Постанова № 12015376, 30.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2010                                                                                           № 7/666

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача : Михайліченко М.С. (дов. №02-05/1 від 11.01.2010);

Від відповідача: Каланистий В.І. (дов.№2-5д від 21.12.2009);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція в Полтавській області

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2009

у справі № 7/666 ( .....)

за позовом                               Державна екологічна інспекція в Полтавській області

до                                                   Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про                                                   відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.11.2009 у справі № 7/666 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2009 у справі № 7/666 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, скаржник посилається на те, що факт наявності шкідливого результату бездіяльності відповідача у вигляді заподіяння шкоди земельній ділянці підтверджується: Актом перевірки - засвідчення забруднення земельної ділянки конденсатом від 24.10.2008; Протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №8 від 14.11.2008; Розрахунком розміру шкоди від забруднення земель, складеним старшим державним інспектором відділу оперативного екологічного міжрайонного контролю Капустяном В.Л.

Вказаними діями, відповідач порушив вимоги: ст. 16 Закону України „Про трубопровідний транспорт”, де визначені „Права та обов’язки підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту” та п.п.4-5 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 №1747 (далі Правила), - підприємства, установи, організації трубопровідного транспорту зобов’язані забезпечувати дотримання діючих норм та правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища; охорону об’єктів трубопровідного транспорту, а також розроблення і впровадження автоматизованих систем виявлення несанкціонованого втручання сторонніх осіб у роботу об’єктів; безперешкодне здійснення підприємствами магістрального трубопровідного транспорту контролю за технічним станом та виконання планових і аварійно-відновних робіт в охоронних зонах.

Відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Ухвалою від 22.02.2010 розгляд апеляційної скарги було призначено на 30.03.2010, в судове засідання представники сторін з’явилися, представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Полтавській області до ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” про стягнення 2983,37 грн. - шкоди, завданої забрудненням земель.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 24.10.2008 відповідачем, в особі філії Газопромислового управління „Полтавагазвидобування”, на конденсатопроводі УКПГ „Західна Солоха” було допущено аварійне витікання конденсату на угіддях Ставківської сільської ради Зінківського району, в результаті чого було забруднено 315 м.кв. сільськогосподарських угідь та завдано шкоди державі. Посилаючись на ст.. 16 Закону України „Про трубопровідний транспорт”, ст.. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача вартість завданої шкоди в сумі 2983,37грн. на користь Ставківської сільської ради Зінківського району.

Відповідач заперечує проти позовної заяви, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Судова колегія вважає позицію суду першої інстанції при прийнятті рішення помилковою з наступних підстав:

24 жовтня 2008 року стався вилив вуглеводнів на конденсатопроводі УКПГ „Західна Солоха”, який відбувся внаслідок несанкціонованої врізки невідомими особами. Аварійне витікання конденсату відбулось на угіддях Ставківської сільської ради Зінківського району. Площа забрудненої земельної ділянки становить 315 кв.м., глибина просочування забруднення становить близько 0,5см.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, спеціалістом по земельним ресурсах Ставківської сільської ради, представників Газопромислового управління „Полтавагазвидобування” було складено Акт від 24.10.2008, яким засвідчено забруднення земельної ділянки конденсатом на території Ставківської сільської ради Зінківського району. Площа забрудненої земельної ділянки становить 315 кв.м., глибина просочування забруднення становить близько 0,5см.

Державною екологічною інспекцією в Полтавській області було здійснено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, на підставі чого було складено Протокол №8 від 14.11.2008.

Відповідно до Розрахунку сума збитків завданих державі відповідачем становить 2983,37 грн., даний розрахунок було здійснено на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 № 171.

Державна екологічна інспекція в Полтавській області направила на адресу відповідача Претензію №2 від 08.01.2009, в якій позивач просив відповідача сплати збитки у розмірі 2983,37грн. завданих державі внаслідок недодержання відповідачем ст.ст. 10, 16 Закону України „Про трубопровідний транспорт”, п. 5 Правил охорони магістральних трубопроводів, що призвело до аварійного витікання конденсату з конденсатопроводу УКПГ „Західна Солоха” 24.10.2008.

Відповідач у листі від 27.03.2009 №Юр-2310 відмовив позивачу у задоволенні претензії з підстав її необґрунтованості та безпідставності. У вищевказаному листі, відповідач зазначив, зокрема, про те, що відповідно до ст.. 5 ГПК України між Державною екологічною інспекцією в Полтавській області та Дочірньою компанією „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” відсутня домовленість досудового врегулювання спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до норм чинного законодавства України для застосування до певної особи заходів позадоговірної (деліктної) відповідальності необхідна наявність наступних умов: протиправної поведінки (дій або бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки; причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи та заподіяною шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. За наявності вказаних умов до певної особи може бути застосовано заходи відповідальності щодо відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про трубопровідний транспорт” та п.п. 4-5 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. №1747 (далі - Правила), підприємства, установи, організації трубопровідного транспорту зобов’язані забезпечувати дотримання діючих норм та правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища; охорону об’єктів трубопровідного транспорту, а також розроблення і впровадження автоматизованих систем виявлення несанкціонованого втручання сторонніх осіб у роботу об’єктів; безперешкодне здійснення підприємствами магістрального трубопровідного транспорту контролю за технічним станом та виконання планових і аварійно-відновних робіт в охоронних зонах.

Відповідно до п. 2 Правил підприємствами магістрального трубопровідного транспорту є підприємства, які здійснюють експлуатацію об’єктів магістрального трубопровідного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалася експлуатація об’єкту магістрального газопроводу на ділянці „Західна Солоха”, то, відповідно, відповідач в особі газопромислового управління „Полтавагазвидобування” зобов’язаний був забезпечити охорону вказаного магістрального газопроводу та його експлуатацію відповідно до встановлених норм та правил безпеки.

Конденсатопровід „Західна Солоха” є об’єктом підвищеної небезпеки і саме внаслідок його несправності (пошкодження) стався витік нафти, і, як наслідок, забруднення земельної ділянки.

Тобто, в даному випадку шкода земельній ділянці завдана безпосередньо джерелом підвищеної небезпеки і в даному випадку наявний прямий причинний зв’язок між пошкодженням об’єкту підвищеної небезпеки - нафтопродуктопроводу та забрудненням земельної ділянки.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про об’єкти підвищеної небезпеки”, згідно якої шкода, заподіяна внаслідок аварії, що сталася на об’єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб’єкта господарської діяльності, у власності або користуванні якого перебуває об’єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб’єктом господарської діяльності у повному розмірі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідачем належну охорону магістрального газопроводу забезпечено не було, внаслідок чого на земельній ділянці Ставківської сільської ради Зінківського району стався вилив газового конденсату, спричинений втручанням сторонніх осіб у роботу системи. Таким чином, з боку відповідача мало місце бездіяльність, що призвела до виливу газового конденсату.

Факт наявності шкідливого результату бездіяльності відповідача у вигляді заподіяння шкоди земельній ділянці підтверджується Актом засвідчення забруднення земельної ділянки конденсатом на території Ставківської сільської ради Зінківського району від 24.10.2008, Протоколом №8 вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 14.11.2008, а також розрахунком розміру шкоди від забруднення земель, складеним державним інспектором відділу оперативного екологічного контролю Капустяном В.Л.

Наявність причинно-наслідкового зв’язку між бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою (збитками) підтверджується Актом засвідчення забруднення земельної ділянки конденсатом на території Ставківської сільської ради Зінківського району від 24.10.2008.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, законодавством України обов’язок доведення відсутності вини правопорушника у завданні шкоди покладається саме на правопорушника.

У матеріалах справи відсутні докази того, що бездіяльність відповідача у вигляді незабезпечення належної охорони та утримання конденсатопроводу сталася за відсутності його вини.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 2 983, 37 грн. на користь держави є правомірними, належним чином обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, а наявними у справі доказами відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди не підтверджується, а обов’язок доведення відсутності вини у заподіянні шкоди покладається саме на правопорушника.

Стосовно посилань суду першої інстанції на те, що відповідач здійснює виключно транспортування газового конденсату, що не належить до видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку то воно є помилковим, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 554 затверджено перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, - відповідно до якого діяльність Відповідача являється джерелом підвищеної екологічної небезпеки. Крім того, слід відмітити, що діяльність Відповідача слід кваліфікувати не лише за пунктом 5 Переліку Постанови № 554 „добування і переробка природного газу, будівництво газосховищ» , але і за пунктом 4 Постанови № 554 „видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка (включаючи всі види продуктопроводів)”.

В свою чергу, газовий конденсат за своїм хімічним складом являє собою „неполярні вуглеводні”, а у додатку 9 Методики, згідно якої зроблено розрахунок розміру збитків, графи 3 „Забруднююча речовина” чітко вказується значення вказаного показника як „нафтопродукти” (неполярні вуглеводні).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для скасування такого рішення.

У зв’язку з цим, апеляційна скарга Державної екологічної інспекції в Полтавській області є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва – скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області на рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2009 у справі №7/666 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2009 у справі № 7/666 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №7/666, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) до Державного бюджету України 2983 (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят три) грн. 37 коп. (на р/р Ставківської сільської ради 31518921700141 УДК у Зінківському районі Полтавської області, код за ЄДРПОУ 34698427, МФО 831019, по коду бюджетної класифікації 24062100, символу 921 („Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності”). Видати наказ.

Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) до Державного бюджету України 102 (сто дві) грн.. 00 коп.- державного мита за подання позовної заяви.

Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) до Державного бюджету України (одержувач УДК у Шевченківському районі м.Києва, ЄДРПОУ 26077968, банк одержувача ГУДКУ у м.Києві, МФО 820019, р/р 31213259700011, код платежу 22050000) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) до Державного бюджету України 51 (п’ятдесят одну) грн.. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

4. Матеріали справи № 7/666 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді