Рішення № 120151829, 03.07.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 липня 2024 р. Справа № 120/586/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що військовою частиною НОМЕР_1 винесено накази, якими ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, а саме: суворої догани за не виконання наказу знаходження в місці тимчасового розташування, вчинено - 13.11.2023 року; догани за утримання закріпленої зброї в неналежному стані, вчинено 13.11.2023 року; догани за не виконання наказу, щодо приведення зброї до належного стану, вчинено 14.11.2023 року. Також позивач зауважує, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно винесено наказ, на підставі якого з його заробітної плати утримано 7572 грн., за листопад 2023 року.

Вищезазначені накази відповідача, на думку позивача є протиправними, з підстав того, що у службовій картці відсутні відомості про дату накладення стягнення. Також стверджує, що із оскаржуваними наказами його не було ознайомлено.

Окремо звертає увагу, що оскаржувані накази прийнято без проведення службового розслідування, яке відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку № 608 мало б бути проведено для встановлення всіх істотних фактів вчинення позивачем правопорушення. У зв`язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Окрім того, за змістом позову позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 22.01.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк на подання відзиву.

Також, даною ухвалою поновлено строк звернення до суду та витребувано у військової частини НОМЕР_1 витяг з наказу (наказів) щодо застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган у листопаді 2023 року, що занесенні до службової картки та витяг з наказу (наказів) на підставі яких із заробітної плати позивача відраховано кошти у розмірі 7572 грн., у листопаді 2023 року.

06.02.2024 року через систему «Електронний суд», відповідачем на адресу суду направлено відзив на адміністративний позов, яким позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні останніх. Мотивуючи свою позицію військова частина НОМЕР_1 зазначає, що посадові особи військової частини від командира роти та його заступника до командира бригади суворо і точно дотримуються вимог чинного законодавства України.

Так, відповідно до ст. 111, 113 Статуту внутрішньої служби, командир роти є прямим начальником всього особового складу роти.

Статтями 97, 99 Дисциплінарного статуту, передбачено, що при накладенні дисциплінарного стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, перед строєм, на нараді чи в письмовому наказі (розпорядженні).

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, у чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Водночас згідно ст. 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Таке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Тому, у зв`язку із зазначеним зауважує, що призначення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини є правом командира військової частини, а не обов`язком.

При цьому наголошує, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності виправдано необхідністю забезпечення статутного порядку в умовах воєнного стану, збереження життя і здоров`я військовослужбовців. А накладені на сержанта ОСОБА_1 , дисциплінарні стягнення у вигляді доган та суворої догани обумовлені порушенням вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби та згідно п. «б» та «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту, а саме: з підстав не виконання позивачем наказу командира про знаходження в місці тимчасового розташування 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частина НОМЕР_1 , а також з підстав того, що позивач утримував закріплену зброю в неналежному стані. В подальшому, ОСОБА_1 вкотре порушено вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки такий не виконав наказ командира та не привів закріплену зброю до належного стану. У зв`язку з чим, накладені дисциплінарні стягнення на позивача вплинули на нараховану суму виплати щомісячної премії, яку відповідно до накладених дисциплінарних стягнень було виплачено лише у розмірі 50%.

08.02.2024 року на адресу суду відповідачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів вини у вчиненні дисциплінарних проступків сержантом ОСОБА_1

