Постанова № 12016127, 20.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2010                                                                                           № 23/134

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Басюк О.Л. – представник, дов. б/н від 01.07.2010р.;

від відповідача -Коваль М.М. – представник, дов. № 491 від 16.04.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральна районна поліклініка Дарницького району м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2010

у справі № 23/134 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Технології гідроочищення"

до                                                   Центральна районна поліклініка Дарницького району м.Києва

про                                                   стягнення 79214,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Центральної районної поліклініки Дарницького району м. Києва (надалі відповідач) 75 000,00 грн. заборгованості за Договором підряду № 190 від 26.08.2008р., укладеного між позивачем – «підрядником» та відповідачем – «замовником». На зазначену заборгованість на підставі п. 6.4 згаданого Договору відповідачеві нарахована пеня в сумі 3032,87 грн., а також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 432,00 грн. - 3% річних та 750,00 грн. - збитків від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2010р. у даній справі позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 75 000,00 грн. основного боргу, 432,00 грн. - 3% річних, 750,00 грн. - збитків від інфляції та 3032,87 грн. - пені. Рішення суду мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов’язань за Договором підряду № 190 від 26.08.2008р., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт ф. КБ-3 на загальну суму 75 000,00 грн., які підписані та скріплені печатками сторін. Суд, визнав доведеним факт наявної заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи на загальну суму 75 000,00 грн., та посилаючись на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України та п. 6.4 Договору правомірним та обґрунтованим визначений позивачем розрахунок 432,00 грн. 3% річних, 750,00 грн. збитків від інфляції та 3032,87 грн. пені.

Відповідач – Центральна районна поліклініка Дарницького району м. Києва не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2010р. у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-          заявник наголошує на тому, що невиконання зобов’язань згідно Договору № 190 від 26.08.2008р. щодо оплати виконаних робіт сталось з вини ТМО м. Києва «Лівобережне», а не з вини відповідача, оскільки від головного розпорядника не надійшли передбачені кошторисом на 2009 рік кошти на оплату виконаних робіт;

-          на підтвердження відсутності з його боку вини за прострочення зобов’язання відповідачем до матеріалів справи залучено Додаток № 1 до Договору, копію кошторису ЦРП Дарницького району м. Києва на 2009 рік, затвердженого ТМО м. Києва «Лівобережне», листи до ТМО м. Києва «Лівобережне» від 17.09.2009р. та 05.11.2009р. про необхідність виділення бюджетних коштів на оплату виконаних позивачем робіт;

-          апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, зокрема статті 24 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно відмовив відповідачу в клопотанні про залучення в якості співвідповідача - ТМО м. Києва «Лівобережне» та не залучив у якості третьої особи без самостійних вимог - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві;

- заявник наголошує на тому, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки Додатковій угоді від 31.12.2008року, якою було змінено п. 3.3 Договору від 26.08.2008р., а саме: остаточні розрахунки проводяться протягом 3-х банківських днів після отримання коштів на рахунок відповідача (КЕКВ 1139), і відповідно, оскільки коштів не надійшло, термін виконання відповідачем своїх зобов’язань за даним Договором не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 року (головуюча суддя: Ропій Л.М., судді: Коротун О.М., Попікова О.В.) було прийнято апеляційну скаргу Центральної районної поліклініки Дарницького району м. Києва до провадження та призначено розгляд справи на 20.07.2010р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 20.07.2010р. «Про зміну складу колегії суддів», в зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням у щорічній відпустці судді Ропій Л.М.) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 23/134 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуюча суддя, судді: Григорович О.М., Кондратова І.Д.

У судовому засіданні 20.07.2010р. присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача усно заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» - «підрядник» та Центральною районною поліклінікою Дарницького району м. Києва - «замовник» був укладений Договір підряду № 190, відповідно до якого «замовник» доручає, а «підрядник» зобов’язується виконати роботи, а саме: поточний ремонт гідродинамічне очищення системи опалення будівлі поліклініки, замовник - прийняти та оплатити вартість фактично виконаних робіт (п. 1.1 Договору). Результатом виконання робіт є підписані з обох сторін акти виконаних робіт (п. 1.2 Договору).

Загальна сума договору становить 75 000,00 грн. (в т.ч. 12 500,00 ПДВ). Кінцева сума договору може змінюватись в сторону зменшення виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, що підтверджено актами виконаних робіт форми КБ – 2в та довідкою форми КБ-3, про що повинно бути складено додаткову угоду до Договору (п. 2.1 та п. 2.2 Договору).

