Ухвала суду № 12016621, 21.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10996/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа: Національна комісія регулювання електроенергетики України, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ДПЗД «Укрінтеренерго»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 29.01.2008 р. №0000014110/0 на суму 11 225,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2010 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 29.01.2008р. №0000014110/0.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 1020/41-10/19480600 від 14.12.2007р. (далі - акт перевірки) та встановлено порушення пп. 7.4.4 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 11 225,00 грн. за завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

В подальшому, відповідач здійснив виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2007 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 18.01.2008 р. № 21/41-10/19480600.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2008 р. № 0000014110/0 на суму 11 225,00 грн., згідно з яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування за жовтень 2007 р. на суму 11 225,00 грн.

Відповідач стверджує, що підприємство ДПЗД «Укрінтеренерго»у вересні 2007 року отримало збиток по одному зовнішньоекономічному контракту, а саме, по зовнішньоекономічному контракту від 14.06.1996 р. № 44/2-382 (покупець-Польська фірма «Zomar s.a.», 22-100, м. Хелм, вул. Станіслава Монюські, 3), зі змінами та доповненнями - збиток у розмірі 56 125,72 грн. Сума 56 125,72 грн. - це вартість електроенергії придбаної у ДП «Енергоринок»по договору від 05.04.2002р. № 44/1-85/1032/01 і віднесена підприємством ДПЗД «Укрінтеренерго»до складу валових витрат за підсумками III кварталу 2007 року, а сума ПДВ -11225,14 грн. по податковій накладній від 30.09.2007р. №824 віднесена до складу податкового кредиту за вересень 2007 року.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивач у вересні 2007 року ДПЗД «Укрінтеренерго»здійснило закупівлю у ДП «Енергоринок»електричної енергії по договорам від 31.10.2002р. №44/1-184/1191/01, від 05.04.2002 р. № 44/1-85/1032/01 та від 06.11.2006 р. №44/1-63/3639/02 для подальшого експорту в розмірі 585 934 820кВт.год електричної енергії вартістю 119 860 234,16 грн., ПДВ -23972046,83 грн., загальна сума з ПДВ-143 832 280,99 грн. та здійснив її експорт в загальному обсязі 586 154 117,00 кВт вартістю 123 697 614,88грн., ПДВ - 0,00грн., всього 123 697 614,88грн. Розбіжність в обсягах придбання-експоргу електроенергії в обємі 219,3 тис.кВтгод. виникла під час технологічного переміщення електроенергії при її експорті в країни Західної Європи, що здійснюється з «острова Бурштинської ТЕС», що підключений на паралельну роботу з енергетичними обєднаннями європейських країн. Визначення місячних обсягів експортованої електроенергії розраховується як сума узгоджених графіків за нормами і правилами роботи енергосистем європейських країн. Таким чином, розбіжності. що виникають при технологічному переміщенні електроенергії -це розбіжності між графіком поставок та фактичними даними системи приладів обліку. Позивачем контролюються розбіжності, що виникають при технологічному переміщенні електроенергії, що обліковуються на позабалансовому рахунку 041.

Обсяги придбання-продажу позивачем електроенергії у вересні 2007 року також відображені відповідачем в акті перевірки від 14 грудня 2007 року №1020/41-10/19480600 «Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(код за ЄДРНОУ 19480600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року», в якому відповідачем не виявлено порушень позивачем порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку зазначених операцій у вересні 2007 року.

У жовтні 2007 року з метою експорту за укладеними зовнішньоекономічними контрактами позивач придбав у ДП «Енергоринок»електроенергію в обсязі 605 330,402тис. кВт вартістю 165 381 530,65грн. У цьому ж місяці позивач експортував 604 343 097 кВтг електроенергії на суму 140 712 848,12 грн., ПДВ - 0,00грн., всього140 712 848,12 грн.

Розбіжність в обсягах придбання-експорту електроенергії в обємі 987,3тис. кВтгод. виникла під час технологічного переміщення електроенергії при її експорті в країни Західної Європи, що здійснюється з «острова Бурштинської ТЕС», що підключений на паралельну роботу з енергетичними обєднаннями європейських країн. Обсяги придбання-продажу позивачем електроенергії у жовтні 2007 року також відображені відповідачем у акті перевірки 18 січня 2001 року №21/41-10/19480600 «Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(код за ЄДРГЮУ 19480600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2007 року», в якому відповідачем не виявлено порушень позивачем порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку зазначених операцій у жовтні 2007 року.

Всю вартість придбаного товару позивач відніс до валових витрат, з урахуванням яких сформував податковий кредит, а реалізувавши товар відніс нараховану суму податку на додану вартість до податкових зобовязань і заявив до відшкодування з бюджету податок на додану вартість.

При цьому, позивачем не заперечується реалізація електроенергії за цінами з низькою рентабельністю або нижчими за ціну їх придбання, обґрунтовуючи свої дії тим, що заниження цін на електроенергію зумовлена діями Національної комісії регулювання електроенергетики України, яка встановлює ціни на електроенергію.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж за 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва, розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) Таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту .

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрати з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут субєкта господарювання обовязково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків, а отже, ГК України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською.

Положення пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 3, 42 Господарського кодексу України та стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнута, так і не бути досягнута, а жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність, не є господарською.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про електроенергетику»купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України.

Згідно з пунктом 22 Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1999 року №2043, імпортована та експортована електрична енергія продається-купується виключно на оптовому ринку. Тому позивач відповідно до зазначених положень законодавства закуповує електроенергію з метою її подальшого експорту в оптового постачальника - Державного підприємства «Енергоринок».

Згідно з пунктом 22 Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії ціни на закупівлю електричної енергії, яка призначається для подальшого експорту, визначаються органом державного регулювання в галузі електроенергетики, яким відповідно до Указу Президента України від 21 квітня 1998 року №335/98 є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Відповідно до пункту 13 зазначеного Указу рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України, прийняті в межах її повноважень, є обовязковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють свою діяльність в тому числі на оптовому ринку електричної енергії. ДПЗД «Укрінтеренерго»і ДП «Енергоринок»є членами оптового ринку, а отже, ДП «Енергоринок»зобовязане продавати, а ДПЗД «Укрінтеренерго»може купити електроенергію лише за тими цінами, які встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Ціни за якими підприємство закуповує в ДП «Енергоринок»електроенергію встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Саме на підставі тієї ціни, яка визначена експортними контрактами ДПЗД «Укрінтеренерго»позивач зобовязаний у кожному разі зміни контрактної ціни повідомляти комісію для перегляду тарифу на закупівлю електроенергії з метою експорту за таким контрактом.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28 серпня 2007 року №12-дск Національною комісією регулювання електроенергетики України встановлено такі ціни купівлі, які призвели до ситуації, коли ціна продажу електроенергії за деякими експортними контрактами виявилась вищою за ціну купівлі електроенергії на оптовому ринку електричної енергії, що призвело до низької, однак не збиткової рентабельності, експортних операцій за ціну її купівлі.

Операції з експорту електроенергії у вересні-жовтні 2007 року слід розглядати як такі, що були направлені на отримання доходу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач здійснював реальну господарську діяльність, спрямовану на виконання функцій держави з експорту енергоносіїв, з метою одержання від цього доходу, що не заперечується відповідачем, здійснення позивачем низькорентабельних експортних операцій мало тимчасовий характер, обумовлений обєктивною (розумною) причиною, що перебувала поза волею позивача, а саме регулюванням розміру прибутковості експортної господарської діяльності позивача Національною комісією регулювання електроенергетики України шляхом встановлення для позивача цін закупівлі електроенергії для її подальшої реалізації за кожним зовнішньоекономічним контрактом, виходячи із визначених у контрактах цін, що свідчить про відсутність у діях позивача спрямованості на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, оскільки продаж електроенергії за збитковими цінами викликаний обєктивними причинами і не залежав від волі платника податку.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкового повідомлення-рішення від 29.01.2008 р. №0000014110/0.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 22.10.2010 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: