Постанова № 12015676, 30.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2010                                                                                           № 34/451

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від стягувача:           Миндик В.М. дов. №2721-1 від 18.05.2010 року

від боржника:           Пилипенко А.П. дов. №38 від 16.03.2010 року

від ВДВС: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна іпотечна установа

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 27.01.2010

у справі № 34/451 ( .....)

за позовом                               Державна іпотечна установа

до                                                   АКБ "Трансбанк"

про                                                   зобов"язання перерахувати заборгованість, яка складає 88330,64 грн. сплатити пеню в сумі 2134,45 грн.

за заявою Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”

на дії                               Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного

управління юстиції у м. Києві

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України надійшла скарга Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” за вих. №09-01/3729 від 17.12.2009 на дії головного державного виконавця Відділу ДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, у якій скаржник просив суд: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Лисенко Оксани Вікторівни та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №16124485 від 27.11.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.01.2010 року скаргу за вих. №09-01/3729 від 17.12.2009 року АКБ “Трансбанк” задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Лисенко Оксани Вікторівни з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 09.11.2009 року у справі № 34/451. Скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2009 року з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 09.11.2009 року у справі №34/451.

Задовольняючи скаргу Відповідача про скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві місцевий господарський суд виходив з того, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів Відповідача, введеного Національним банком України в установленому порядку, виключає здійснення виконавчого провадження, що є підставою для відмови у його відкритті відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Державна іпотечна установа звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.01.2010 року у справі №34/451.

Свої апеляційні вимоги Державна іпотечна установа обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зокрема зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. Статтею 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції від 05.08.2009) протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Отже, зазначена норма зупиняє на період дії мораторію реалізацію права державного виконавця застосовувати заходи примусового виконання, які передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», проте не скасовує його обов'язку прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження.

Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» мораторій - це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Отже, дія мораторію носить тимчасовий характер, тому його запровадження не є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження, тобто не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження згідно зі статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на зазначене, дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Лисенко Оксани Вікторівни з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 09.11.2009 у справі № 34/451 є правомірними, а постанову Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2009 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 09.11.2009 у справі № 34/451 законною.

Місцевий господарський суд не врахував зазначені норми законів та виніс необґрунтовану ухвалу, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 року у справі №34/451 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.01.2010 року повернуто скаржнику без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Виправивши недоліки, які були зазначені в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 року, Державна іпотечна установа повторно звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.01.2010 року у справі №34/451.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року апеляційну скаргу Державної іпотечної установи прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.06.2010 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку задоволенням клопотання АКБ “Трансбанк”, з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 16.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 30.06.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/14 від 29.06.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі № 34/451 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Дикунської С.Я. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

Представник Державної іпотечної установи в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року у справі №34/451 скасувати.

Представник Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в судовому засіданні апеляційної інстанції 30.06.2010 року заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №34/451 від 27.01.2010року.

Представник ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання 30.06.2010 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві .

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.01.20010 року у справі № 34/451 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Як вбачається з приписів статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом та надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження»; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону України „Про виконавче провадження”).

Відповідно до ч.1 ст. 24 вищевказаного закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 14.09.2009 у справі №34/451 позов задоволено частково. Зобов'язано Акціонерний комерційний банк «Трансбанк» перерахувати на поточний рахунок Державної іпотечної установи №26506301869 в ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 300465, ідентифікаційний код 33304730 -88 330 грн. 64 коп. заборгованості за зворотне відступлення права вимоги. У решті позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» на користь Державної іпотечної установи 883 грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 305 грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочено стягнення з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» 883 грн. 31коп. витрат по сплаті державного мита та 305 грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, продовженого постановою Правління Національного банку України №519 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», а саме до 02.12.2009.

09.11.2009 року на примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2008 №34/451, яке набрало законної сили 02.11.2009 видано накази.

27.11.2009 року головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві Лисенко Оксаною Вікторівною було відкрито виконавче провадження №16124485 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва №34/451 від 09.11.2009 року, про що винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 16124485 від 27.11.2009 року.

Частиною 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що в постанові державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві від 27.11.2009року, якою було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва №34/451 від 09.11.2009 року встановлений строк для добровільного виконання рішення: в 7 денний термін з дня отримання постанови.

Пунктом 3 Постанови ВДВС, зокрема, зазначив, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних х провадженням виконавчих дій.

Але, при винесенні Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №16124485 від 27.11.2009 року не було враховано, що постановою Правління Національного банку України №97 від 28.02.2009 року введено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 02.03.2009 року до 01.03.2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів АКБ «Трансбанк» строком на шість місяців з 2 березня 2009 року до 1 вересня 2009 року.

Постановою Правління Національного банку України № 519 від 01.09.2009 року «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»» дію мораторію продовжено до 02.12.2009 року.

Постановою Правління Національного банку України №716 від 02.12.2009 року дію мораторію на задоволення вимог кредиторів АКБ «Трансбанк» продовжено до 03.02.2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваних Постанов) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналіз зазначених та інших положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» дають підстави для висновку, що положення про мораторій надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Таким чином, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Пунктом 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

До обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, належить й положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яким, зокрема, встановлена заборона проводити стягнення на підставі виконавчого документу протягом дії мораторію.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавчий документ, виданий на підставі ухваленого у даній справі рішення, повинен бути прийнятий державним виконавцем до виконання після закінчення дії мораторію.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дії головного державного виконавця по здійсненню виконавчих дій при винесенні Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №16124485 від 27.11.2009 року не відповідають вимогам чинного законодавства, є не законними, отже судом першої інстанції було правомірно скасовано зазначену Постанову Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві.

Тому, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року по справі №34/451 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга Державної іпотечної установи, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року у справі № 34/451 залишити без змін.

Матеріали справи № 34/451 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді