Ухвала суду № 120158067, 26.06.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4471/24

Провадження № 2/761/5502/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Лишняк А.О.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

від відповідача: представник ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_7, про захист честі, гідності та ділової репутації,

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_7, про захист честі, гідності та ділової репутації.

Предметом позову є:

1. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 , інформацію, поширену за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

а саме: «На підставі зібраних доказів слідчі ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомили про підозру ОСОБА_3 … за ч.2 ст. 28, ст. 111-2 Кримінального кодексу України (пособництво державіагресору, вчинене за попередньою змовою осіб)».

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 спростувати інформацію, що розміщена за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

а саме: «На підставі зібраних доказів слідчі ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомили про підозру ОСОБА_3 … за ч.2 ст. 28, ст. 111-2 Кримінального кодексу України (пособництво державіагресору, вчинене за попередньою змовою осіб)», та протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, розмістити на своєму веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 резолютивну частину рішення суду у цій справі.

3. Визнати інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_7 за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

не як ствердження про вже існуючі та доведені факти, а викладенням версії слідства, а саме: «Встановлено, що протягом 2022 року лише у вигляді сплати податків і зборів підпорядковані йому підприємства перерахували до бюджету рф близько 6 млрд у гривневому еквіваленті»;

«Задокументовано, що підприємства фігуранта, розташовані на території чотирьох країн Центральної Азії та Південного Кавказу, закуповували в росії промислові обсяги спирту та іншу супутню продукцію»;

«Під час обшуків в офісних приміщеннях холдингу в Україні виявлено документи та інші речові докази незаконної діяльності на користь країни-агресора», та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, розмістити на своєму веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 резолютивну частину рішення суду у цій справі.

4. Визнати неправомірним використання ІНФОРМАЦІЯ_7 фотозображень, належних ОСОБА_3 , розміщених у мережі Facebook в публікації за посиланням

ІНФОРМАЦІЯ_3

та мережі Телеграм в публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 видалити зі своїх сторінок в мережі Інтернет у Телеграм та Facebook за посиланнями

ІНФОРМАЦІЯ_5 фотозображення ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.02.2024 року відкрити провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2024 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (без повідомлення) сторін, в розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідач подав до суду заяву про закриття провадження у справі №761/4471/24 (провадження 2/761/5502/2024) на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з огляду на те, що цивільне судочинство не може використовуватися для спростування набуття статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні» чи спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні та ініціювання позовного провадження з такою метою, тому такий позов не підлягає судовому розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.06.2024, представник позивача заперечив проти задоволення клопотання в повному обсязі.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.06.2024, представник відповідача підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено юрисдикцію загальних судів, зокрема у ній зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, поперше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).

Пунктом 17 частини першої статті 3 КПК України визначено, що слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18), зроблено висновок, що «…у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом». Згідно фактичних обставин, встановлених судом у справі № 757/4403/16-ц у цьому кримінальному провадженні особу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20), зроблено висновок, що «ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.11.2020 справі № 760/16924/18 (провадження № 61-14643св19), зроблено висновок, що «у справі, що переглядається: позов пред`явлений для спростування набуття позивачем статусу підозрюваного та спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні і відповідні відносини не є цивільними й не стосуються майнового чи немайнового цивільного права або інтересу позивача; суди не врахували, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою; суди не звернули увагу, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування набуття статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні» чи спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні та ініціювання позовного провадження з такою метою, а тому такий позов не підлягає судовому розгляду».

Приписи процесуальної норми «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13.06.2018 у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20.03.2019 у справі № 295/7631/17, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18.09.2019 у справі №638/17850/17 (пункт 5.30), від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18.12.2019 у справі №688/2479/16-ц (пункт 30), від 26.02.2020 у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28.04.2020 у справі №607/15692/19 (пункт 45)).

Суддею встановлено, що позовна вимога про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 , інформацію, поширену за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

ІНФОРМАЦІЯ_9,

а саме:

«На підставі зібраних доказів слідчі ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомили про підозру ОСОБА_3 ... за ч.2 ст. 28, ст. 111-2 Кримінального кодексу України (пособництво державі-агресору вчинене за попередньою змовою осіб)» та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 спростувати зазначену інформацію протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8, в Телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_10 та мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_11 резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування», стосується спору про спростування набуття статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні» чи спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні, а тому суд дійшов висновку, що в цій частині провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Щодо іншої частини клопотання, то суд звертає увагу, що позовні вимоги в іншій частині підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та не стосуються ініціації позовного провадження для спростування набуття статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні» чи спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що клопотання в іншій частині не підлягаю задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає правові підстави для часткового задоволення поданого клопотання про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 255, 268, 353-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_7 про закриття провадження у справі- задовольнити частково.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_7, про захист честі, гідності та ділової репутації, в частині позовних вимог щодо визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 , інформацію, поширену за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

ІНФОРМАЦІЯ_9,

а саме:

«На підставі зібраних доказів слідчі ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомили про підозру ОСОБА_3 ... за ч.2 ст. 28, ст. 111-2 Кримінального кодексу України (пособництво державі-агресору вчинене за попередньою змовою осіб)» та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 спростувати зазначену інформацію протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8, в Телеграм каналі ІНФОРМАЦІЯ_10 та мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_11 резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування» - закрити.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: