Рішення № 12023791, 01.11.2010, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Справа N 2-3157/ 2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Урупа І.В.

при секретарі - Могилевцевій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітну плату за роботу у неробочі та святкові дні та моральну шкоду,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка неодноразово уточнюючі позовні вимоги просить стягнути з відповідачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 6602 гр., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2009 року по 01.07.2010 року в розмірі 5280 гр.60 коп., заробітну плату за роботу у святкові та неробочі дні в розмірі 403, гр.20 коп. з урахуванням податків та інших обовязкових платежів, та моральну шкоду в сумі 1000 гр., при цьому пояснила, що 26.01.2009 року вона була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів магазину «Три порося». В цей же день з відповідачкою був укладений безстроковий трудовий договір, який зареєстрований у Мелітопольському міському центрі зайнятості та вона фактично з цього часу приступила до роботи у відділі спиртних напоїв. З 01.12.2009 року відповідачка безпідставно не допустила її до роботи, не повідомив про причину не допуску, з роботи її звільнено не було. Вона викликалася відповідачкою у центр зайнятості населення на 30.11.2009 року, однак, трудовий договір з нею не було розірвано, з цього часу знаходиться у вимушеному прогулі. За період її роботи з січня до жовтня 2009 року їй не виплачувалася заробітна плата, в разі чого виникла заборгованість в розмірі 6602 гр. Крім того, вона працювала у святкові та неробочі дні, а саме: 24.08.2009 року, 09.03.2009 року, 11.05.2009 року та 08.06.2009 року. В порушення вимог ст. 107 КЗпП України оплата праці за ці дні проведена в одинарному розмірі. Неправомірними діями відповідачки їй завдана моральна шкода, у неї порушився сон, вона страждає через те, що її не допускають до роботи, для налагодження свого життя їй необхідні додаткові зусилля.

Представник позивачки позовні вимоги підтримав.

Представник відповідачки позов не визнав, при цьому пояснив, що порушень трудового законодавства з боку відповідачки допущено не було, за час роботи позивачки заробітна плата виплачувалася їй у повному обсязі, однак платіжних відомостей не велося. У звязку з тим, що у позивачки під час роботи виникла нестача грошових коштів з її заробітної плати була відрахована сума компенсації за щорічну відпустку та за роботу у неробочі та святкові дні. Відповідачка припинила з позивачкою трудові відносини на підставі ст. 40 КЗпП України у звязку з втратою до неї довіри. З цієї причини остання викликалася в центр зайнятості населення на 30.11.2009 року. З 01.10.2009 року трудовий договір з позивачкою було розірвано в односторонньому порядку.

Представник третьої особи, Мелітопольського міського центру зайнятості проти позову не заперечує, при цьому пояснила, що трудовий договір з позивачкою до теперішнього часу не розірвано, він є дійсним, з реєстрації не знятий. Закон передбачає розірвання договору в односторонньому порядку, без згоди працівника, однак, в такому випадку повинно було зробити відповідний запис в договорі, а саме про причини звільнення. В трудовому договорі, укладеному між сторонами такого запису не існує.

Суд вислухавши позивачку, її представника, представника відповідача, представника третьої особи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити частково.

26.01.2009 року був укладений трудовий договір між ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2, відповідно до умов якого позивачка з 26.01.2009 року була безстроково прийнята на роботу на посаду продавця продовольчих товарів. В цей же день трудовий договір був зареєстрований у Мелітопольському міському центрі зайнятості населення.

З наданих суду відомостей з нарахування заробітної плати позивачці за період з січня по жовтень 2009 року нараховувалася заробітна плата: за січень 2009 року в розмірі 170 гр., за лютий 2009 року 726 гр., за березень 2009 року - 726 гр., за квітень 2009 року 750 гр., за травень 2009 року 750 гр., за червень 2009 року 750 гр., за липень 2009 року-760 гр., за серпень 2009 року 760 гр., за вересень 2009 року 760 гр., за жовтень 2009 року 50 гр. заробітна плата та 400 гр. заробітна плата за час щорічної відпустки. ( а.с.33, 48-56)

Загальна сума нарахованої заробітної плати та заробітної плати за час щорічної відпустки становить 6602 гр.

Представник відповідачки посилається на те, що ця сума позивачці повністю виплачена.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачка не надала суду доказів, які підтверджують виплату позивачці заробітної плати та оплати щорічної відпустки.

Дані про виплату заробітної плати відсутні, тому на користь позивачки слід стягнути нараховану заробітну плату та заробітну плату за час щорічної відпустки в розмірі 6602 гр.

Управлінням праці та соціального захисту населення 11.11.2009 року проводилося обстеження приватного підприємця ОСОБА_2

З наданої довідки-обстеження № 417-ВП вбачається, що за результатами обстеження була встановлена робота ОСОБА_1 у святкові (24.08.2009 р.) та неробочі дні (09.03.2009 р., 11.05.2009 р. та 08.06.2009 року.( а.с. 21)

Ці обставини підтверджуються також наданими суду табелями виходу на роботу.

Відповідно до вимог ст. 107 КЗпП України робота у святковий та неробочий день оплачується у подвійному розмірі.

Нарахування заробітної плати позивачці за роботу в ці дні проведено в одинарному розмірі, тому суд вважає, що на користь позивачки слід стягнути не донараховану заробітну плату в розмірі 141 гр.05 коп. Доказів про виплату цієї суми суду не надано.

За роботу у святковий день 24.08.2009 року позивачці не донараховано 34 гр.31 коп. При цьому, для нарахування середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої повязана відповідна виплата. Таким чином, враховуючи заробітну плату за червень та липень 2009 року, що відповідно є 750 гр. та 760 гр. ( 750+760=1510) на кількість робочих днів за цей час, згідно з табелем робочого часу, що становить 44 робочих дні (23+21=44). Таким чином, середньоденна заробітна плата за серпень 2009 року складає 34,31 гр. (1510:44=34,31)

За роботу у неробочий день 09.03.2009 року не донарахована заробітна плата становить 35,84 коп. ( (170 гр.(заробітна плата за січень 2009 р. + 726 гр.(заробітна плата за лютий 2009 р.=896 гр.) : 25 робочих дня за цей період = 35,84 гр.).

За роботу у неробочий день 11.05.2009 року не донарахована заробітна плата становить 34,32 гр. ( (726 гр. (заробітна плата за березень 2009 р. +750 гр. (заробітна плата за квітень 2009 р. = 1476 гр.) : 43 робочих днів за цей час (21+22) = 34,32).

За роботу у неробочий день 08.06.2009 року не донарахована заробітна плата становить 36 гр. 58 коп. (( 750 гр. (заробітна плата за травень 2009 р. + 750 гр. (заробітна плата за квітень 2009 р.) = 1500 гр.) : 41 робочих днів за цей час ( 20+21) = 36,58 гр. А всього : 34,31+35,84+34,32+36,58=141,05 гр.

В обгрутнування заперечень представник відповідачки посилається на те, що трудовий договір укладений з позивачкою було розірвано в односторонньому порядку.

Суд не приймає до уваги зазначені доводи.

Згідно з довідки Мелітопольського міського центру зайнятості населення від 19.08.2010 року № 2334/10 трудовий договір між ФОП ОСОБА_5 та найманим працівником ОСОБА_6 зареєстрований у Мелітопольському міському центрі зайнятості 26.01.2009 року є діючим по теперішній час. (а.с.79).

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона працює головним спеціалістом відділу по роботі з роботодавцями Мелітопольського міського центру зайнятості. На теперішній час трудовий договір укладений між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не розірвано, він є діючим. 30.11.2009 року відповідачка зверталася з питанням про розірвання трудового договору з позивачкою, але в односторонньому порядку цей договір розірвано не було. Згідно з Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року, при припинені трудового договору фізична особа робить запис про підстави його припинення з посланням на відповідні статті КЗпП України. В даному випадку такого запису зроблено не було, зі слів ОСОБА_5 ОСОБА_6 не погодилася на розірвання трудового договору за ініціативою фізичної особи, договір з реєстрації знятий не був, але відповідачці для податкової служби була видана довідка встановленого зразка. Законодавством передбачена можливість розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця без згоди на то працівника, але в даному випадку ОСОБА_5 не надала необхідних документів для зняття державною службою зайнятості населення з реєстрації трудового договору, а саме: заяви про зняття цього договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення та підстав розірвання зазначеного договору, документів, що підтверджують проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником.

Таким чином, судом встановлено, що трудовий договір укладений між сторонами на невизначений строк не розірвано, є діючим.

Оскільки трудові відносини між сторонами не припинені, відповідачка, в порушення вимог ст. 46 КЗпП України відсторонила позивачку від роботи із власної ініціативи без законних підстав із зупиненням виплати заробітної плати, а тому, права позивачки підлягають захисту.

Згідно розяснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №и 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у звязку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).

Позивачка просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2009 року по 08.07.2010 року, тому суд розглядає ці вимоги в межах заявленого нею строку.

При визначенні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачка навела розрахунок, згідно якого середньомісячна заробітна плата розраховувалася виходячи з нарахованої їй заробітної плати за шість місяців, а саме за період травень-жовтень 2009 року.

Між тим, у відповідності з п. 2 Постанови Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна місячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Тому, при обчисленні середньої заробітної плати позивачки слід враховувати нарахування їй заробітної плати за вересень та серпень 2009 року.

Згідно відомостей нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за цей час її середній заробіток становить 760 гр., середньоденний заробіток, з урахуванням фактично відпрацьованих 42 днів у вересні та серпні 2009 р. складає 36,19 гр. ( 760+760=1520:42 робочих дня = 36,19 гр.).

Таким чином на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за 7 міс. 8 днів, що становить 5609 гр.52 коп. (760х7+36,19х8=5609,52 гр.), а не 5280 гр.60 коп., як зазначено ОСОБА_1

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідачки посилається на те, що у звязку з виявленням у позивачки під час роботи нестачі грошових коштів з її заробітку була відрахована заробітна плата за щорічну відпустку та оплата за неробочі та святкові дні.

Суду не надано доказів правомірності такого стягнення.

Не надано також доказів нарахування позивачки подвійної оплати за неробочі та святкові дні.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд вважає, що самим поновленням порушеного права в даному випадку позивачці відшкодовані і моральні страждання, а тому в позові про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Підлягають стягненню з відповідачки судовий збір на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гр.

Керуючись ст.ст. 11,60,112 ЦПК України, ст.ст.46, 115, 235, 237-1, 232- 233 Кодексу Законів про працю України, Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року про порядок реєстрації трудовиї договорів між працівником і фізичною особою, Постановою Кабінету міністрів України від 29.10.2009 року № 1168 про деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю,

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітну плату за роботу у неробочі та святкові дні та моральну шкоду задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (і.к. № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6602 гр., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5609 гр. 52 коп., заробітну плату за роботу у неробочі та святкові дні в розмірі 141 гр. 05 коп., а всього 12352 гр. 57 коп. з урахуванням суми податку та інших обовязкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 123 гр. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 31217259700013 в УДК в Запорізькій області, Код ЄДРПОУ 34676932, МФО 813015 в розмірі 120 гривень.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць в сумі 760 гр. належить негайному виконанню.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: