Рішення № 120167098, 27.06.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14880/21

2/760/546/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Кавун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

07.06.2021 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3900,33 доларів США, що за курсом 27,71 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.03.2021 складає 108078,14 грн., та судового збору у розмірі 2270 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що між сторонами по справі 05.09.2007 укладено кредитний договір № KIL0GK00830253, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 75950 доларів США на термін до 02.09.2027, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встновленими кредитним договором.

Відповідач не надав своєчасно кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісію та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим позивач 27.01.2016 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2016 ухвалено стягнути з відповідача заборгованість станом на 14.01.2016 у розмірі 30544,18 доларів США, що еквівалентно 72264,33 грн.

Вказаним рішенням суду ухвалено стягнути з відповідача заборгованість за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, вказаної у рішенні, тобто з 05.09.2007 по 14.01.2016.

Станом на 22.03.2021 прострочена сума заборгованості становить 25253,94 доларів США.

Таким чином за період після подання позовної заяви від 27.01.2026, а саме з 28.01.2016 по 22.03.2021 відповідач має заборгованість у розмірі 3900 доларів США, яка становить 3 % річних від простроченої суми.

У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

08.06.2021 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

06.07.2021 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

30.07.2021 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2021 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам направлено копію ухвали від 02.08.2021, також відповідачу направлено копію позовної заяви із додатками.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.04.2024 справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивача повідомлено належним чином, причини неявки не повідомив. Прохальна частина позовної заяви містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника АТ КБ «Приватбанк», не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою місця реєстрації, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач, враховуючи положення статей 128, 130 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останнього щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи письмову згоду представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення за наявними в справі доказами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.09.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KIL0GK00830253.

Згідно з умовами договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 75950,00 доларів США на термін до 02.09.2027, а відповідач зобов`язався повернути кредит зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п.6.2 ціього Договору.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 754,97 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, відсоткам, винагородою.

У випадку порушення зобов`язання за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

01.07.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №KIL0GK00830253, відповідно до якої відповідачу зменшена сума заборгованості, що виникла в період з дати надання йому кредиту до 23.06.2011 на 11, 67 дол. США, а саме: відсотки у розмір 11,67 дол. США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 0 дол. США, остаточну дату погашення заборгованості визнано 02.09.2027, а також укладено новий графік погашення кредиту, згідно з яким щомісячний платіж становить 164,87 дол. США, лише останній платіж 02.09.2027 становить 166,55 дол. США.

Судом встановлено, що позивач, зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Проте відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором №KIL0GK00830253. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2016 у справі №760/1691/16-ц ухвалено стягнути з відповідача заборгованість станом на 14.01.2016 у розмірі 30544,18 доларів США, що еквівалентно 72264,33 грн.

Дана заборгованість складається з:

- 252530,94 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 5,80 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3819,88 доларів США - заборгованість за пенею за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

а також штрафів відповідно до Договору:

- 10,58 доларів США грн. - штраф (фіксована частина);

- 1453,98 доларів США - штраф (процентна складова).

Рішення набрало законної сили 16.09.2016.

Таким чином вказаним рішенням суду ухвалено стягнути з відповідача заборгованість за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, вказаної у рішенні, тобто з 05.09.2007 по 14.01.2016.

З матеріалів справи вбачається, що вищезгадане рішення по теперішній час відповідачем не виконано.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи з даних вимог законодавства, рішення суду від 06.06.2016 у справі №760/1691/16-ц є обов`язковим для розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

У ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому Позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст.526,527,530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка з особового рахунку відповідача за період з 05.09.2007 по 26.07.2021, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом заборгованості відповідача.

За п. 17 Постанови № 5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 передбачено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Суд вважає, що кредитор не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого порушеного права, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання, після рішення суду про стягнення з останнього основного боргу. Крім того, суд враховує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків .

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2011 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки належним виконанням зобов`язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 28.01.2016 до 22.03.2021 слідує, що заборгованість у виді 3% річних від простроченої суми становить 3900,33 дол. США, що за курсом 27,71 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.03.2021 складає 108078,14 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості, судом встановлено правильність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за правильними формулами.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що вимоги позивача є обґрунтованими, а отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про вказану заборгованість не спростував, власного розрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості не подав.

Таким чином, приймаючи до уваги межі зяавлених вимог позивача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3900,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.03.2021 складає 108 078,14 грн.3900,33 дол.США х 27,71 грн.=108078,14 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 2270,00 грн.

Керуючись ст. 526, 530, 536, 549, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місця знаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість у розмірі 3900,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.03.2021 становить еквівалент 108 078,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місця знаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.07.2024.

Суддя: Букіна О.М.