Рішення № 120227757, 08.07.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 575/105/24

2/583/718/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 р. АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі АТ «ПУМБ» звернулося з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 100079,65 грн та судові витрати. Позовні вимоги мотивує тим, що 15.06.2016 р. між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №200709949202, за яким відповідачеві було видано кредитну картку із встановленим лімітом 20000,00 грн, який в подальшому було підвищено до 35000,00 грн. Крім того, 05.09.2017 р. між сторонами було укладено кредитний договір №300865903901, відповідно до якого відповідачеві було видано кредит у сумі 25629,40 грн. Однак в порушення умов договорів відповідач свої зобов`язання не виконує належним чином, в зв`язку з чим станом на 01.12.2023 р. заборгованість за кредитним договором від 15.09.2016 р. №200709949202 складає 79338,74 грн, з яких: 34849,55 грн - заборгованість за кредитом; 44489,19 грн - заборгованість за процентами, за кредитним договором від 05.09.2017 р. №300865903901 складає 20740,91 грн, з яких: 10740,18 грн заборгованість за кредитом, 3,93 грн заборгованість за процентами, 9996,80 грн заборгованість за комісією, що і стало підставою звернення до суду.

27.02.2024 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, а якому щодо кредитного договору від 15.09.2016 р. №200709949202 зазначає, що матеріали позову не містять письмового документу, який був би підписаний ним та який би містив інформацію про детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки, графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користуванням, сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою. Таким чином, не дотримана письмова форма кредитної угоди в частині доведення до нього інформації про такі істотні умови кредитного договору як розмір реальної річної процентної ставки, сум комісійної винагороди та розмір штрафів. Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем умови Публічної пропозиції були доведені до нього, що він розумів їх, ознайомився з ними та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах розмірі і порядках нарахування. Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 34849,55 грн задоволенню не підлягають через пропуск позивачем строків позовної давності. Так, оскільки останній платіж на погашення кредиту за заявою №200709949202 ним був здійснений 31.08.2018, трьохрічний строк позовної давності сплив 01.11.2021 р. Також 05.09.2021 р. сплив строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.09.2017 р. №30086590390, оскільки останній платіж за цим договором ним був здійснений 05.07.2018 р. Тому просить в задоволенні позову відмовити. В порядку та на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України заявляє про сплив позовної давності за вимогами позивача.

05.03.2024 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що відповідно до змісту заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.09.2016 р. №200709949202, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідач приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку, з урахуванням умов надання всіх послуг. Згідно з заявою відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні та надати кредитну картку з кредитним лімітом. Також погодився з умовами, що розрахунковий день 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту, процентів та розмір мінімального платежу та інші умови обслуговування кредитної лінії встановлюються відповідно до умов ДКБО. Будь-яких доказів на спростування факту отримання кредиту, користування кредитними коштами та невиконання взятого на себе зобов`язання відповідачем надано не було. Згідно з розрахунком заборгованості відповідач вносив платежі по кредитному договору, згідно з випискою по рахунку відповідач активно користувався кредитної карткою. Відповідач не надає доказів про те, що ним оскаржував ся кредитний договір або окремі умови у судовому порядку. Таким чином, вважає, що відповідач погодився з умовами кредитного договору, адже отримання кредитної картки за умови укладення з банком договору, здійснював дії щодо проведення її активації, користування карткою, отримував кредитні кошти, частково виконував покладені на нього зобов`язання щодо сплати заборгованості, що ним визнається у відзиві на позовну заяву. Щодо посилання відповідача на пропуск строків позовної давності зазначає, що строки позовної давності відповідно до чинного законодавства були продовженні під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, а також у період дії в Україні воєнного стану, тому цей строк позивачем не був пропущений.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяву та у відповіді на відзив просила розглянути справу без участі представника банку, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача адвокат Савочка А.М. в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Встановлено, що 15.09.2016 р. ОСОБА_1 підписано заяву №200709949202 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої він беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги. Просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 та надати кредитну картку та встановити на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 20000,00 грн. Погодився, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Підтвердив, що з правилами користування карткою ознайомлений та зобов`язався їх дотримуватися (а.с. 8).

У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає. Також у заяві не зазначена процентна ставка.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту, 15.09.2016 р. відповідачеві було встановлено кредитний ліміт в сумі 20000,00 грн, який 18.05.2018 р. було збільшено до 35000,00 грн (а.с. 27 зворот).

За розрахунком банку станом на 01.12.2023 р. включно по кредитному договору від 15.09.2016 р. №200709949202 за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 79338,74 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 34849,55 грн, заборгованість за відсотками 44489,19 грн (а.с. 28-30).

Крім того, 02.09.2017 р. ОСОБА_1 підписано заяву №300865903901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якої отримав споживчий кредит в розмірі 25629,40 грн, строком 24 місяці, з пільговим періодом 11 місяців, розмір процентної ставки становить 0,01% річних, розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості: з 05.09.2017 р. по 04.08.2018 р. 0,00%, з 05.08.2018 р. 3,00%. Також у заяві встановлено графік платежів (а.с. 7).

За розрахунком банку станом на 01.12.2023 р. включно, який відповідачем не спростовано, по кредитному договору від 05.09.2017 р. №300865903901 за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 20740,91 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 10740,18 грн, заборгованість за процентами 3,93 грн, заборгованість по комісії 9996,80 грн (а.с. 31-34).

З наданих позивачем виписок по рахункам, які є первинними документами, вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти, регулярно користувався ними, проте допустив заборгованість (а.с. 36-45).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 2 ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту по кредитному договору від 15.09.2016 р. №200709949202, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, як невід`ємні частини договору від 15.09.2016 р. №200709949202.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи 15.09.2016 заяву №200709949202 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 провадження №6-16цс15.

Таким чином, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщена на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «ПКМБ» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновану відповідачу Публічну пропозицію на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів, надана банком Публічна пропозиція на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надана позивачем Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надана ним Публічна пропозиція є складовою кредитного договору і що саме цю Публічну пропозицію відповідач мав на увазі, підписуючи 15.09.2016 заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку суми нарахованих ним відсотків у розмірі 44489,19 грн за кредитним договором від 15.09.2016 №200709949202.

Суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів погашення відповідачем заборгованості за спірними кредитними договорами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 15.09.2016 р. №200709949202 у розмірі 34849,55 грн, яка складається з тіла кредиту, та за кредитним договором від 05.09.2017 р. №300865903901 у розмірі 20740,91 грн, з яких: 10740,18 грн заборгованість за кредитом, 3,93 грн заборгованість за процентами, 9996,80 грн заборгованість за комісією.

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Положеннями ч. 1 ст.261ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст.264ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З розрахунків заборгованості та виписок по рахункам вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором від 15.09.2016 р. №200709949202 був здійснений відповідачем 31.08.2018 р., а за кредитним договором від 05.09.2017 р. №300865903901 05.08.2018 р., тому відлік строку позовної давності почався 01.09.2018 р. та 06.09.2018 р. відповідно.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291, від 29.04.2020 №313 та від 04.05.2020 №332 постановлено(поміж-іншим), установити з 12.03.2020 по 22.05.2020 на усій території України карантин.

02.04.2020 Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Закон опубліковано і він набрав законної сили.

Відповідно до п. 5 закону під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019), Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 12-14 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Пізніше, 15.03.2022 Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022. Вказаним законом було доповнено розділ «Прикінцеві таперехідні положення»Цивільного кодексуУкраїни пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Оскільки строк позовної давності заявлених позовних вимог до набрання чинності вказаних законів не сплив, тому в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (55,5%), на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в розмірі 1344,43 грн (2422,40 грн х 55,5%).

На підставі викладеного, ст. ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства«ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙМІЖНАРОДНИЙ БАНК» (вул. Андріївська, 4 м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором 15 вересня 2016 року №200709949202 в розмірі 34849,55 грн, заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2017 року №300865903901 в розмірі 20740,91 грн та 1344,43 грн судових витрат, а всього 56934,89 грн (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять чотири грн 89 коп.).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова