Постанова № 12016373, 27.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2010                                                                                           № 05-5-46/5994

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко Я.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Вікторія-Дон"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 04.06.2010

у справі № 05-5-46/5994 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Вікторія-Дон"

до                                                   ТОВ "Укрпродагро"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 245303,61 грн. заборгованості за договором від 01.04.2009 р. № 52

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року у справі № 05-5-46/5994 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія – Дон” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродагро” про стягнення 245303,61 грн. заборгованості за договором від 01.04.2009 року № 52 без розгляду на підставі п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вікторія – Дон” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.06.2010 року (вх. № 02-4.1/5017 від 30.06.2010 року), в якій просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.07.2010 року о 10 год. 00 хв.

В судове засідання 27.07.2010 року представники сторін не з’явилися про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від останніх не надходило.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 245303,61 грн. заборгованості за договором від 01.04.2009 року № 52.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

При цьому, ухвала між іншим мотивована тим, що позивачем не надано доказів того, що позовна заява підписана особою, яка має право її підписувати.

Місцевий господарський суд зазначив, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія – Дон” підписано Шипіциним О.В. за довіреністю від 22.03.2009 року, виданої за підписом Бойка О.М., в якості директора юридичної особи. Разом з тим, доказів на підтвердження повноважень даної особи діяти від імені позивача в якості керівника (наказ про призначення, протокол про обрання, трудовий договір, довідка про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) суду не надано.

Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем до позовної заяви не надано доказів надсилання копії позову з додатками за поштовою адресою відповідача, наявність якої вбачається з договору.

Так, господарський суд зазначив, що позивачем було приєднано до позовної заяви фіскальний чек № 5634 від 25.05.2010 року, з якого неможливо встановити факт надіслання відповідачеві саме копії позовної заяви від 20.05.2010 року з доданими до неї документами , оригінал якої був поданий до суду, а також встановити адресу, за якою здійснювалася відправка кореспонденції.

Крім того, господарський суд відзначив, що позивачем в якості доказів сплати державного мита до позовної заяви було надано квитанцію № 36801/з14 від 21.05.2010 року про перерахування 2455,00 грн. державного мита за подання касаційної скарги і платником таких коштів є Шипіцин А.В.

Вказана квитанція не може стверджувати факт сплати державного мита за подання позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікторія - Дон” позовної заяви, зважаючи на вказаного у ній платника та призначення платежу.

На підставі зазначених вище висновків суд першої інстанції повернув позивачу позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року, позовну заяву підписано Шипіциним А.В. за довіреністю від 22.03.2009 року, виданої за підписом Бойка О.М. в якості директора юридичної особи.

Додана до позовної заяви довіреність від 22.03.2009 року видана Шипіцину Олександру Володимировичу директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторі - Донн” Бойко Олександром Миколайовичем, який діяв на підставі Статуту. Згідно цієї довіреності Шипіцин О.В. наділений правом представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія - Дон” в господарських судах до 22.03.2012 року.

Відповідно до частини 3 статті 54 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Аналогічну за змістом норму містить стаття 246 Цивільного кодексу України, згідно якої довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Таким чином, довіреність від імені юридичної особи повинна бути підписана її керівником чи іншою уповноваженою на це її установчими документами особою та скріплена печаткою відповідної юридичної особи.

При цьому, ст. 57 ГПК України не встановлює обов’язку додавати до виданої юридичною особою довіреності підтвердження повноважень особи (керівника юридичної особи), яка підписала довіреність.

Отже, господарський суд вправі під час перевірки повноважень представника вимагати надання установчих документів із метою встановлення повноважень особи, яка підписала довіреність.

З урахуванням фактичних обставин справи й наведених положень чинного законодавства місцевий господарський суд був позбавлений правових підстав вважати, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, чи особою, посадове становище якої не вказано. У цьому зв’язку висновок місцевого господарського суду про невідповідність поданої позовної заяви вимогам пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України є передчасним.

Отже, у випадку виникнення у суду сумнівів щодо повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія - Дон” Бойко Олександра Миколайовича на здійснення відповідних процесуальних дій, суд міг і повинен був витребувати відповідне підтвердження, але не мав законних підстав для повернення позовної заяви.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, оскільки останнім безпідставно та необґрунтовано повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст.63 ГПК України чим порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До позовної заяви позивачем додано оригінал квитанції № 36801/з14 від 21.05.2010 року акцептоване ПАТКБ „Правекс - Банк” в м. Києві, в якому отримувачем державного мита вказано УДК у Шевченківському районі міста Києва із зазначенням рахунку отримувача № 31110095700011, коду ЄДРПОУ 26077968 та коду банку отримувача 820019, що підтверджує перерахування державного мита до державного бюджету.

Та обставина, що в квитанції в рядку „призначення платежу” зазначено „державне мито за подання касаційної скарги”, а в графі „платник” зазначено „Шипіцин А.В.”, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду не може розглядатися в якості достатньої підстави вважати, що квитанція № 36801/з14 від 21.05.2010 року не є належним доказом сплати державного мита.

Крім того суд, відповідно до п. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу, наділений правом витребувати від сторін документи та додаткові докази необхідні для вирішення спору.

Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету міг і повинен був витребувати від позивача, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі.

Крім того, розмір сплаченого позивачем державного мита – 2455,00 грн. відповідає розміру державного мита, що підлягає сплаті за подання майнового позову до господарського суду, а саме, одному відсотку ціни позову, якою в даному випадку є 245303,61 грн.

Викладене свідчить, що квитанцію № 36801/з14 від 21.05.2010 року про сплату 2455,00 грн. передчасно визнано місцевим господарським судом неналежним доказом сплати державного мита за розгляд позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія – Дон”.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Пунктом 2 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно пункту 36 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку” від 17.08.2002 за № 1155, про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до пункту 3.3. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 року № 02-5/289 (зі змінами і доповненнями), розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв’язку, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення.

З урахуваннями викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем до позовної заяви не було додано належних доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, оскільки останнім безпідставно та необґрунтовано повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст.63 ГПК України, чим порушено норми процесуального права, а тому, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та скасовує ухвалу суду першої інстанції.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія – Дон” на ухвалу Господарського суду міста Києва 04.06.2010 року у справі № 05-5-46/5994 задовольнити.

2.          Ухвалу Господарського суду міста Києва 04.06.2010 року у справі № 05-5-46/5994 скасувати.

3.          Справу № 05-5-46/5994 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.08.10 (відправлено)