Постанова № 12015781, 13.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2010                                                                                           № 11/482

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився.

від відповідача - не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16355"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2010

у справі № 11/482 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16355"

до                                                   Харківська обласна державна адміністрація

                                                  Зміївська районна державна адміністрація

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання недійсним розпорядження та заборону виконувати розпорядження

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16355" про визнання недійсним розпорядження Харківської обласної державної адміністраціївід 29.01.2009 № 24 "Про скасування розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 19.05.2006 № 382" та заборону Зміївській районній державній адміністрації виконувати розпорядження Харківської обласної державної адміністраціївід 29.01.2009 № 24 (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року припинено провадження у справі № 11/482 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16355" до Харківської обласної державної адміністрації та Зміївської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження та заборону виконувати розпорядження у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16355" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, 11-А, ідентифікаційний код 03118995) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита сплаченого згідно квитанцій № 288КП24 від 06.10.2010 і № 45301\з93 від 25.01.2010 та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що сплачені згідно квитанції № 288КП25 від 06.10.2009.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Відкрите акціонерне товариство «Харківське автотранспортне підприємство 16355» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 18.05.2010 року та направити справу на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права. Судом першої інстанції при винесені ухвали неправомірно застосовано п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, порушено ст. 55 Конституції України, ст.ст. 1, 16, 20 ГПК України.

Суд першої інстанції при винесенні ухвали, за думкою апелянта, дійшов до по помилкового висновку стосовно віднесення спору до публічно-правового та послався на рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 22.06.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 13.07.2010 року.

          В судове засідання 13.07.2010 року представники позивача та відповідача, не з’явилися про причини неявки суд не повідомили, колегія суддів, керуючись ст. 75 ГПК України вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року припинено провадження у справі № 11/482 за Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16355" до Харківської обласної державної адміністрації та Зміївської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження та заборону виконувати розпорядження у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів даної справи, передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16355" про визнання недійсним розпорядження Харківської обласної державної адміністраціївід 29.01.2009 № 24 "Про скасування розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 19.05.2006 № 382" та заборону Зміївській районній державній адміністрації виконувати розпорядження Харківської обласної державної адміністраціївід 29.01.2009 № 24 (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Отже, предметом спору в даній справі є визнання недійсним розпорядження Харківської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України „Про судоустрій України місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно ч.6 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 ГПК України).

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 16 ГПК України Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до п. 15 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 27.06.2007 року N 04-5/120 (зі змінами та доповненнями) «Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля с об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом , інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності.

Господарським судам підвідомчі спори щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором на користування земельною ділянкою, укладеним суб'єктом господарювання і органом місцевого самоврядування».

Якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або правокористування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.»

В Узагальненнях судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 року Виший господарський суд України зазначив, наступне:

«Відповідно до статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб'єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпоряджатися, притаманного власнику. Такий висновок випливає з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 133 Господарського кодексу України (далі - ГК). статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України, якими врегульовано порядок розпорядження землею.

Рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або у користування втаює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК, спрямованих на раціональне використання земельних ділянок як об'єктів нерухомості (власності).

Відтак, помилковим є віднесення спорів за участю органів виконавчої влади та самоврядування, пов'язаних з наданням земельної ділянки господарюючим суб'єктам у власність або у користування, з оформленням них прав, укладенням договору. реєстрацією прав на земельну ділянку, договорів оренди земельної ділянки, суперфіцію тощо, видачею документів, що посвідчують право власності або користування земельними ділянками, до публічно-правових. Вищевказані адміністративні правовідносини між: органами місцевого самоврядування або виконавчої влади та господарюючими суб'єктами не надають спору, що з них виник, публічно-правового характеру, оскільки повноваження, які реалізуються органами місцевого самоврядування або виконавчої влади у цих відносинах, не є владними, а мають лише організаційно-розпорядчий характер.

Віднесення до адміністративного судочинства правовідносин, пов'язаних з набуттям права власності (оренди) на землю, має наслідком порушення засад цивільного і земельного законодавства.

До спорів, які повинні вирішуватися адміністративними судами, слід віднести спори з правовідносин, які можна окреслити розділом VII ЗК, це, зокрема: встановлення та зміна меж, зонування земель, питання землеустрою, моніторингу земель, бонітування ґрунтів, державної реєстрації земельних ділянок, та спори, пов'язані з виконанням таких функцій державних органів, завданням яких є забезпечення охорони земель та державної реєстрації власників і землекористувачів земельних ділянок.

Таким чином, необхідно звернути увагу господарських судів на те, що у вирішенні питання щодо підвідомчості земельного, спору, незалежно від формулювання позовних вимог, судам належить виходити не лише зі складу сторін спору та його предмета, а і враховувати підставу позову, що визначається сутністю правовідносин, з яких виник спір, і яка визначає правове становище сторін спору стосовно одна одної. Так, якщо підставою позову є порушення права суб'єкта господарської діяльності на спірну земельну ділянку, то такий спір підвідомчий господарським судам».

Згідно п. 1.ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищенаведеного, справа № 11/482 за позовною заявою ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство 16355 до Харківської обласної державної адміністрації, Зміївської районної Державної адміністрації підвідомча господарському суду і підлягає розгляду у Господарському суді м. Києва.

У Рішенні Конституційного суду України по справі № 1-6/2010 від 01.04.2010 р. N 10-рп/2010 зазначено:

«положення пункту І частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових татів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так. Що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності»

Таким чином, Конституційним судом України було розглянуто питання щодо поширення компетенції адміністративних судів на земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як об'єктом владних повноважень. пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 1 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. № 586-ХІУ «Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади».

Отже, позов пред'явлено до Відповідачів по справі, які не є органом місцевого самоврядування, спір, переданий на розгляд Господарського суду м. Києва не є плблічно-правовим, тому, за думкою Позивача дія рішення Конституційного суду України по справі № 1-6/2010 від 01.04.2010 р. N 10-рп/2010 на данні правовідносини не розповсюджується.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для зміни або скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду м. Києва від 08.05.2010 року у справі № 11/482 скасувати, а справу передати на розгляд господарського суду м. Києва.

2. Матеріали справи № 11/482 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

14.07.10 (відправлено)