Рішення № 12015099, 13.10.2010, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2010 р.Справа № 5/56-1536 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. Б.Хмельницького,21А/1, м. Тернопіль, 46001

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_2 представник (дов. від 21.07.2009р.);

Відповідача: Іванців Ю.С. представник (дов. від 11.06.2010р.).

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" 20356грн.98коп., з них 11509грн.98коп. пені за несвоєчасно проведені розрахунки, 7115грн.55коп. індексу інфляції та 1731грн.45коп. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та згідно пояснень повноважного представника в судовому засіданні, позивач посилається на те, що у звязку із невиконанням відповідачем умов укладеного між ними договору про надання транспортних послуг №109\08 від 29.07.2008р. в частині оплати за надані транспортні послуги, засвідчені копії акту виконаних робіт №109\08 від 04.08.2008р. та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) знаходяться в матеріалах справи, в останнього виникла заборгованість в сумі 57850грн.00коп., яку рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009р. у справі №4/61-1282 (залишене без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України) присуджено до стягнення із ТОВ "Компанія ЛАН" на користь ФОП ОСОБА_1 А враховуючи, що кошти в сумі 57850грн., на виконання вищезазначеного рішення суду, були стягнуті із відповідача відділом ДВС у примусовому порядку, і надійшли на рахунок позивача 29.03.2010р., тому просить стягнути із відповідача нараховану пеню за несвоєчасно проведенні розрахунки, індекс інфляції та 3% річних за час прострочення оплати наданих послуг, в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов від 07.10.2010р. та згідно пояснень повноважного представника в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, що згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано, а позивач звернувся з позовом про стягнення пені 30.08.2010р., пропустивши передбачений ст.258 ЦК України строк спеціальної позовної давності в один рік, так як згідно п.2.2. Договору про надання транспортних послуг №109\08 від 29.07.2008р. обовязок по оплаті вартості наданих транспортних послуг позивачем, винник у відповідача у день розвантаження 04.08.2008р. (акт виконаних робіт №109\08 від 04.08.2008р. та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 04.08.2008р.). Посилаючись при цьому на ч.4 ст.267 ЦК України заявляє про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Окрім того, вважає, що нарахування позивачем 7115грн.55коп. інфляційних нарахувань та 1731грн.45 коп. 3% річних здійсненні всупереч вимогам договору про надання транспортних послуг №109\08 від 29.07.2008р., оскільки умови договору не містили додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. При цьому зауважує, що при розрахунку суми до стягнення з врахуванням індексу інфляції позивачем врахований лише середній показник індексу інфляції за 2009р., в той час як у липні та серпні 2009р. індекс інфляції становив менше ніж 100%, а тому на думку відповідача та згідно наданого ним розрахунку, сума індексу інфляції повинна становити 6768грн.45 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

29.07.2008р. між сторонами укладено договір про надання транспортних послуг № 109\08 (далі-договір), згідно з умовами якого Перевізник (позивач по справі) зобовязався надати Замовнику (відповідачу по справі) послуги по перевезенню автомашиною MAN BC8940ВІ/ВС1030ХТ с/г техніки, Німеччина Україна. Загальна вартість контракту складає 57850грн.00коп., в тому числі ПДВ 20% -268грн.33коп. (п. 1.1 договору).

Згідно пункту 2.2 договору відповідач зобовязався провести оплату на день розвантаження.

На виконання умов договору № 109/08 від 29.07.2008р., позивачем були надані відповідачу транспортні послуги по перевезенню автомашиною MAN BC8940ВІ/ВС1030ХТ по маршруту Харзевінкель (D) Тернопільська обл. (UA) на суму 57850грн.00коп., в тому числі ПДВ 20% - 268грн.33коп., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 05.08.2008р. та копією акту виконаних робіт № 109\08 від 04.08.2008р., який підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010р. у справі № 4/61-1282 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. Б.Хмельницького, 21А/1, м. Тернопіль, ідент. код 32941987 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 57 850грн.00коп. боргу, 578грн.50коп. в повернення сплаченого державного мита та 312грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Беручи до уваги те, що у даній справі приймають участь ті самі сторони, що і у справі №4/61-1282, а тому факт виконання позивачем своїх зобов"язань за договором №109\08 про надання транспортних послуг від 29.07.2008р. щодо надання таких послуг та факт невиконання відповідачем своїх зобов"язань за даним договором щодо оплати отриманих послуг і відповідно факт наявності суми заборгованості є доведеним.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобовязання, відповідно до ст. 599 ЦК України, припиняються виконанням проведеним належним чином. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Відповідальність за порушення грошового зобовязання встановлена ст. 625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що кошти в сумі 57850грн., на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009р. у справі №4/61-1282 стягнуті із відповідача відділом ДВС у примусовому порядку, і надійшли на рахунок позивача 29.03.2010р., а тому факт прострочення платежу мав місце, і відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача 7115грн.55коп. втрат від інфляції за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та 1731грн.45коп. 3% річних за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. підлягають до задоволення як правомірно заявлені.

Посилання відповідача на те, що нарахування позивачем 7115грн.55коп. інфляційних нарахувань та 1731грн.45 коп. 3% річних здійсненні всупереч вимогам договору про надання транспортних послуг №109\08 від 29.07.2008р., оскільки умови договору не містили додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, і на те, що при розрахунку суми до стягнення з врахуванням індексу інфляції, позивачем врахований лише середній показник індексу інфляції за 2009р., судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних та індексу інфляції законодавець повязує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобовязання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобовязання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обовязкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України. А саме нарахування втрат від інфляції проводиться відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., де зазначено, що для визначення індексу за певний період необхідно помісячні індекси, встановлені у відповідному періоді, перемножити між собою.

Згідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, норми якого є спеціальними до даних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане, а як слідує із матеріалів справи, а саме п.2.2 Договору від 29.07.2008р. №109\08 та що встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009р. у справі №4/61-1282, обовязок по оплаті вартості наданих позивачем транспортних послуг, згідно п.2.2. Договору про надання транспортних послуг №109\08 від 29.07.2008р. винник у відповідача у день розвантаження 04.08.2008р. (акт виконаних робіт №109\08 від 04.08.2008р. та міжнародна транспортна накладна (CMR) від 05.08.2008р.), то відповідно нарахування штрафних санкцій припинилися через 6 місяців 05.02.2009р.

За таких обставин, нарахування позивачем пені за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. в сумі 11509грн.98коп. є безпідставним, у звязку з чим позов в частині стягнення пені не підлягає до задоволення.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44-49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", м.Тернопіль, вул.Б.Хмельницького, 21А/1 (код 32941987) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ід. код НОМЕР_1) 7115грн.55коп. втрат від інфляції, 1731грн.45коп. 3% річних, 88грн.47коп. витрат по сплаті державного мита та 102грн.56коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.В решті позову відмовити.

Суддя

Повне рішення виготовлено "19".10.2010р.