Умовами договору сторони погодили, що за надання послуг з виконання робіт згідно п. 1.1 Договору, «замовник» сплачує суму коштів, яка буде обумовлена актами виконаних робіт. Оплата за виконані «підрядником» роботи здійснюється з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування «замовником» грошових коштів на поточний рахунок «підрядника» (п. 3.1 та п. 3.2 Договору).

Кінцевий розрахунок за даним Договором проводиться «замовником» не пізніше грудня 2008 року (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 12.1 Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008р., але до повного виконання сторонами своїх зобов’язань згідно з даним Договором.

В подальшому, 31.12.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 190 від 26.08.2008р., згідно якої було змінено пункт 3.3 зазначеного Договору та викладено у наступній редакції: остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи замовник зобов'язується здійснити протягом 3-х банківських днів з моменту надходження коштів на свій реєстраційний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом І інстанції, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується наявним Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. по формі № КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. по формі №КБ-3 на загальну суму 75 000,00 грн., які підписані та скріплені печатками сторін без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Відповідач в свою чергу власні зобов'язання згідно Договору № 190 щодо оплати виконаних позивачем робіт належним чином не виконав, що не заперечується і з боку відповідача. При цьому, відповідач наголошує на тому, що невиконання зобов’язання згідно Договору № 190 від 26.08.2008р. щодо оплати виконаних робіт сталось з причин відсутності бюджетного фінансування по КЕКВ 1137.

На момент подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 75 000,00 грн. Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними та не заперечуються і з боку відповідача.

Згідно вимог ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. За приписами частини 6 цієї статті Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

На момент підписання Акта приймання виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в від 02.10.2008р. та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі №КБ-3 від 02.10.2008р. діяв Наказ Держкомстатистики України та Держкомітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. № 237/5, яким було затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві і поширювались на всі будівельні структурні підрозділи підприємств усіх форм власності, що виконують будівельні роботи з капітального та поточного ремонту, споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування - акт приймання виконаних підрядних робіт № КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3. Згаданий наказ було скасовано згідно з спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. № 453/553. З метою приведення цих типових форм до вимог законодавства, наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 04.12.2009р. № 554 затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві№ КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які слід застосовувати при проведенні взаєморозрахунків за виконані будівельні роботи між замовниками та виконавцями робіт у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладені обставини, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 75 000,00 грн. за виконані згідно Договору підряду № 190 від 26.08.2008р. підрядні роботи, яка утворилась внаслідок неоплати з боку замовника прийнятих згідно Акта приймання виконаних підрядних робіт від 02.10.2008р. за жовтень 2008р. робіт, визнається апеляційним судом доведеним, і відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 75 000,00 грн. є обґрунтованими та правомірними.

При цьому, доводи відповідача щодо відсутності його вини в порушенні зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт через відсутність надходження бюджетних коштів від ТМО м. Києва «Лівобережне», визнаються апеляційною інстанцією помилковими з огляду на наступне:

Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Пунктом 3.1 Договору підряду № 190 від 26.08.2008р. передбачено, що за надання послуг з виконання робіт згідно п. 1.1 Договору, саме «замовник» сплачує суму коштів, яка буде обумовлена актами виконаних робіт.

З наявного в матеріалах справи Договору підряду № 190 від 26.08.2008р. вбачається, що договірні відносини виникли саме між ТОВ «Технології гідроочищення» та Центральною районною поліклінікою Дарницького району м. Києва, і відповідно, підписавши згаданий Договір підряду, позивач тим самим виявив свою згоду на вступ у договірні відносини, які передбачають виникнення взаємних прав та обов’язків у договірних сторін, зокрема, оплата виконаних позивачем робіт у встановленому Договором № 190 від 26.08.2008р. порядку та розмірі.

При цьому, іншого порядку виконання відповідачем своїх зобов’язань, зокрема, за умови отримання бюджетного фінансування від ТМО м. Києва «Лівобережне», сторонами у згаданому Договорі підряду № 190 від 26.08.2008р. погоджено не було, що в свою чергу виключає додаткову субсидіарну відповідальність ТМО м. Києва «Лівобережне», як це передбачено ч. 1 статті 619 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши зміст та умови Договору підряду, укладеного між ТОВ «Технології гідроочищення» та Центральною районною поліклінікою Дарницького району м. Києва, згідно якого обов’язок замовлення, прийняття та оплати за виконані позивачем роботи покладено саме на відповідача, ТМО м. Києва «Лівобережне» не є стороною цього контракту і не виступає в якості третьої особи чи гаранту, а відтак невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором підряду № 190 від 26.08.2008р. з оплати виконаних робіт не породжує наслідку виникнення зобов’язання ТМО м. Києва «Лівобережне» щодо оплати цих робіт. І відповідно, апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для залучення у якості іншого відповідача - ТМО м. Києва «Лівобережне», так само як і стягнення з останнього заборгованості у сумі 75 000,00 грн. за виконані позивачем роботи.

Відповідач наголошуючи на відсутності з його боку прострочення оплати виконаних позивачем робіт посилається на умови Додаткової угоди № 1 до Договору № 190 від 26.08.2008р. Однак, апеляційна колегія суддів визнає таке посилання юридично неспроможним з огляду на наступне:

Згідно п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При цьому, специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об’єктивних обставин не можуть знати точної дати настання цієї події.

З огляду на положення п. 3.3 Додаткової угоди № 1 до Договору № 190 від 26.08.2008р. сторони визначили, що остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи замовник зобов'язується здійснити протягом 3-х банківських днів з моменту надходження коштів на свій реєстраційний рахунок. Зважаючи на невизначеність обставин щодо особи від якої мають надійти кошти, так і самого рахунку відповідача (на якій ці кошти мають надійти) відсутні правові підстави стверджувати, що сторони в п. 3.3. Додаткової угоди визначили строк оплати, виконання якого передбачено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, як це передбачено п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України. І відповідно, судом першої інстанції правомірно відхилено клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві для з’ясування питання фінансування лікарні.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – «замовника» 75 000,00 грн. боргу, та визнає хибними доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для неоплати з його боку цієї суми. Відсутність фінансування з боку ТМО м. Києва «Лівобережне» не впливає на доведеність факту наявної заборгованості на згадану суму за виконані позивачем підрядні роботи та не звільняє відповідача від обов’язку оплати згаданих підрядних робіт.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановив місцевий господарський суд, у договорі, зокрема п. 3.2, чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, тобто з моменту підписання акта приймання виконаних підрядних робіт. Акти прийому виконаних робіт сторонами підписані 02 жовтня 2008 року, що не оспорюється і з боку відповідача.

Згідно статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що зобов'язання відповідача з оплати виконаних позивачем робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем Договору підряду № 190 від 26.08.2008р., а відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме: не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі та у встановлений договором строк, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох відсотків річних. Проте, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування є помилковими.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1507,45 грн. збитків від інфляції (за листопад та грудень 2009р.: 75 000,00 грн. *102,0099 – 75000,00 грн.) та 450,00 грн. – 3% річних (75 000,00 грн. * 3% / 365 * 73 днів /100 (з 06.11.2009р. по 18.01.2010р.).

Однак, зважаючи на те, що позивачем заявлялась вимога про стягнення 3% річних у сумі 432,00 грн., а інфляційних втрат у сумі 750,00 грн., саме цей розмір інфляційних втрат та 3% річних і підлягає задоволенню, оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3032,87 грн. пені за прострочення з боку відповідача оплати виконаних позивачем робіт, апеляційна інстанція зазначає наступне:

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до п.п. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.4 Договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті «замовником» вартості виконаних «підрядником» робіт, «замовник» сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Відповідно до вимог п. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи приписи чинного законодавства, апеляційна інстанція встановила, що термін нарахування повинен розраховуватися з 01.01.2009р. по 01.07.2009р., в свою чергу, поданий позивачем розрахунок пені за період з 06.11.2009р. по 18.01.2010р., є неправомірним, оскільки розрахований позивачем за межами строку, визначеного статтею 232 Господарського кодексу України.

При цьому, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, як на підставу звільнення від сплати інфляційних втрат та 3 % річних, є безпідставним, оскільки приписами чинного законодавства (статті 617 та 625 Цивільного кодексу України) не передбачено звільнення боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва – зміні на підставі п.1 ч.1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: в частині стягнення пені. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Центральної районної поліклініки Дарницького району міста Києва задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2010р. у справі №23/134 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Центральної районної поліклініки Дарницького району міста Києва (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 5, код ЄДРПОУ 01280970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8, код ЄДРПОУ 35634715) 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень основного боргу, 432 (чотириста тридцять дві) грн. – 3% річних, 750 (сімсот п'ятдесят) грн. - інфляційних втрат, 761 (сімсот шістдесят одна) грн. 82 коп. - державного мита, 226 (двісті двадцять шість) грн. 56 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3032,87 грн. пені – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8, код ЄДРПОУ 35634715) на користь Центральної районної поліклініки Дарницького району міста Києва (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 5, код ЄДРПОУ 01280970) 15 (п'ятнадцять) грн. 16 коп. - державного мита за подачу апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу №23/134 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.07.10 (відправлено)