Рішення № 120177666, 01.07.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17599/23

Провадження № 2/369/2627/24

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В. за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд: стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (код ЄДРПОУ 40696815, адреса реєстрації вул. Автотранспортна, 2, офіс 205, м. Дніпро, 49089) 3% річних в розмірі 139 347,82 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 721 746,49 грн., а всього 861 094,31 грн. (вісімсот шістдесят одна тисяча дев`яносто чотири гривні 31 копійка).

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що 11.10.2007 року між ВАТ «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №100/АК-2007.

Позивач зазначає, що у зв`язку невиконанням умов кредитного договору первісний кредитор звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2012 року по справі № 2-854/12 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» стягнуто суму заборгованості 1 547 193,39 грн.

Позивач стверджує, що згідно Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року, право вимоги за Договором кредиту № 100/АК-2007 від 11.10.2007 року, первісний кредитор відступив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» разом з усіма додатками до нього.

Згідно розрахунку заборгованості, наведеного Позивачем, період нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань здійснений з 16.10.2020 року по 16.10.2023 рік. Як наголошує позивач, станом на сьогоднішній день рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2012 не виконане, у зв`язку з чим, кредитор має право на отримання сум в порядку ст. 625 ЦК України, а саме: 139 347,82 грн - 3% річних та 721 746,49 грн - інфляційних нарахувань, що в сумі складає 861 094,31 грн.

У зв`язку із наведеним, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 вищевказаний розмір заборгованості, що в сумі складає 861 094,31 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 15.11.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

29.01.2024 року відповідачем через представника адвоката Яреська Т.В. засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано відзив.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2012 року по справі № 2-854/12 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням вирішено: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Експобанк» заборгованість за Договором кредиту № 100/АК-2007 від 11 жовтня 2007 року у розмірі 1547193 (один мільйон п`ятсот сорок сім тисяч сто девяносто три) грн. 39 коп. та судовий збір 2823,00 грн.».

На виконання зазначеного рішення 30.07.2013 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Експобанк» заборгованості.

Виконавче провадження №42589370 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.07.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області по справі 2-854/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Експобанк» заборгованості за Договором кредиту №100/АК-2007 від 11.10.2007 року у розмірі 1547193,39 грн., стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Експобанк» суму судового збору у розмірі 2823, 00 грн., було відкрито відділом ДВС 13.03.2014 року. За результатами проведених виконавчих дій, державним виконавцем 18.10.2017 року завершено виконавче провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.02.2020 заявнику ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відмовлено у відновленні втраченого провадження у цивільній справі № 2-854/12 за позовом ПАТ «КБ Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.12.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі №2-854/12 - відмовлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2021 у цивільній справі №2-854/12, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості повернуто.

Відповідач у відзиві зазначив, що відсутні виконавчі провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 , Позивач не отримав дублікат виконавчого листа, не поновив строки на його пред`явлення до виконання, а також не відновив знищене судове провадження по справі №2-854/12.

Відповідач у відзиві також зазначив щодо неправильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, наведеного в Позивній заяві Позивачем за період з 16.10.2020 по 16.10.2023, оскільки згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

06.02.2024 року канцелярією Києво-Святошинського районного суду Київської області зареєстровано відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що виконавчий лист по цивільній справі №2-854/12 перебував на виконанні Києво-Святошинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області, за наслідками чого 18.10.2017 виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач зазначив, що завершення виконавчого провадження не означає фактичного виконання рішення в повному обсязі. Пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не має значення, оскільки має факт наявності вже захищеної судом вимоги кредитора у вигляді рішення суду від 20.03.2012.

Позивач також зазначив, що п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції Закону України№ 2120-ІХвід 15.03.2022року не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин, оскільки позивач звернувся до суду за наслідками невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили, а не за наслідками невиконання кредитного договору.

19.02.2024 через Електронний суд представником Відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив.

У запереченнях представник Відповідача зазначив, що позивач не вірно визначив базу нарахування 3 % річних та інфляційних втрат та щодо неможливості нарахування відповідальності згідно ст. 625 Цивільного кодексу України згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 01.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі № 369/17599/23 та призначено розгляд справи по суті 01.07.2024.

У судове засідання 01.07.2024 року представник позивача не з`явився, разом з позовом заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

01.07.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи, суд вирішив розглянути справи за відсутності учасників справи на підставі ст. 223 ЦПК України.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч. 2ст. 247 ЦПК Українине здійснювалося.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наведених нижче підстав.

Як вбачається з рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2012 у справі № 2-854/12, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Експобанк» заборгованість за Договором кредиту № 100/АК-2007 від 11 жовтня 2007 року у розмірі 1547193 (один мільйон п`ятсот сорок сім тисяч сто дев`яносто три) грн. 39 коп.

Встановлено, що 06 березня 2018 року між Публічним акціонерним товариством КБ «Експобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» був укладений Договір відступлення прав вимоги, згідно з яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло права кредитора по відношенню до ОСОБА_1 за Договором кредиту № 100/АК-2007 від 11.10.2007.

Згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.06.2019 по справі № 2-854/12, згідно архівної довідки, яка видана Києво-Святошинським районним судом Київської області від 28.05.2019 року цивільна справа № 2-854/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, знищена по закінченню строку зберігання, виділено в окреме провадження відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.02.2020 у справі № 2-854/12, відмовлено у відновленні втраченого провадження у цивільній справі № 2-854/12 за позовом ПАТ «КБ Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2020 у справі № 2-854/12, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, ЄДРПОУ 09322299) у виконавчому листі № 2-854/12 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (49089, м.Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, офіс 205, ЄДРПОУ 40696815).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.12.2020 у справі № 2-854/12, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі №2-854/12 відмовлено.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18): «Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: (1) натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; (2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; (3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку».

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2023 у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21) зазначено наступне: «Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis ) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).

Пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 285/3536/20 (провадження № 61-261св22)».

Такі ж правові підходи також застосовано, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 753/369/21 (провадження № 61-5785св23).

Вбачається, що заявлені в позові до стягнення три проценти річних та інфляційні втрати нараховано на суму, яку стягнуто рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2012 у справі № 2-854/12, в подальшому позивачу відмовлено у відновленні втраченого провадження у цивільній справі, відмовлено у видачі дублікату виконавчого листа та повернуто заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, коли в судовому порядку кредитору було відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа, відмовлено в поновленні судової справи, кредитор втрачає право на стягнення заборгованості з боржника за судовим рішенням в примусовому порядку. За такої правової ситуації зобов`язання боржника за судовим рішенням трансформується в звичайне грошове зобов`язання. Тобто, в подальшому кредитор втрачає право на судовий захист своєї вимоги. Відповідно є підстави стверджувати, що між сторонами виникли правовідносини з виконання натурального зобов`язання.

Отже, наразі три проценти річних та інфляційні втрати позивачем нараховано до вимоги, яка існує в натуральному зобов`язанні.

Усі інші доводи та твердження сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які учасники судового розгляду посилалися як на підстави своїх вимог, в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

З огляду на відмову в позові в порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у справі покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд -,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 04.07.2024 року.

Суддя А.В. Янченко