Рішення № 120229130, 01.07.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1075/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В. В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379)

до відповідача-1 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045)

до відповідача-2 Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Молодіжна, буд. 12, ідентифікаційний код 32598423)

про стягнення 1 578 679,58 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 368 888,80 грн. дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію, 32 660,63 грн. 3% річних, 34 121,48 грн. інфляційних втрат

Представники:

від позивача: Чередниченко О.С., адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 11.03.2024 про стягнення солідарно з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" та Першотравенського міського житлово-комунального підприємства заборгованості на загальну суму 3 014 350,49 грн., з яких:

- 1 578 679,58 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію;

- 1 368 888,80 грн. дострокова оплата залишку заборгованості по договору про реструктуризацію;

- 32 660,63 грн. 3% річних за період з 16.12.2022 по 29.02.2024;

- 34 121,48 грн. інфляційні втрати за період з січня 2023 року по лютий 2024 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 36 172,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за договором №00001-00 від 10.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" "Індивідуальна" в частині своєчасної та повної оплати за електричну енергію спожиту протягом березня, травня 2019 року загальним обсягом 4 373 774 кВт*г на суму 5 106 666,38 грн.

За договором №89-Ц-2 про реструктуризацію заборгованості від 13.04.2020 відповідачем-1 лише частково сплачено заборгованість у розмірі 2 159 098,00 грн. На виконання умов п.3.4 договору про реструктуризацію позивач направив відповідачу-1 вимогу №8616/DNEP від 14.02.2024 про сплату заборгованості, строк оплати по якій настав, у розмірі 1 578 679,58 грн. та дострокової оплати залишку заборгованості по договору у розмірі 1 368 888,80 грн.

Також 13.04.2020 з метою забезпечення виконання зобов`язань між відповідачем-1, позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №06/20-ДНЕП. З метою досудового врегулювання на адресу поручителя також була направлена вимога про сплату заборгованості №8616/DNEP від 14.02.2024, яка отримана відповідачем-2 20.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1075/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 15.04.2024 11:00 год.

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем-1 до суду 29.03.2024 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд:

- зменшити загальний розмір відсотків річних та інфляційних втрат на 50%;

- відстрочити виконання рішення суду строком до 30.06.2024;

- розстрочити виконання рішення суду по справі строком на 8 (вісім) календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024.

Відповідач-1 зазначає, що Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та військових формувань, які знаходяться на цій території. Згідно Переліку секторів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року №1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 №48) комунальні послуги централізоване питне водопостачання та централізоване водовідведення віднесено до сектору Системи життєзабезпечення. Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства відповідача-1 у 2022 - 2023 роках, а саме збитку у розмірі 39 474 000,00 грн. та 127 183 000,00 грн., відповідно, що підтверджується Звітами про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік та за 2023 рік. З цих причин договірні зобов`язання між позивачем і відповідачем-1 не виконані належним чином.

Також відповідач-1 зазначає, що єдиним джерелом формування доходів Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" є надходження оплати за надані послуги від підприємств споживачів послуг та населення. При цьому значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані відповідачем-1 послуги з централізованого водопостачання. Так, станом на 01.03.2024 заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання складає 58,485 млн. грн., у тому числі заборгованість населення 18,087 млн. грн.

Крім того, на теперішній час діючі тарифи з електричної енергії не відповідають цінам на енергоносії, які враховані при затверджені тарифу на послуги з централізованого водопостачання ДМП ВКГ "ДЗД". А саме тариф на активну електроенергію збільшився на 53%, на послугу з розподілу на 57 % від врахованих діючих тарифів. ДМП ВКГ "ДЗД" ще 31.08.2023 подала до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг заяву щодо встановлення підприємству нових тарифів з централізованого водопостачання з урахуванням фактичних витрат з 01.07.2022 по 30.06.2023.

Також настання форс-мажорних обставин унеможливило відповідачем-1 виконання своїх зобов`язань за договором на даний час. Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" надає життєво важливі послуги з централізованого водопостачання та намагається своєчасно виконувати свої зобов`язання, приймає всі міри по сплаті заборгованості. Відповідача-1 в силу незалежних від нього форс-мажорних обставин на даний час не має можливості щодо повного погашення заборгованості.

Щодо зменшення на 3% річних та інфляційних втрат на 50% відповідач-1 зазначає, що враховуючи відсутність вини відповідача-1 щодо несвоєчасної оплати за договором, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних та інфляційних втрат як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Вказана позиція визначена, зокрема, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 в якій зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Щодо відстрочення та розстрочення виконанні рішення суду відповідач-1 зазначає, що поточний фінансовий стан підприємства відповідача-1 та необхідність безперебійного підтримання насосних станцій та водопровідних мереж в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє відповідачу-1 виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників. Підприємство не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи її погашення перед позивачем. Накладення на відповідача-1 додаткових обтяжень, наявність яких може навпаки значно ускладнити виконання рішення суду. Відстрочення та рострочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання відповідача-1, а навпаки надасть можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні. Негайне виконання рішення по даній справі зумовить блокування та зупинення роботи підприємства, яке забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області.

На електрону пошту суду 15.04.2024 надійшли пояснення відповідача-2 відповідно до яких останній підтримує позицію відповідача-1 та просить суд зменшити розмір заявлених 3% річних та інфляційних втрат на 50% , відстрочити виконання рішення суду до 30.06.2024 та розстрочити виконання рішення суду строком на 8 місяців зі сплатою першого платежу з 01.07.2024.

Підготовче засідання 15.04.2024 відкладено на 20.05.2024 о 10:30год.

За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 08.05.2024 до суду подана заява відповідно до якої просить суд:

- продовжити позивачу строк, встановлений судом, для подання відповіді на відзив;

- відмовити відповідачу-1 у задоволенні вимоги щодо зменшення загального розміру відсотків річних та інфляційних втрат 50% у справі №904/1075/24;

- відмовити відповідачу-1 у задоволенні вимоги щодо відстрочення виконання рішення суду по справі №904/1075/24 строком до 30.06.2024;

- відмовити відповідачу-1 у задоволенні вимоги щодо розстрочення виконання рішення суду по справі №904/1075/24 строком на 8 календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024.

Позивач зазначає, що твердження відповідача щодо невиконання свого обов`язку зі сплати за договором через дію форс-мажорних обставин, які знаходяться поза волею відповідача та на які останній не може вплинути, у зв`язку з чим є невинуватим у невиконанні свого зобов`язання, спростовується наступним. Пунктом 12.5 договору передбачено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення. Крім того, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючи документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п. 12.4 договору). Однак, відповідач лише посилається на той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Щодо зменшення загального розміру 3% річних та інфляційних втрат на 50% позивач зазначає, що інфляційні збитки у розмірі 34 121, 48 грн. та 3% річних у розмірі 32 660,63 грн. не є надмірно великими порівняно із збитками позивача у розмірі 1 578 679,58 грн. Тому позивач звертає увагу суду на необґрунтованість вимоги щодо зменшення загального розміру відсотків річних та інфляційних втрат на 50%.

Щодо розстрочення та відстрочення виконання рішення суду позивач зазначає, що скрутне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Посилання відповідача на скрутне фінансове становище та форс-мажорні обставини не може бути прийнято до уваги, оскільки наслідки, спричинені вторгненням Російської Федерації в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Виключні обставини повинні свідчити саме про неможливість виконання рішення, між такими обставинами та неможливістю (ускладненістю) виконання такого рішення повинен бути причинний зв`язок. Натомість, відповідач, як на підставу необхідності у відстроченні та розстроченні виконання рішення посилається на відсутність коштів. Однак, така підстава не є виключною, винятковою чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 10.06.2024 о 14:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 01.07.2024 о 14:00год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - позивач, постачальник) у відповідності із Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - Правила) постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

У червні 2018 року позивачу видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам (постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №429).

Відповідно до пункту 1.2.7. Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Пунктом 2 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (в редакції, чинній станом на 01.01.2019) встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 7 постанови НКРЕКП встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

10 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - відповідач-1, споживач) укладено договір №00001-00 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) на умовах комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" "Індивідуальна" (далі - комерційна пропозиція), яка є Додатком 2 до договору.

Згідно з умовами пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору у кількості: електрична енергія 1 класу - 25 890,0 тис. кВт*год; електрична енергія 2 класу - 8 942,0 тис. кВт*год.

Розділом 4 Правил передбачений Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії, відповідно до якого, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів (п.4.1 Правил).

Оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника (п.4.5 Правил).

Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п.4.8 Правил).

Відповідно до пункту 5.7 договору оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Згідно з п.4.1 комерційної пропозиції оплата за електричну енергію здійснюється у формі 100% попередньої оплати з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

Відповідно до п.5.3 комерційної пропозиції остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 5.5 договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.13, 5.1.2.30 Правил, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно пункту 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 …. виконує відповідний оператор систем розподілу (далі ОСР).

Згідно даних, отриманих від оператора системи розподілу АТ "ДТЕК "Дніпровські електромережі", Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" за період березень, травень 2019 року були спожиті наступні обсяги:

- у березні 2019 року 2 265 456 кВт*г на суму 815 961,41 грн.;

- у травні 2019 року 2 108 318 кВт*г на суму 4 290 704,97 грн.

Таким чином, постачальник належним чином виконав свої зобов`язання за договором, зокрема, поставив електричну енергію споживачу протягом березня, травня 2019 року загальним обсягом 4 373 774 кВт*г на суму 5 106 666,38 грн.

З урахуванням спожитих обсягів електричної енергії постачальником були сформовані та направлені на адресу споживача відповідні рахунки.

Однак, електрична енергія, яка була спожита відповідачем-1, всупереч умовам договору, не була сплачена останнім.

З метою врегулювання питання щодо оплати заборгованості, яка виникла за період березень, травень 2019 року, між позивачем (далі - кредитор) та відповідачем-1 (далі - боржник) 13.04.2020 укладено договір №89-Ц-2 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір про реструктуризацію).

Відповідно до п.1.1 договору про реструктуризацію кредитор надає боржнику часткову розстрочку у погашенні заборгованості за активну електроенергію, яка виникла за договором про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2019 №00001-00 у розмірі 5 106 666,38 грн. за період березень 2019 року у розмірі 815 961,41 грн. та травень 2019 року у розмірі 4 290 704,97 грн., яку споживач зобов`язується сплатити відповідно до узгодженого сторонами графіку. При цьому сторони підтверджують, що станом на момент укладення даного договору, загальна заборгованість за активну електричну енергію за договором про постачання електроенергії споживачу від 10.01.2019 №00001-00 становить 19 361 049,24 грн., в тому числі березень 2019 - 815 961,41 грн.; травень 2019 - 4 520 012,75 грн.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору про реструктуризацію боржник взяв на себе зобов`язання з 15.04.2020 щомісячно, протягом 58 місяців перераховувати на рахунок кредитора, зазначений у додатку № 1 до договору, платіж з реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати.

Сторони домовились, що погашення заборгованості, розмір якої визначено в пункті 1.1 договору, буде здійснюватися відповідно до Графіка погашення боргу (заборгованості), який є додатком 1 до договору та є його невід`ємною частиною (пп. 2.1.2 п. 2.1 договору про реструктуризацію).

Пунктом 3.4 договору про реструктуризацію передбачено, що у випадку прострочення оплати боржником на строк понад десять днів від дати, до якої мав бути здійснений щомісячний платіж, кредитор має право вимагати від боржника дострокової оплати залишку заборгованості по договору, а боржник зобов`язаний здійснити таку оплату в 15-денний строк з моменту отримання вимоги. У випадку несплати боржником залишку заборгованості, спір передається на розгляд до господарського суду.

Пунктом 3.5 договору про реструктуризацію передбачено, що у випадку прострочення оплати щомісячного платежу кредитор має право нарахувати пеню за весь час прострочення, а боржник зобов`язаний її сплатити. Пеня нараховується у вигляді відсотків за кожен день прострочення від суми такого щомісячного платежу, який підлягає сплаті, але не сплачений боржником, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діятиме на дату, коли повинен бути здійснений щомісячний платіж. Кредитор також має право нарахувати 3 % річних та втрати від інфляції за весь період розстрочення, а боржник повинен сплатити таке нарахування.

Однак, станом на дату звернення до суду із позовною заявою, платежі з реструктуризованої суми відповідно до узгодженого графіку погашення заборгованості споживачем були сплачені лише частково у розмірі 2 159 098,00 грн. Таким чином, залишок суми боргу складає 1 578 679,58 грн.

На виконання умов пункту 3.4 договору про реструктуризацію позивач направив відповідачу-1 вимогу № 8616/DNEP від 14.02.2024 про сплату заборгованості, строк оплати по якій настав, у розмірі 1 578 679,58 грн. та дострокової оплати залишку заборгованості по договору у розмірі 1 368 888,80 грн.

Проте відповідач-1 відповідь на вимогу не надав, не перерахував достроково оплату залишку заборгованості по договору протягом 15-денного строку з моменту отримання вимоги, чим порушив умови договору реструктуризації щодо оплати залишку заборгованості за договором.

Крім того, 13.04.2020 з метою забезпечення виконання зобов`язань між відповідачем-1, позивачем та Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (далі - відповідач-2/поручитель) укладено договір поруки №06/20-ДНЕП (далі - договір поруки) відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов`язку щодо сплати заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 5 106 666,38 грн. за основним договором, передбаченим Розділом 2 договору.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що виконання грошового зобов`язання за основним договором забезпечується поручителем відповідно до графіку платежів, зазначених у п. 5.4 договору.

Під основним договором в договорі розуміється договір про реструктуризацію заборгованості від 13.04.2020 №89-Ц-2, який укладений між кредитором та боржником (п.2.1 договору поруки).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку дії основного договору (п.3.1 договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником грошового зобов`язання за основним договором у повному обсязі, а також за відшкодування кредиторові збитків, заподіяних невиконанням, або неналежним виконання грошового зобов`язання за основним договором боржником, і сплату відповідних штрафних санкцій за основним договором (п.5.1 договору поруки).

Пунктом 6.2 договору поруки визначено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання за основним договором.

З метою досудового врегулювання на адресу поручителя також була направлена вимога про сплату заборгованості №8616/DNEP від 14.02.2024, яка отримана відповідачем-2 20.02.2024. Відповіді на дану претензію позивач не отримав.

Позивач зазначає, що відповідачі у повному обсязі не розрахувалися за електричну енергію, а отже мають непогашену заборгованість у розмірі 1 578 679,58 грн. за спожиту електричну енергію та у розмірі 1 368 888,80 грн. дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про постачання електричної енергії споживачу, строк дії договору, умови постачання електричної енергії, порядок та строк оплати за поставлену електроенергію, здійснення відповідачем часткових оплат, наявність заборгованості, наявність прострочки, періоди прострочки, обставини укладення договорів про реструктуризацію заборгованості та договору поруки.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії споживачу (пункт 14).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із статтею 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено факт споживання відповідачем-1 електричної енергії у спірний період на суму 5 106 666,38 грн. Проте, відповідач-1 в порушення вимог закону повністю не розрахувався за її споживання у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 2 947 568,38 грн.

За таких обставин, враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази повної оплати відповідачем-1 боргу за спожиту електричну енергію за березень та травень 2019 року, що відповідачем-1 не спростовано, доказів протилежного не надано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 1 578 679,58 грн. за спожиту електричну енергію та у сумі 1 368 888,80 грн. дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач-2 має відповідати з відповідачем-1 за невиконання грошових зобов`язань перед позивачем за договором солідарно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за електричну енергію згідно договору поруки у сумі 1 578 679,58 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію та у сумі 1 368 888,80 грн. дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію підлягають задоволенню.

Також, крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідачів 32 660,63 грн. 3% річних за період з 16.12.2022 по 29.02.2024 та 34 121,48 грн. інфляційних втрат за період з січня 2023 року по лютий 2024 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявлених позивачем сумах.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо заяв відповідачів про зменшення загального розміру відсотків річних та інфляційних втрат на 50%, відстрочення виконання рішення суду строком до 30.06.2024 та розстрочення виконання рішення суду по справі строком на 8 (вісім) календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частинами 1, 3, 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 908/1884/19.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17 ).

Дослідивши клопотання відповідачів, суд вважає, що останніми не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для надання відстрочки та розстрочки його виконання. Суд зазначає, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду. Наведені відповідачем-1 обставини та надані докази, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.

Суд також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як відповідач, так і позивач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Враховуючи сукупність встановлених обставин та фактів і положення статей 76 - 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що підстави для задоволення клопотання відповідачів про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду у даній справі відсутні.

Стосовно форс-мажорних обставин, про які відповідач-1 зазначає у відзиві, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента №64/2022 від 28.02.2022 "Про введення воєнного стану".

У п.12.4 договору передбачено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Доказів того, що відповідач-1 повідомляв позивача про неможливість належним чином виконувати свої зобов`язання за договором через настання у нього форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач-1 не повинен своєчасно розраховуватися за спожиту електроенергію. Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ціна позову становить 3 014 350,49 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 36 172,21 грн. (3 014 350,49 грн. х 1,5 %) х 0,8 = 36 172,21 грн.)

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 44 213,53 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3279274 від 10.01.2024.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 8 041,32 грн. (44 213,53 грн. 36 172,21 грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір, не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом повністю, судовий збір покладається на кожного із відповідачів у сумі 18 086,11 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до відповідача-1 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"; до відповідача-2 Першотравенського міського житлово-комунального підприємства про стягнення 1 578 679,58 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 368 888,80 грн. дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію, 32 660,63 грн. 3% річних, 34 121,48 грн. інфляційних втрат задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045) та Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Молодіжна, буд. 12, ідентифікаційний код 32598423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379) 1 578 679,58 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 368 888,80 грн. дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію, 32 660,63 грн. 3% річних, 34 121,48 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379) витрати по сплаті судового збору у сумі 18 086,11 грн.

Стягнути з Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Молодіжна, буд. 12, ідентифікаційний код 32598423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379) витрати по сплаті судового збору у сумі 18 086,10 грн.

В задоволенні клопотань Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" та Першотравенського міського житлово-комунального підприємства про зменшення загального розміру відсотків річних та інфляційних втрат на 50%, відстрочення та розстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення - 08.07.2024.

Суддя Е.М. Бондарєв