Рішення № 120206227, 04.07.2024, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1464/24

Справа №754/17853/23

РІШЕННЯ

Іменем України

04 липня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.04.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено заяву-договір № 012/9916018-ССN про приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого позивачем надано позичальнику грошові кошти на наступних умовах: сума наданого кредитного ліміту - 60 000 грн., процентна ставка за користування кредитним лімітом кредитної лінії - 54 %, цільове призначення - на споживчі потереби, строк користування - 12 місяців із автоматичною пролонгацією. Підписавши заяву-договір № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року, позичальник підтвердив факт ознайомлення та розуміння публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правил обслуговування а Тарифів банку, просив відкрити поточний рахунок та виявив бажання оформити на своє імя платіжну картку. Кредитні кошти були надані відповідачу у спосіб, визначений у кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою по рахунку відповідача, тому кредитодавець виконав свої обов`язки в повному обсязі.

Однак, через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 24.11.2023 року утворилась заборгованість, яка в загальному розмірі становить 108 805,91 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 60 000,00 грн.; заборгованість по процентах (в т.ч. прострочена) - 48 805,91 грн.

Оскільки боржник не виконав свої зобов`язання за договором, то позивач просив суд стягнути з відповідача вказану вище суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 14.12.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.04.2024 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 по справі. У даних поясненнях представник відповідача, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках за кредитним договором. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку не повернуто, представник відповідача вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З урахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині позовної заяви міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, погодившись із сумою заборгованості за тілом кредиту в розмірі 45 000,00 грн., а також вказав, що розмір відсотків є необґрунтованим.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 09.04.2021 року відповідачем ОСОБА_2 було укладено із АТ «ТАСКОМБАНК» договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом підписання заяви-договору № 012/9916018-ССN про приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, відповідно до умов якого відповідач виявив бажання отримати кредитну картку «Просто картка» із кредитним лімітом 45 000,00 грн.

У заяві-договорі вказано, що відповідач ознайомлений із публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифами банку (розміщені на сайті www.tascombank.com.ua), акцептує публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору та приєднується до умов договору, згоден, що дана заява-договір, а також Тарифи Банку є невід`ємною частиною договору.

Згідно з Паспортом споживчого кредиту за карткою «Просто картка», який підписано ОСОБА_2 09.04.2021 року, вказано інформацію про кредитодавця АТ «ТАСКОМБАНУ» та передбачено основні умови кредитування: тип кредиту - кредитна лінія, ліміт до 100 000,00 грн., строк кредитування 12 місяців з автоматичною пролонгацією; мета - на споживчі потреби; процентна ставка фіксована 54 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом на прикладі суми кредитного ліміту 10 000,00 грн. (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), порядок повернення, наслідки прострочення та інше.

На підставі укладеної заяви-договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом підписання заяви-договору № № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року відповідачу ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок у гривні та надана кредитна картка Просто картка із сумою кредитного ліміту.

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних коштів у виді кредитного ліміту представник позивача надав суду заяву-договір № 012/9916018-ССN приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування від 09.04.2021 року, паспорт споживчого кредиту за карткою «Просто картка» із зазначенням, що дана інформація зберігає чинність та є актуальною до 09.05.2021 року, витяг з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розрахунок заборгованості за кредитним договором № № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року станом на 24.11.2023 року та виписки Банку по особовому рахунку ОСОБА_2 з 09.04.2021 року по 24.11.2023 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 108 805,91 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 60 000,00 грн.; заборгованість по процентах (в т.ч. прострочена) - 48 805,91 грн.

Із наведених доказів вбачається, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу у користування кредитні кошти. Із виписки по рахунку ОСОБА_2 вбачається, що відповідач з 09.04.2021 року користувався наданими кредитними коштами шляхом зняття готівки, переказу грошових коштів на інші рахунки тощо, а також вносив на рахунок кошти на погашення заборгованості за наданим кредитом на платіжну картку.

Однак, відповідач неналежно виконував свої зобов`язання щодо повернення коштів, отриманих у кредит, внаслідок чого виникла заборгованість перед АТ «ТАСКОМБАНК».

05.10.2023 року за вих. № 159656/70.2.2 АТ «ТАСКОМБАНК» направило відповідачу ОСОБА_2 повідомлення-вимогу про повернення кредиту за договором № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року в розмірі 108 805,91 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 60 000,00 грн.; заборгованість по процентах (в т.ч. прострочена) - 48 805,91 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без реагування.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року АТ «ТАСКОМБАНК» надав суду: заяву-договір № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року про приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, паспорт споживчого кредиту за карткою «Просто картка» із зазначенням, що дана інформація зберігає чинність та є актуальною до 09.05.2021 року, витяг з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розрахунок заборгованості за кредитним договором № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року станом на 23.11.2023 року та виписки Банку по особовому рахунку ОСОБА_2 за період з 09.04.2021 року по 23.11.2023 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що підписана відповідачем ОСОБА_2 заява-договір № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року про приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування містить лише суму бажаного кредитного ліміту у розмірі 45 000,00 грн, прохання відкрити поточний рахунок у гривні бажання оформити на своє ім`я платіжну картку - кредитну картку Просто картка, однак не містить умов договору щодо строку дії договору та не зазначено у ній розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

В заяві зазначено, зокрема, що публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщена на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua), на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов Договору, а Тарифи Банку разом з цією Заявою-Договором є невід`ємними частинами договору.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (основного боргу), стягнути також заборгованість за відсотками.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування відповідно до розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.04.2021 року та виписки по рахунку, посилається на витяг з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Правила надання послуг фізичним особам, що є Додатком №1 до публічної пропозиції) та Тарифи, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме Правила надання послуг фізичним особам розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-договір № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року про приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування. Позивачем не надано суду доказів того, які ж саме діяли умови кредитування та були розміщені на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua та з якими ознайомилась та погодилась позивач, не надано суду також Тарифів Банку, про які зазначено в заяві.

Надані позивачем витяг з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Правила надання послуг фізичним особам, що є Додатком №1 до публічної пропозиції), з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначила: оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а Правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Щодо посилання позивачем на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, як на підставу обґрунтованості заявлених вимог, слід вказати наступне.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Отже, інформація яка викладена у Паспорті споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Зі змісту самого паспорту споживчого кредиту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Суд звертає увагу на те, що наданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 09.04.2021 року, містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 09.05.2021 року.

Враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана позичальнику до укладення кредитного договору та втратила чинність 09.05.2021 року, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.

Також, підписана відповідачем заява-договір не містить умов про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою договору банківського обслуговування.

За таких обставин, сам факт підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту не свідчить про погодження між сторонами умов кредитного договору, які визначають плату за користування кредитними коштами у виді відсотків, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості по відсотках за кредитним договором № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року в розмірі 48 805,91 грн.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір № 012/9916018-ССN від 09.04.2021 року у вигляді заяви-договору про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування не містить і строку повернення кредитних коштів (користування ним).

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17), якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути всю суму кредиту, яку він отримав від кредитора. Таким чином, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку не повернуті, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд відхиляє посилання представника на те, що відповідачем було отримано кредитні кошти в розмірі 45 000,00 грн., оскільки наданою випискою з банківського рахунку відповідача вбачається фактичне отримання кредитних коштів в розмірі 60 000,00 грн. Вказану виписку та відповідний розрахунок заборгованості стороною відповідача належним чином не спростовано, із клопотанням про призначення судово-економічної чи бухгалтерської експертизи представник відповідача до суду не звертався.

Відтак оскільки фактично отримані кошти відповідачем не повернуті, то суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за неповернутим тілом кредиту у розмірі 60 000,00 грн., в зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит. А тому, враховуючи вище викладені обставини, суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 60 000,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту (в тому числі прострочена). В іншій частині позову, а саме стягнення процентів належить відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1480,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена) за заявою-договором №012/9916018-CCN від 09.04.2021 року в розмірі 60000 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1480 грн. 07 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 05 липня 2024 року.

Суддя: