перебування обвинуваченого на свободі не зменшились, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, або незаконно впливати на свідків, з метою схилити їх до зміни показів на свою користь, та вчинити інші злочини.

При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується

ОСОБА_5 , які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі до п`ятнадцяти років, з конфіскацією майна.

На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді цілодобового домашнього арешту, на чому наполягала сторона захисту, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

Судом враховані обставини відповідно до ст. 178 КПК України при продовженні запобіжного заходу обвинуваченими у своїй сукупності.

Однак, судом прийнято до уваги, що ОСОБА_5 не працював на момент обрання йому запобіжного заходу і не має соціальних зав`язків, а також з урахуванням майнового стану, суд вважає зменшити розмір застави із 1000 до 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Посилання захисника ОСОБА_4 про те, прокурором не доведено ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обмежені права та свободи ОСОБА_5 , який тривалий час знаходиться під вартою, судом до уваги не приймається, так як не допитані свідки та обвинувачені і суд позбавлений можливості надати оцінку діям обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З огляду на характер інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, його майнового стану, а також доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що це є виключним випадком, а тому обвинуваченому необхідно встановити заставу 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам, яка хоча і є значною, однак не буде для нього завідомо непомірною.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд враховує вимоги дотримання розумного строку як для застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку тримання під вартою. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Суд враховує, що із 24.02.2022 року в України введено воєнний стан відповідно до Указу Президента № 64/2022, який продовжено до 12.08.2024 року та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, а тому суд додержується суворих заходів для збереження правопорядку у країні для недопущення нових кримінальних насильницьких злочинів проти громадян.

Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку під вартою із внесенням застави, суд врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, особу самого обвинуваченого та його ставлення до скоєного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого та ступінь тяжкості пред`явленого обвинувачення органами досудового слідства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність зазначених прокурором ризиків, а саме незаконного впливу обвинуваченим на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, можливістю останнього переховуватися від суду та вчинення ним інших злочинів та враховує думку потерпілих, які просили призначити ОСОБА_5 покарання пов`язане із позбавленням волі.

Суд вважає, що обставини, які враховувалися судом при обранні раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, підстави для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, як домашній арешт чи особисте зобов`язання відсутні,

оскільки злочини вчинені із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачується за ст. 257, 187 ч. 4, 289 ч. 3, 263 ч. 1 КК України із застосуванням насильства проти здоров`я та життя людей, за які передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі до 15 років, суд вважає продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, із визначенням заставив 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 110, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора задовольнити частково.

ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 04липня 2024 року до 01 вересня 2024 року, з визначенням застави у розмірі 800 (вісімсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 422 400 000 грн (два мільйони чотириста двадцять дві чотириста грн), у разі внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

Для утримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_5 підлягає направленню до слідчого ізолятора ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» МЮ України.

У випадку внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти, покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без

письмового дозволу суду;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченим, потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання повного тексту судового рішення.

Судове засідання призначено до слухання на 25.07.2024 року на 14.00.

Суддя ОСОБА_1