07.05.2024 року до суду позивачем направлено додаткові пояснення, зі змісту яких ОСОБА_1 зауважує, що відповідно до його службової картки накладено дисциплінарні стягнення: сувору догану, за не виконання наказу знаходження в місці тимчасового розташування від 13.11.2023 року, накладеної командиром 1 стрілецької роти; - догана, за утримання закріпленої зброї в неналежному стані від 13.11.2023 року, накладеної командиром 1 стрілецької роти; - догана, за не виконання наказу, щодо приведення зброї до належного стану від 14.11.2023 року, накладеної командиром 1 стрілецької роти. При цьому, відповідно до витягу з наказу від 25.11.2023 року, рапорту командира 1 стрілецької роти, а також у відповідності до службової картки позивача останнього тричі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, а саме: ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому, військовою частиною не конкретизовано вчинене порушення, зазначене в ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у книгах обліку відсутні записи та фіксування вчинених проступків, а надані фото не можуть підтверджувати неналежне утримання зброї. Окрім того зазначив, що пояснення ОСОБА_2 не можуть вважатись належними та допустимими доказами, оскільки такий в якості свідка не залучався, такі пояснення судом не витребовувались, а докази, що ОСОБА_2 є заступником командира 1 стрілецької зброї в матеріалах відстуні, такий не є безпосереднім начальником позивача, жодних наказів від ОСОБА_2 не отримував.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив, що ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 року «Про загальну мобілізацію» з 25.02.2022 року призваний до лав Збройних Сил України через друге відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі наказу Командира військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 17.03.2023 року переведений до військової частина НОМЕР_1 .

В ході проходження служби та у відповідності до службової картки сержанта ОСОБА_1 13.11.2023 року останній не виконав наказ командира про знаходження в місці тимчасового розташування 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , чим порушив вимоги ст. 11 Статуту внутрішньої служби Внутрішніх Сил України.

Також, 13.11.2023 року сержант ОСОБА_1 утримував закріплену зброю в неналежному стані, чим порушив вимоги ст. 11 Статуту внутрішньої служби Внутрішніх Сил України.

14.11.2023 року сержант ОСОБА_1 повторно не виконав наказ командира, а саме: не привів закріплену зброю до належного стану, чим порушив вимоги ст. 11 Статуту внутрішньої служби Внутрішніх Сил України.

Так, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) "Про заохочення та накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 " у листопаді 2023 року від 25.11.2023 року № 3718:

13.11.2023 року заступником командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_3 на командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 відносно сержанта ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби, згідно п. «б» ст. 48 Дисциплінарного статуту, накладено дисциплінарне стягнення «Догана»;

В цей же день, 13.11.2023 року, командиром 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_4 , на командира 2 стрілецького відділення 1 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 відносно сержанта ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби, згідно п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту, накладено дисциплінарне стягнення «Сувора Догана»;

14.11.2023 року командиром 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_4 , на командира 2 стрілецького відділення 1 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 відносно сержанта ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби, згідно п. «б» ст. 48 Дисциплінарного статуту, накладено дисциплінарне стягнення «Догана».

Відповідно до наказу "Про встановлення та виплату премії і одноразових видів грошового забезпечення у листопаді 2023 року" № 3772 від 01.12.2023 року з підстав накладення дисциплінарних стягнень та з урахуванням п. 4 розділу XVI "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України", згідно якого при накладенні дисциплінарного стягнення на військовослужбовця «догана» та «сувора догана», оголошених письмовим наказом командира військової частини, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється у розмірі 50% щомісячної премії, з урахуванням вказаних норм, позивачу виплачено таку за листопад 2023 року в сумі 7572 грн.

При цьому, як стверджує позивач із вищезазначеними наказами його не було ознайомлено, інформація про них у службовій картці відсутня тому, останній рапортом від 11.12.2023 року звернувся до командира військової частина НОМЕР_1 з проханням надати копії наказів про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та наказів про утримання коштів із заробітної плати за листопад 2023 року.

Даний рапорт відповідачем отримано 15.12.2023 року, що підтверджується трекінгом про отримання рекомендованого поштового відправлення.

В свою чергу, відповідач витребувані позивачем накази, на його звернення не надав, а також не надав відповіді на рапорт ОСОБА_1 .

Отже, не погоджуючись з накладеними на позивача дисциплінарними стягненнями, останній вважає накази, на підставі яких такі було застосовано, протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно ст. 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений, та діє станом на час розгляду справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами 2 - 4 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до вимог ст. ст. 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно з вимогами ст. 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Командир відділення, головний сержант (заступник командира) взводу мають право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"г" статті 48 цього Статуту (ст. 49 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За правилами ст. 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Частиною 1 ст. 40 Закону № 2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Оцінюючи спірний наказ, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Суворої догани», за порушення службової дисципліни за відсутність у місці тимчасового розташування, вчинено - 13.11.2023 року, накладної командиром 12 стрілецької роти, суд зазначає про таке.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Так, початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Аналогічні норми містяться в пунктах 144-1 і 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому ст. 85 Дисциплінарного статуту визначає порядок проведення службового розслідування, яке, з огляду на приписи ч. 1 ст. 84 цього Статуту, може передувати прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Частиною 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Отже аналіз положень ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII у системному зв`язку з положеннями ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту дозволяє зробити висновок, що для військовослужбовця, який самовільно залишив/не з`явився у військовій частині або місці служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

У свою чергу внесення відповідних відомостей до ЄРДР здійснюється на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, яким під час службового розслідування з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 179 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військові частини (підрозділи військових частин) розміщуються в населених пунктах за наказом Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувачів військ оперативних командувань Збройних Сил України в адміністративних, господарських, житлових та інших будинках і спорудах, а в разі їх відсутності під час тимчасового розміщення військових частин (підрозділів військових частин) - у придатних для житла будівлях (приміщеннях) на умовах, визначених законодавством України.

Положеннями Дисциплінарного статуту визначено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир, який зобов`язаний постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту); у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту); командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом (ч. 3 ст. 45 Дисциплінарного статуту).

Також за змістом ч. 4 ст. 6 Дисциплінарного статуту на командира покладений обов`язок вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного, зокрема, із самовільним залишенням військової частини або місця служби, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Таким чином, саме командир військової частини, який користується усією повнотою дисциплінарної влади стосовно підлеглих йому військовослужбовців, уповноважений контролювати дотримання військової дисципліни у військовій частині, своєчасно виявляти факти порушення військової дисципліни та встановлювати винних у цьому осіб, а в разі виявлення в діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення зобов`язаний повідомляти про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, перш за все, має бути виявлення порушення. Встановивши усі обставини вчиненого порушення військовослужбовцем, визначивши неправомірність дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, задокументувавши їх, тільки тоді, командир може приймати рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення або застосовувати інші заходи впливу.

Після чого, командир або інша уповноважена посадова особа фіксує факт невиконання військовослужбовцем наказу щодо знаходження в місці тимчасового розташування. При цьому, факт порушення фіксується у доповідній записці, акті перевірки або рапорті, де має бути вказано обставини порушення, уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, дата і час, особа, що виявила порушення та сам опис порушення.

Більше того, військовослужбовцю має бути надано можливість дати письмові пояснення щодо виявленого порушення, оскільки, чітке дотримання цих норм та процедур забезпечує законність, об`єктивність та справедливість під час встановлення та фіксації порушень військовослужбовцем.

На противагу вищезазначеному, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують встановлене порушення дисципліни позивачем, зокрема, коли та ким проводився контроль за наявністю особового складу, не відібрано пояснення ані у позивача, ані у інших військовослужбовців з приводу відсутності позивача в місці тимчасової дислокації.

Також матеріали справи не містять доказів того, що позивачу визначено та доведено, що 13.11.2023 року його безпосереднє місце несення служби є місцем тимчасової дислокації. Так, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних відомостей про конкретне місце дислокації військовослужбовця, не встановлено його периметрів та не надано жодного документа, з якого можна було б встановити межі території тимчасового пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 та який поріг перетинання кордону цього пункту може бути наслідком самовільного залишення частини.

Із зазначеного слідує, що докази, з яких можна встановити порушення позивачем службової дисципліни про відсутність останнього в місці тимчасового розташування під час проведення перевірки особового складу роти 13.11.20213 року суду не надано, відтак відповідачем не доведено вчинення відповідного дисциплінарного проступку.

Стосовно наданих пояснень молодшого лейтенанта ОСОБА_2 від 06.02.2024 року, у яких йдеться про те, що позивач орієнтовно 10 чи 11.11.2023 року не з`явився на шикування підрозділу, у зв`язку з чим посадовими особами відповідача з`ясовано, що позивач знаходиться на зйомній квартирі, оскільки скаржиться на погане самопочуття.

Так, зі слів лейтенанта, 13.11.2023 року ОСОБА_1 мав би вибути в населений пункт Маркове Донецької області, однак на місце збору у Краматорськ не прибув. В подальшому за допомогою телефонного зв`язку було встановлено, що позивач знову скаржиться на погане самопочуття, у зв`язку з чим направляється до медичної роти.

Отже, оцінюючи надані пояснення та дії позивача, слід звернути увагу, що зазначені обставини не свідчать про умисне порушення службової дисципліни, а вказують на причину відсутності за станом здоров`я, а не ігнорування службової дисципліни.

Таким чином, на основі представлених пояснень і доказів, на думку суду приймаючи спірний наказ, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутність останнього в місці тимчасового розташування відповідачем допущено формальний підхід до з`ясування усіх обставин у вчиненні дисциплінарного проступку ОСОБА_1 .

У зв`язку із зазначеним, суд приходить до переконання, що відповідачем не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, протиправно видано оскаржуваний наказ, яким притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за не виконання наказу знаходження в місці тимчасового розташування вчинено 13.11.2023 року.

Окремо оцінюючи доводи позивача відносно не проведення відповідачем службового розслідування, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Отже, призначення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини є правом командира військової частини, а не обов`язком. Тому, у разі належного доведення правопорушення та за належної фіксації такого, службове розслідування може не проводитися.

Надаючи оцінку притягненню ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за утримання закріпленої зброї в неналежному стані, вчинено - 13.11.2023 року, накладеної заступником командира 1 стрілецької роти, суд зазначає про таке.

Наказом Міністерства оборони України від17.08.2017 № 440 затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі інструкція № 440).

Ця Інструкція визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.

Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна (п.1 розділу І Інструкції № 440).

Згідно з п. 6 та 7 розділу І Інструкції № 440 обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження. Облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним. Облік військового майна ведеться у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках за відповідною (визначеною) номенклатурою.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 440 первинними документами є накладні, вимоги, відомості, акти, атестати та інші документи, які призначені для оформлення і підтвердження здійснених господарських операцій, що пов`язані з рухом і зміною вартісного та якісного (технічного) стану військового майна, і є підставою для записів облікових даних в облікових регістрах.

Положеннями п. 10 розділу V Інструкції № 440 встановлено, що облік наявності, руху і якісного (технічного) стану військового майна в підрозділі організовує командир підрозділу. У підрозділі ведуться облікові документи відповідно до переліку облікових документів, що ведуться в підрозділі

Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України визначений в Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України 29.06.2005 № 359 (у редакції наказу Міністерства оборони України 20.10.2015 № 569) (далі Інструкція № 359).

Відповідно до п. 2 розділу I Інструкції № 359, стрілецька зброя - табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення.

В п. 4 розділу 1 Інструкції № 359 зазначено, що командири батальйонів, рот, взводів та прирівняні до них особи (далі - командири підрозділів) повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу.

Положеннями п. 2 розділу Х Інструкції № 359 передбачено, що військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику).

Відповідно до ст. 11 Статуту, на військовослужбовця покладено обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути пильним.

При цьому, Інструкції № 359 та № 440, які регулюють порядок ведення обліку військового майна, а також положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлюють певні алгоритми взаємодії та правила поведінки для військовослужбовців щодо утримання закріпленої зброї.

Так, зі змісту службової карти позивача судом встановлено, що 13.11.2023 року заступником командира 1 стрілецької роти притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани ОСОБА_5 за утримання закріпленої зброї у неналежному стані.

Разом з тим, суд наголошує, що накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення за утримання зброї у не належному стані, командиром (начальником) не було здійснено фіксацію виявлених порушень у доповідній записці/акті перевірки, не зазначено обставин порушення, не здійснено опис незадовільного стану зброї. Також проігноровано фіксування даної події у книзі огляду зброї.

Більше того, слід наголосити, що накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани за утримання закріпленої зброї у неналежному стані, командир відповідної частини має довести позивачу до відома про зазначене дисциплінарне стягнення у частині під підпис із зазначенням дати доведення, а також надати можливість викласти письмові пояснення щодо обставин виявленого порушення.

Однак, вказаних вимог командиром не дотримано, оскільки, як стверджує позивач, останній не знав про накладення на нього дисциплінарного стягнення. Протилежного відповідачем не доведено та матеріалами справи не спростовано.

Стосовно наданих відповідачем фото зброї, суд зазначає, що такі не містять інформацію, з якої можна було б підтвердити неналежне утримання позивачем зброї, оскільки на них не зазначено, який вид зброї зображено на фото, назва, маркування. Більш того, з наданого фото неможливо встановити стан відповідної зброї на предмет її відповідності. Відтак, такі докази є неналежними та недопустимими, тому суд їх до уваги не приймає.

У зв`язку з чим, оцінюючи надані відповідачем у справі докази, суд вважає, що такі в сукупності та у взаємозв`язку не дають можливості встановити наявність дисциплінарних проступків, вчинених правопорушень, оскільки командиром частини у книгах внутрішнього обліку відповідні проступки не зафіксовано, а наданні пояснення, фото не дають можливості встановити відповідні обставини.

Окремо слід звернути увагу, що надані позивачем копії книги видачі зброї та боєприпасів містить запис № 98 про те, що ОСОБА_1 23.10.2023 року отримав автомат АКС 74У № НОМЕР_2 , та, який 14.11.2023 року був ним же зданий, про що свідчить підпис позивача. При цьому, в книзі не міститься жодних зауважень щодо неналежного стану зброї.

Отже, із зазначеного слідує, що матеріали справи не містять самостійно доведених фактів, які б підтверджували вину ОСОБА_5 за утримування закріпленої зброї у не належному стані.

Таким чином, спірний наказ, яким накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани відносно ОСОБА_5 за утримання зброї у неналежному стані, вчинено -13.11.2023 року, є протиправним адже лише при наявності й доведеності існування всіх передбачених спеціальним законом умов, дає підстави для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

У зв`язку із зазначеним, суд приходить до переконання, що відповідач не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, протиправно видано оскаржуваний наказ, яким притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині накладення догани, за утримання закріпленої зброї у неналежному стані вчинено 13.11.2023 року.

Стосовно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання наказу щодо приведення зброї до належного стану вчинено 14.11.2023 року, суд зазначає про таке.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (35 Статуту).

Відповідно статті 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Згідно статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Отже, із зазначеного слідує, що наказ має бути доведений до відома військовослужбовця у зрозумілій формі, а останній, у свою чергу, зобов`язаний виконувати накази командирів.

Згідно норм статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зазначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (стаття 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не доведено до відома ОСОБА_1 наказ про невиконання наказу щодо приведення зброї до належного стану. Не надано позивачу можливості висловити письмові пояснення, які б обґрунтовували мотиви не виконання наказу командира. А також відсутні відомості ознайомлення позивача з наказом про накладення дисциплінарного стягнення, за утримання закріпленої зброї у неналежному стані, вчинено 14.11.2023 року.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність накладення на ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді догани за не виконання наказу щодо приведення зброї до належного стану, вчинено 14.11.2023 року, накладену командиром 1 стрілецької роти.

У зв`язку із зазначеним, суд приходить до переконання, що відповідач не на підставі та не у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства, протиправно видав оскаржуваний наказ, яким притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині оголошення догани, за невиконання наказу щодо приведення зброї до належного стану вчинено 14.11.2023 року.

Також, надаючи оцінку оскаржуваному наказу від 25.11.2023 року № 3718 на відповідність положенням ст. 2 КАС України, суд звертає увагу на таке.

Наказом Генерального штабу ЗСУ від 07.04.2017 № 124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України.

Ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угрупувань військ, (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.

Відповідно до п. 2.9.1.8 та 2.9.1.9 Інструкції текст наказу складається із констатуючої частини та розпорядчої частини. Констатуюча частина має бути короткою. У ній має бути зазначено підставу, обґрунтування та мету видання наказу.

У констатуючій частині наказу про притягнення до дисциплінарної (матеріальної) відповідальності необхідно зазначити конкретних посадових осіб з повним найменуванням їх штатних посад та військових звань, які винні в тому чи іншому порушенні, а також ступінь їх вини.

У розпорядчій частині наказу (директиви, розпорядження): викладаються вимоги, розпорядження, вказівки конкретним підрозділам та посадовим особам.

Окремо визначається форма оприлюднення наказу (директиви, розпорядження) або порядок його доведення (розсилки) (абз. 1, 5, п. 2.9.1.10 Інструкції).

Отже, з аналізу наявного витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 3718 від 25.11.2023 року визначено, що відповідачем при його складенні в констатуючій частині не зазначено у чому саме полягали неправомірні дії позивача; не вказано про зв`язок правопорушення з виконанням позивачем обов`язків військової служби (якщо такий є); не конкретизовано вину позивача, причинний зв`язок між неправомірними діями позивача та подією, яка стала наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, розпорядча частина наказу зводиться виключно до цитування зазначених вище положень Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України без наведення обставин, на яких гуртуються такі висновки та без конкретизації вчинених позивачем порушень. А також не визначено порядок доведення зазначеного наказу.

У зв`язку із чим оскаржуваний наказ вказаним положенням Інструкції не відповідає, як не відповідає і положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ від 25.11.2023 року № 3718 "Про заохочення та накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у листопаді 2023 року", яким на позивача накладено дисциплінарні стягнення від 13.11.2023 року - догана; 13.11.2023 року - сувора догана; 14.11.2023 року - догана, прийнятий відповідачем протиправно, без наведення обставин, на яких гуртуються такі висновки, а тому підлягає скасуванню у частині, що стосується ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування наказів, на підставі яких з ОСОБА_1 стягнуто кошти, шляхом відрахування із його заробітної плати 7572 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом № 3718 від 25.11.2023 року, п. 2 зобов`язано начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 за порушення військової дисципліни у листопаді 2023 року врахувати при нарахуванні преміювання, відповідно до п. 5 розділу 16 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", визначеним в цьому наказі за порушення військової дисципліни.

В подальшому, нараховуючи премію, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ № 3772 від 01.12.2023 року "Про встановлення та виплати премії і одноразових видів грошового забезпечення у листопаді 2023 року", яким на виконання вимог Інструкції № 260, за порушення військової дисципліни, визначено виплатити премію ОСОБА_1 в розмірі 50%.

Так, наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

Розділом ХІV "Преміювання" Порядку визначено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

При порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).

Таким чином, враховуючи, що у листопаді 2023 року на позивача накладено 3 дисциплінарних стягнення, в тому числі сувора догана, догана, догана розмір премії за листопад 2023 року не може перевищувати 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Враховуючи, що виплата премії здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків, а наявність у позивача права на отримання премії, а також враховуючи, що сума коштів, яку просить стягнути позивач не нараховувалась, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 3772 від 01.12.2023 року та, як наслідок зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, з урахуванням виплачених сум.

Беручи до уваги вищенаведені обставини та наведені норми права, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних наказів відносно позивача. Натомість, позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних наказів суд відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

З огляду на те, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст.73-77,90,94,139,241,245,246,250,255,295КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.11.2023 року № 3718 "Про заохочення та накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у листопаді 2023 року", в частині пункту 1.1 яким накладено дисциплінарні стягнення на ОСОБА_1 , а саме:

- 13.11.2023 року заступником командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , капітаном ОСОБА_3 на командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 за порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно пункту "б" статті 48 та статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення "Догана";

- 13.11.2023 командиром 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшим лейтенантом ОСОБА_4 на командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 за порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно пункту "в" статті 48 та статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення "Сувора Догана";

- 14.11.2023 командиром 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшим лейтенантом ОСОБА_4 на командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 за порушення вимог статті 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно пункту «б» статті 48 та статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення "Догана".

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.12.2023 року № 3772 "Про встановлення та виплату премії і одноразових видів грошового забезпечення у листопаді 2023 року", яким ОСОБА_1 виплачено премію за листопад 2023 року у розмірі 50%.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, з урахуванням виплачених сум, відповідно до висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Рішення суду сформовано: 03.07.2024.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна