Постанова № 12015517, 29.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2010                                                                                           № 14/579

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача:                    Чайка К.П. – довіреність №110 від 14.12.2009 р.

відповідача:                    Сироткін О.А. – довіреність №22/01-2 від 22.01.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК “МЕТАЛ-СЕРВІС”

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.02.2010

у справі № 14/579 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК “МЕТАЛ-СЕРВІС”

про                                                   стягнення 1029005,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2010 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” (далі – ТОВ “МЕТІНВЕСТ-СМЦ”, позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК “МЕТАЛ-СЕРВІС” (далі – ТОВ “ТВК “МЕТАЛ-СЕРВІС”, відповідач) 1029005,20 грн. задоволений частково. Вирішено стягнути з ТОВ “ТВК “МЕТАЛ-СЕРВІС” на користь ТОВ “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” 757183 грн. 68 коп. основного боргу, 177173 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань, 36977грн. 40 коп. відсотків річних, 9713 грн. 34 коп. державного мита, 99 грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог у розмірі інфляційних збитків та 3% річних в сумі 18 833,09 грн. та прийняти нове рішення, яким в цій частині позову відмовити.

Відповідач вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, місцевим господарським судом належним чином не досліджено обставини справи та здійснено хибний розрахунок сум основного боргу та нарахованих інфляційних витрат.

В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач вказує на те, що:

- позивач не виконав вимог ухвали суду від 05.02.2010 р. і не надав банківські виписки, які підтверджують зарахування на його рахунок грошових коштів перерахованих відповідачем згідно умов договору, що позбавило суд можливості з’ясувати дати погашення останнім заборгованості;

- суд першої інстанції, посилаючись на розрахунки позивача не перевіривши їх належним чином, припустився помилок. Так, за розрахунками позивача та згідно рішення суду, сума інфляційних збитків нарахованих на суму основного боргу складає 177 173,25 грн., а за розрахунками відповідача – 160166,57 грн., за розрахунком позивача, 3% річних складають 36 977,40 грн., а за розрахунком позивача складають 35150,99 грн.;

У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Ухвалою від 28.04.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 25.05.2010 р.

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/2/4 від 25.05.2010 р. для розгляду даної справи до складу судової колегії замість судді Нєсвєтової Н.М. введено суддю Коршун Н.М.

25.05.2010 р. розгляд справи відкладений на 29.06.2010 р. та зобов’язано сторони провести взаємозвірку розрахунків.

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/2/4 від 29.06.2010 р. для розгляду даної справи до складу судової колегії замість судді Коршун Н.М. введено суддю Нєсвєтову Н.М.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

01.07.2008 р. між сторонами у справі був укладений договір поставки (далі – договір), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупця (відповідач) металопродукцію (далі – товар) у строки та на умовах, визначених договором, а покупець зобов’язується сплатити вартість товару і прийняти його у свою власність у відповідності до умов договору (п. 1.1. договору). Ціна, загальна кількість, асортимент та номенклатура товару, який поставляється за договором, зазначаються у специфікаціях або додаткових угодах, які є невід’ємними частинами договору і в рахунках-фактурах постачальника.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, ціна, загальна кількість, асортимент, номенклатура товару, який передається за договором, зазначаються в специфікаціях чи додаткових угодах, які є невід’ємними частинами договору, і в рахунках-фактурах постачальника

Протоколом загальних зборів учасників позивача № 76 від 08.07.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТШВЕСТ-СМЦ”, що підтверджується статутом Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ”, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару на суму 2518056,98 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ДНг-007489 від 01.09.2008 р. а суму 163092,40 грн.; № ДНг-007494 від 01.09.2008 р. на суму 150841,61; № ДНг-007493 від 01.09.2008 р. на суму 151985,99 грн.; № ДНг-007536 від 02.09.2008 р. на суму 165427,19грн.; № ДНг-007541 від 02.09.2008 р. на суму 133906,99 грн.; №ДНг-007545 від 02.09.2008 р. на суму 154728 грн.; № ДНг-007540 від 02.09.2008 р. на суму 136635,40 грн.; № ДНг-007728 від 11.09.2008 р. на суму 124935,71 грн.; № ДНг-007730 від 11.09.2008 р. на суму 149923,21грн.; № ДНг-007742 від 11.09.2008 р. на суму 122396,70 грн.; №ДНг-008068 від 01.10.2008 р. на суму 134837,51 грн.; № ДНг-008061 від 01.10.2008 р. на суму 124257,50 грн.; № ДНг-008123 від 03.10.2008 р. на суму 109503,50 грн.; № ДНг-008141 від 06.10.2008 р. на суму 114127,01грн.; № ДНг-008128 від 06.10.2008 р. на суму 110657,65 грн.; №ДНг-008233 від 10.10.2008 р. на суму 105662,50 грн.; № ДНг-008232 від 10.10.2008 р. на суму 120474 грн.; № ДНг-008275 від 1,4.10.2008 р. на суму 119786,50 грн.; № ДНг-008357 від 20.10.2008 р. на суму 124877,61 грн.

Відповідач прийняв поставлену продукцію через своїх представників, які діяли на підставі довіреностей: ЯЛЕ № 561307 від 01.09.2008 p., ЯПЕ № 561336 від 01.10.2008 p., ЯПЕ № 561344 від 20.10.2008 р.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата товару здійснюється відповідачем протягом 10 календарних днів від дати поставки товару.

Відповідачем була проведена лише часткова оплата поставленого товару в сумі 1760873,30 грн., тобто в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, оскільки він не виконав свої грошові зобов’язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 757183,68 грн., наявність якої підтверджується матеріалами справи.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов’язань відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України) і згідно ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 757183,68 грн. за договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Поряд з цим, за прострочення виконання зобов’язання за договором, з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 233369,65 грн. інфляційних нарахувань, 38451,87 грн. відсотків річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення п. 3.2 договору, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 177173,25 грн. інфляційних нарахувань, 36977,40 грн. відсотків річних.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Твердження викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими в зв’язку з наступним:

Не надання позивачем суду оригіналів банківських виписок не призвело до прийняття у справі невірного рішення, тому не є підставою для його скасування, в зв’язку з тим, що в матеріалах справи містяться інші належні докази виконання позивачем його зобов’язань за договором, а відповідач в свою чергу не виконав вимоги ст. 33 ГПК України, а саме не надав доказів своїх заперечень.

Що стосується розбіжностей у розрахунках позову позивача і відповідача, то відповідач здійснював розрахунок на підставі банківських днів, а п. 3.2 договору строки оплати передбачені не у банківських, а календарних днях. Таким чином, помилковим є саме контррозрахунок відповідача.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення – без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, судова колегія зазначає, що своєю ухвалою від 25.05.2010 р. було зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків по первинним бухгалтерським документам за Договором поставки №ДФС-173/07/08 від 01.07.2008 р. щодо здійснення розрахунків між сторонами у справі, для чого головному бухгалтеру ТОВ “ТВК “МЕТАЛ-СЕРВІС” необхідно з’явитися з первинними бухгалтерськими документами в приміщення ТОВ “МЕТІНВЕСТ-СМЦ”, а ТОВ “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” забезпечити допуск головного бухгалтера ТОВ “ТВК “МЕТАЛ-СЕРВІС” у приміщення. За результатами звірки сторони мали скласти відповідний акт.

Також роз’яснювалось, що в разі відмови однієї із сторін від проведення взаємозвірки або недопущення представника позивача на територію Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ”, протилежній стороні необхідно скласти про це відповідний акт, оформлений належним чином, який подати в судове засідання. Сторони були попередженні, що відповідно до ч. 5 ст. 83 ГПК України, суд має право на підставі ч. 5 ст. 83 ГПК України стягнути до Державного бюджету України штраф з винної сторони у максимальному розмірі 1700 грн.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що позивач відмовлявся проводити звірку постійно змінюючи дату її призначення, однак не підтвердив зазначеного відповідним актом, тому судова колегія вважає, що відповідач вчинив бездіяльність щодо виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до пункту 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- покладення на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 ГПК);

- стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (статті 90 ГПК).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне скористатись правом, наданим її п. 5 ст. 83 ГПК України та накласти на відповідача штраф за ухиляння від виконання вимог суду у розмірі 1700грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК “МЕТАЛ-СЕРВІС” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2010 р. в справі №14/579 – без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК “МЕТАЛ-СЕРВІС” (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2 “а”, кв. 512, код 35506780) до державного бюджету штраф у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. відповідно до ч. 5 ст. 83 ГПК України. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №14/579 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.07.10 (відправлено)