Постанова № 12015787, 12.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2010                                                                                           № 32/1

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача : не з’явився

від відповідача : Камінський О.В., дов. б/н від 16.03.2010

                              Кривунда Ю.М., дов. б/н від 11.01.2010

від третьої особи: Плачінда В.І., дов. №1.29-0016 від 01.01.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 (дата підписання 12.04.2010)

у справі № 32/1 ( .....)

за позовом                               Підприємства з іноземними інвестиціями "АФЛ Імпекс Україна"

до                                                   Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Державна авіаційна адміністрація України

про                                                   витребування майна та стягнення доходу

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями „АФЛ ІМПЕКС України” (далі-позивач) до Комунального підприємства Міжнародний аеропорт „Київ” (Жуляни) (далі-відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державної авіаційної адміністрації України (далі-третя особа) про витребування у відповідача світлосигнального обладнання (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), а саме: вогонь лінзовий кругового огляду білий/жовтий потужністю 200 Вт (92302С03) - 39 шт., вогонь лінзовий кругового огляду білий/білий потужністю 200 Вт (92302С00) - 28 шт., вогонь кругового огляду жовтий з заглушкою потужністю 45 Вт (92302А35) - 13 шт., вогонь вхідний прожекторний зелений потужністю 200 Вт (95201А2) - 12 шт., вогонь обмежувальний прожекторний червоний потужністю 100 Вт (95201А1) - 14 шт., лампа розжарювання потужністю 200 Вт (рК30d) - 79 шт., лампа розжарювання потужністю 100 Вт (рК30d) - 14 шт., лампа розжарювання потужністю 45 Вт (рК30d) - 13 шт., уніфікована кришка (93318/93304) - 67 шт., муфта для уніфікованої кришки (933188003) - 67 шт., муфта ламка (93002А) - 25 шт., основна голка в зборі (93316А) - 25 шт., ізолюючий трансформатор потужністю 45 ВА (КR531) -13 шт., ізолюючий трансформатор потужністю 100 ВА (КR541) - 14 шт.. ізолюючий трансформатор потужністю 200 ВА (КR551) - 79 шт., конектор кабельний (КD510.6) - 106 шт., конектор кабельний (КD501) - 106 шт., конектор кабельний (КD501) - 106 шт., кабель перерізом 1x6 кв. мм (СНАU 1x6/5кV) - 12 988 м. кабель перерізом 2x2.5 кв. мм (СGSU 1х2.5/0.75) - 1300 м. провід заземлення 1x6 кв. мм (МГ) - !500 м.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно утримує у себе вищезазначене майно, передане останньому в тимчасове користування.

В процесі розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 частково задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили накладено арешт на світлосигнальне обладнання, зазначене в акті приймання-передачі обладнання від 27.04.2009.          

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 позов задоволено повністю. Витребувано у відповідача на користь позивача світлосигнальне обладнання, стягнуто з відповідача на користь позивача 25500,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано відсутністю у відповідача законних підстав для утримання в себе обладнання, що було передано останньому позивачем згідно акту приймання-передачі від 27.04.2009.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необгрунтоване. Крім того, відповідаем оскаржено ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову, яку відповідач також просить скасувати.

В обгрунтування апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову відповідач посилається на те, що зазначена ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на метеріалах справи, суперечить характеру взаємовідносин сторін, умовам укладеного договору, нормам діючого законодавства України у сфері надання послуг та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 відповідач наполягає на тому, що рішення у даній справі було прийнято без участі повноважного представника відповідача, що позбавило відповідача реалізувати свої права щодо надання доказів, що мають суттєве значення для вирішення справи. Крім того, відповідач зазначає, що спірне майно не значиться на балансі відповідача, оскільки позивач не виконав умови договору підряду №267-2008 від 22.08.2008.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 апеляційні скарги відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 02.06.2009.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд справи неодноразово відкладався.

У судове засідання 12.07.2010 з’явилися представники відповідача та третьої особи, які повністю підтримали апеляційні скарги відповідача.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте повноважного представника у судове засідання 12.07.2010 не направив.

Через загальний відділ діловодства суду 12.07.2010 до суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з підготовкою документів, витребуваних судом згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010.

Дослідивши зазначену заяву позивача та заслухавши думку учасників судового процесу щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача у даному судовому засіданні, а також враховуючи закінчення строку розгляду апеляційної скарги, передбаченого статтею 102 ГПК України, та приписи частини 3 статті 22 ГПК України, згідно з якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, судовою колегією відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Оскільки, позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони (третьої особи), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 12.07.2010.

З наданого суду відзиву позивача вбачається, що останній повністю заперечує проти апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 посилаючись на його законність та обґрунтованість. Позивач зазначає про те, що відповідно до відзиву №1.8-289 від 11.03.2010 відповідач не заперечує проти повернення спірного майна, а тому оскарження рішення місцевого суду є лише затягуванням розгляду справи та ухилення від повернення майна.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем за результатами проведення процедури державних закупівель (тендеру) 22.08.2008 було укладено договір підряду №267-2008 (далі – договір підряду), відповідно до умов якого відповідач доручив позивачу виконати роботи по заміні світлосигнального обладнання аеродрому „Київ” (Жуляни) на свій ризик, власними та залученими силами і способами, визначеними погодженою та затвердженою проектно-кошторисною документацією, та здати роботи відповідачу в визначені строки, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору підряду. Пунктом 6.1 договору підряду передбачено, що відповідач доручає позивачу придбати матеріали та обладнання, необхідні для виконання робіт.

Згідно пункту 17 договору підряду невід'ємною частиною даного договору є специфікація обладнання, що міститься в додатку 1 до договору.

В додатку 1 до договору підряду сторони визначили найменування, тип, заводські номери, кількість та ціну обладнання, заміна якого на аеродромі відповідача передбачена договором підряду.

27.04.2009           сторонами було складено акт приймання-передачі обладнання, відповідно до пункту 1 якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове використання аеродромне світлосигнальне обладнання на безоплатній основі згідно з договором підряду №267-2008 від 22.08.2008. Згідно пункту 2 акту приймання-передачі обладнання передається без оцінки його вартості, яка буде в подальшому уточнена, після роз'яснення уповноважених органів про порядок зміни вартості в зв'язку з девальвацією гривні, але на термін не більше ніж 90 днів після підписання даного акту обома сторонами.

Зі специфікації, що викладена в пункті 5 акту приймання-передачі, вбачається, що позивач передав відповідачу наступне обладнання: вогонь лінзовий кругового огляду білий/жовтий потужністю 200 Вт (92302С03) - 39 шт., вогонь лінзовий кругового огляду білий/білий потужністю 200 Вт (92302С00) - 28 шт., вогонь кругового огляду жовтий з заглушкою потужністю 45 Вт (92302А35) - 13 шт., вогонь вхідний прожекторний зелений потужністю 200 Вт (95201А2) - 12 шт.. вогонь обмежувальний прожекторний червоний потужністю 100 Вт (95201А1) - 14 шт., лампа розжарювання потужністю 200 Вт (рК30d) -79 шт., лампа розжарювання потужністю 100 Вт (рК30d) - 14 шт., лампа розжарювання потужністю 45 Вт (рК30d) - 13 шт., уніфікована кришка (93318/93304) - 67 шт., муфта для уніфікованої кришки (933188003) - 67 шт., муфта ламка (93002А) - 25 шт., основна голка в зборі (93316А) - 25 шт., ізолюючий трансформатор потужністю 45 ВА (КR531) -13 шт., ізолюючий трансформатор потужністю 100 ВА (КR541) - 14 шт., ізолюючий трансформатор потужністю 200 ВА (КR551) - 79 шт., конектор кабельний (KD10.6) - 106 шт., конектор кабельний (КD501) - 106 шт., конектор кабельний (КD501) - 106 шт.. кабель перерізом 1x6 кв. мм (СНАU 1х6/5кV) - 12988 м, кабель перерізом 2x2,5 кв. мм (СGSU 1х2.5/0,75) - 1300 м, провід заземлення 1x6 кв. мм (МГ) - 1500 м.

Зіставлення зазначених найменувань та заводських номерів обладнання з тими, що містяться в специфікації обладнання, яка викладена в додатку 1 до договору підряду, свідчить, що на підставі зазначеного акту позивач частково передав відповідачу обладнання, установка якого на аеродромі останнього передбачалася договором підряду.

06.11.2009 позивач направив відповідачу лист, в якому просив відповідача повернути обладнання, що було передане йому згідно з актом приймання-передачі від 27.04.2009.

Посилаючи на те, що зазначений лист позивача відповідачем залишено без відповіді та обладнання не повернуто, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент розгляду справи у відповідача відсутні законні підстави для утримання в себе обладнання, що було передано останньому позивачем згідно акту приймання-передачі від 27.04.2009, а тому відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) відповідач зобов’язаний повернути майно позивачеві.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Отже, зі змісту зазначеної статті вбачається, що позивачами за таким позовом може бути: власник майна; особа, яка має право на це майно за договором чи за законом; добросовісний володілець цього майна, який втратив володіння майном, в силу чого це майно опинилося у недобросовісного володільця.

Таким чином, для вирішення даного спору суд має з’ясувати чи володіє відповідач спірним майном, чи правомірно відповідач володіє спірним майном та чи є у позивача право на спірне майно.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України „Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Проте, наявність права на пред'явлення позову (у процесуальному розумінні) не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.

Таким чином, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оскарження прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами – конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вже було зазначено вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду №267-2008, укладеного між сторонами.

В процесі виконання умов зазначеного договору, 27.04.2009 сторонами було складено акт приймання-передачі обладнання, відповідно до пункту 1 якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове використання аеродромне світлосигнальне обладнання на безоплатній основі згідно з договором підряду №267-2008 від 22.08.2008.

Таким чином, зазначеним актом приймання-передачі було засвідчено факт передачі позивачем та прийняття відповідачем спірного обладнання за договором підряду №267-2008 від 22.08.2008.

Згідно пункту 4.3 договору підряду відповідач проводить розрахунки за виконані роботи на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) протягом 10-ти банківських днів, проміжними платежами в міру виконання робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня підписання актів замовником. Сумарний платіж згідно всіх етапів не повинен перевищувати 80% договірної ціни (пункт 4.4 договору підряду), а остаточний розрахунок у розмірі 20% договірної ціни замовник здійснює протягом 20 робочих днів після підписання акту державної комісії про введення об’єкту в експлуатацію (пункт 4.10 договору підряду).

Відповідно до пункту 3 акту приймання-передачі від 27.04.2009 обладнання передається на баланс відповідача після виконання сторонами зобов'язань за договором підряду №267-2008 від 22.08.2008, а при несплаті за обладнання протягом 90 днів після підписання даного акту відповідач згідно пункту 4 акту повинен повернути обладнання позивачу відповідно до зазначеної в акті специфікації.

Оскільки, суду не було надано доказів належного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором, а обов’язок відповідача щодо повернення обладнання позивачеві поставлено у залежність від здійснення оплати відповідачем, яка в свою чергу залежить від виконання позивачем взятих на себе зобов’язань за договором підряду, суд відхиляє як необґрунтовані посилання позивача, як на підставу своїх вимог, на пункт 4 акту приймання-передачі від 27.04.2009.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, що акт приймання-передачі обладнання від 27.04.2009, підписаний сторонами, за своїм змістом та правовою природою є договором позички, за умовами якого у відповідача виник обов’язок повернути спірне обладнання позивачеві.

Згідно пункту 16.1 договору підряду строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишились невиконаними.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що виконання робіт за договором визначаються календарним графіком виконання робіт. Початок виконання робіт: протягом 45 днів з дати укладення цього договору; завершення виконання робіт: протягом 120 календарних днів з дати початку виконання робіт.

Згідно з пункту 14.2 договору підряду відповідач має право ініціювати розірвання договору, про що письмово повідомляє позивача, при наявності ряду умов та порушень зі сторони позивача.          

25.08.2009 відповідач направив позивачу лист №1.8-866, в якому повідомив останнього, що дія договору підряду №267-2008 від 22.08.2008 не буде продовжена у зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Оскільки суду не надано доказів розірвання договору підряду №267-2008, укладеного сторонами 22.08.2009, за згодою сторін, або у судовому порядку, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами діють правовідносини, які виникли на підставі зазначеного договору та відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на вимоги статті 1212 ЦК України, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, позовні вимоги необґрунтовані, а отже не підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 у справі №32/1 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили накладено арешт на світлосигнальне обладнання, зазначене в акті приймання-передачі обладнання від 27.04.2009.          

Відповідно до приписів статей 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову шляхом, зокрема, накладення арешту на майно та заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абзац 1 пункту 4 Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з заходом до забезпечення позову, про вжиття якого заявлено.

Частково задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що викладені у клопотанні позивача обставини свідчать про існування очевидної небезпеки утруднення виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову та завдання позивачу значних збитків.

Дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову було вжито в рамках предмету пред’явленого позову, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову була винесена відповідно до вимог чинного законодавства, тому апеляційна скарга Комунального підприємства Міжнародний аеропорт „Київ” (Жуляни) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Проте, оскільки за результатом розгляду даної справи, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а заходи забезпечення позову спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача, судова колегія не вбачає потреби у вжитті заходів до забезпечення позову та вважає за необхідне, відповідно до приписів статті 68 ГПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 у даній справі, скасувати.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 68, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжнародний аеропорт „Київ” (Жуляни) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжнародний аеропорт „Київ” (Жуляни) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 у справі №32/1 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 у справі №32/1 скасувати.

4. У задоволенні позову відмовити повністю.

5. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2010, скасувати.

6. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями „АФЛ ІМПЕКС Україна” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 19-21 Б, код ЄДРПОУ 32251023; р/р 26002010194591 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Київ, МФО 322012) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт „Київ” (Жуляни) (03036, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 79, Аеропорт „Київ” (Жуляни); код ЄДРПОУ 01131514; р/р 26007001002026 в Жулянському відділенні ВАТ КБ „Хрещатик”, м. Київ, МФО 300670) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят)грн.00коп. – державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.

7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №32/1 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді