Ухвала суду № 12017067, 02.06.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3099/09/5/0170

02.06.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняАнтонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

відповідач - ОСОБА_2- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 25.06.09 року по справі № 2а-3099/09/5/0170

за позовом Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим (вул. Луначарського, 58, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 97643)

Про стягнення грошової суми

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009р. по справі № 2а-3099/09/5/0170 в задоволенні уточнених позовних вимог Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 2261087,87грн. прибутку, отриманого за договором № 24-07/к від 19.03.2007р. з ДП «Торговий Дім «Масляна»та договором б/н від 01.11.2007р. з ПП «Агро-Трейд», відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що твердження позивача про нікчемність угод, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ДП «Торговий Дім «Масляна»і ПП «Агро-Трейд», є необґрунтованими.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Білогірському районі АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009р. по справі № 2а-3099/09/5/0170 та постановити нове рішення, яким позов ДПІ у Білогірському районі АР Крим до ФЛП ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним зясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

Зокрема, вказує, що укладеними відповідачем з ДП «Торговий Дім «Масляна»і ПП «Агро-Трейд»угодами було передбачено обовязок відповідачки, як Покупця, забезпечити в торговій мережі своєї території наявність всього асортименту, який пропонується Покупцю Постачальником; обовязок Покупця мати запас товару Постачальника в обємах не менше, ніж на один тиждень продажів; обовязок Покупця забезпечити розвантаження транспорту Постачальника і оформлення відповідних документів винятково в пункті поставки впродовж 2 (двох) годин з моменту прибуття в пункт поставки, на умовах прибуття транспорту в робочий час Покупця. Разом з тим, згідно пояснювальної записки відповідача, вона підприємницьку діяльність здійснювала одноособово, складських приміщень для зберігання товару не має. Крім того, проведеними позивачем обстеженнями за вказаними у Свідоцтві про державну реєстрацію та в укладених договорах адресами (АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2) встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за ними не знаходиться, приміщення не орендує та господарську діяльність не здійснює. Також вжитими заходами виявлено, що обєктів нерухомості в м. Білогірськ за відповідачем не значиться, відсутні власні, орендовані, одержані за договором лізингу складські, торгові, виробничі та інші приміщення, в яких відповідачем здійснювалася господарська діяльність, не встановлено фактичне місце здійснення нею господарської діяльності.

Крім того, апелянт пояснив, що в Білогірському районному центрі зайнятості відсутні укладені ФОП ОСОБА_2 договори з найманими працівниками, фактично відсутні трудові ресурси, транспортне і торгове устаткування, матеріали для здійснення основного виду діяльності і необхідні для виконання умов договорів з контрагентами, підприємцем не надані сертифікати якості на одержані товари (продукти харчування), залишки товарів відсутні.

Апелянт вважає, що обсяги товарів, відвантажених контрагентами відповідачу впродовж 2007р. та першого півріччя 2008р., не дозволяють займатися його прийманням, зберіганням і подальшою реалізацією одноосібно. До того ж, виходячи з наданих ФОП ОСОБА_2 первинних документів, вона реалізовувала молочнокислі продукти, зберігання яких можливе тільки при дотриманні певних умов, терміни реалізації обмежені.

У звязку з цим апелянт вважає, що через відсутність доказів фактичного отримання товарів та їх подальшої реалізації, оскільки ФОП ОСОБА_2 здійснювала операції без реального настання правових наслідків, на підставі п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України вказані операції згідно з законом визнані нікчемними, а тому не сплачений підприємцем податок внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат є прибутковою частиною бюджету, власністю держави.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим .

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду на 02.06.2010 о 11:30 год.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 02.06.2010 року, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи. При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не зявились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

При розгляді справи в порядку ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

ОСОБА_2 27.04.2005р. зареєстрована Білогірською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, про що видане відповідне Свідоцтво та у журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис № 2124001 0001 000380.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває на обліку платника податків у ДПІ в Білогірському районі АР Крим з 28.04.2005р. за номером 3032, що підтверджується довідкою № 905/с/289 від 29.04.2005р.

04.11.2008р., на підставі направлення № 103/1701 від 29.09.2008р., ДПІ у Білогірському районі АР Крим проведена планова виїзна перевірка субєкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1793/1701/30891614744 від 04.11.2008р.

Перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем порушено п. 1, 5 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, що виразилося в тому, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України). Таке порушення виявлено по правочинам, укладеним відповідачкою з контрагентами: 1) ДП “Торговий Дім “Масляна” - договір на поставку продукції ВАТ “Молочник” та інші продукти харчування № 24-07/к від 19.03.2007р.; 2) ПП “Агро-Трейд” - договір на поставку продукції ТМ ”(тостерні плавлені сирки) та інші продукти харчування без номера від 01.11.2007р.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 1 ст. 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Враховуючи субєктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, судова колегія вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.07р. між ДП “Торговий Дім “Масляна” і відповідачем укладений договір №24-07/К та 01.11.07р. - договір б/н з Приватним підприємством “Агро-Трейд”.

Відповідно до п. 2.1 вказаних договорів постачальник зобовязується проводити поставку товару покупцю на умовах, визначених даним Договором, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його за умови даного Договору, здійснювати пряму дистрибуцію за цінами, вказаними у прас-листах Постачальника, які є невідємною частиною даного Договору.

Оплата виконаних робіт за вказаними договорами здійснювалась відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ДП “Торговий Дім “Масляна” та Приватного підприємства “Агро-Трейд”.

ДПІ стверджує, що вищезазначені договори укладені без реального настання правових наслідків та їх зміст суперечить актам цивільного законодавства, а тому такі угоди згідно ч.2 ст. 215 ЦК України слід вважати нікчемними, і визнання таких угод недійсними не вимагається. Укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ГК України.

Судова колегія вважає вказані твердженнями позивача безпідставними та необґрунтованими, з наступних підстав.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорюванні правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорюванні правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою, а саме згідно із ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5) та правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Вказана норма закону не тільки не місіть прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного всупереч актів цивільного законодавства та без спрямовання на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а навпаки, вказує на їх оспорюваність.

Ст. 207 Господарського кодексу України також визначає, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Так, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Наслідки недійсності правочину, які передбачені у ч.1 ст.208 ГК України, застосовуються лише у разі визнання господарського зобов'язання недійсним. Оскільки вищенаведені договори недійсними у встановленому законом порядку визнані не були, підстави для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ГК України відсутні.

Крім того, судова колегія не може погодитись з доводами апелянта про те, що спірні угоди не направлені на виникнення обумовлених ними правових наслідків, а ФОП ОСОБА_2 фінансово-господарською діяльністю не займалася і здійснювала діяльність, направлену на проведення операцій, повязаних з наданням вигоди третім особам.

Так, як свідчать матеріали справи, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 25.11.2008р. була проведена невиїзна документальна перевірка ДП «ТБ «Масляна»для підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків СПД ОСОБА_2 за період з 01.04.2007р. по 31.05.2008р., за результатами якої складено Довідку № 1578/23-400/32055899, де зазначено, що перевіркою ДП «ТБ «Масляна»не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від СПД ОСОБА_2, яка мала правові відносини з платником податків і перевіркою встановлено відображення вказаним підприємством у податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від СПД ОСОБА_2

Як слідує з даної довідки, перевіркою були охоплені господарські операції між вказаними контрагентами на підставі угоди № 7/08 -К від 09.01.2008 р. та № 24-07/к від 19.03.2007р.

У довідці також зазначено, що на виконання умов вказаних угод, ДП «ТБ «Масляна»було поставлено ФОП ОСОБА_2 товари, на що виписані накладні та податкові накладні. В свою чергу, суми ПДВ за цими податковими накладними були включені до податкових зобовязань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідні періоди.

При цьому також зазначено, що транспортування товару здійснювалось власним та орендованим транспортом за рахунок ДП «ТБ «Масляна», а розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.

Судова колегія вважає, що вищенаведені обставини спростовують висновки ДПІ про те, що спірні угоди не направлені на виникнення обумовлених ними правових наслідків, а ФОП ОСОБА_2 фінансово-господарською діяльністю не займалася і здійснювала діяльність, направлену на проведення операцій, повязаних з наданням вигоди третім особам.

Крім того, спростовуючи доводи апелянта про нікчемність угод через безтоварність операцій, судова колегія зазначає наступне.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи»- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні від ДП “Торговий Дім “Масляна” та Приватного підприємства “Агро-Трейд”, судова колегія вважає, що в розумінні бухгалтерського обліку вони є первинними документами, а тому вказані накладні безпідставно не були прийняті до уваги позивачем по справі в якості доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ФОП ОСОБА_2

В свою чергу, посилання відповідача, в обґрунтування безтоварності спірних операцій, на ненадання йому товарно-транспортних накладних, відсутність у позивача трудових ресурсів, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутність умов для зберігання продукції, відсутність власних транспортних засобів та основних засобів (виробничі, складські, торгові приміщення), судова колегія до уваги не приймає, оскільки жодних вимог до того, якими саме первинними документами, крім накладних, повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, чинне законодавство не містить.

До того ж, відповідач не навів жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність транспортних та супроводжувальних документів на товар, а також трудових ресурсів та умов для зберігання продукції є безумовним доказом нікчемності правочину.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, висновки перевіряючих про не підтвердження понесених витрат первинними документами не відповідають дійсності і носять характер припущення, що не допускається відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ст. 71 КАС України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Судова колегія вважає, що позивачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість спірного правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується суперечність змісту правочину Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ДПІ в Білогірському районі АР Крим є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В силу ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст..200, п.1 ч.1 ст.205, ст..ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009р. по справі № 2а-3099/09/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 червня 2010 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко