Рішення № 12015081, 21.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 жовтня 2010 року справа № 5020-11/107 За позовом:           Севастопольського транспортного прокурора

          (99011, м.Севастополь, вул.Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі: Севастопольської міської Ради

          (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 3)

          Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської

          Ради

          (99011, м.Севастополь, вул.Павліченко, 2)

до:           Служби автомобільних доріг у місті Севастополі

          (99029, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 22)

про           стягнення 2580,98 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

прокурор - Ковалевич О.М., посвідчення № 631 від 01.02.2010, Прокуратура міста Севастополя;

позивача –не з’явився, Севастопольська міська Рада,

позивача - Іванов П.П., довіреність № 5127 від 14.12.2009, КП „Севтеплоенерго” СМР,

відповідача - Михайлова Н.В., довіреність № 6 від 06.01.2010, Служба автомобільних доріг у м.Севастополі.

СУТЬ СПОРУ:

Севастопольський транспортний прокурор звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі: Севастопольської міської Ради, Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі - позивачі) до Служби автомобільних доріг у місті Севастополі (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по оплаті теплової енергії у розмірі 12649,51 грн.

Свої вимоги прокурор та позивач обґрунтовують неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії № 1533 від 23.11.2006.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.06.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/107.

У судовому засіданні 17.06.2010 представник позивача (Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради) подав заяву про зміну позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості, пеню, інфляційне відшкодування та три відсотки річних у розмірі 2580,98 грн. Вказана заява прийнята судом.

Прокурор та представник позивача (комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради) у судовому засіданні наполягали на задоволенні уточнених позовних вимог.

Позивач (Севастопольська міська Рада) до початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи у відсутності його уповноваженого представника (вх.№ 10431-Д). Вказане клопотання задоволено судом.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі з посиланням на те, що умовами договору № 1533 від 23.11.2006 передбачене застосування тарифу без ПДВ у розмірі 5,7750 грн./кв.м. в опалювальний сезон. Додаткових угод до вказаного договору між сторонами не укладалось, у зв’язку з чим відповідач вважає підвищення вартості послуг опалювання одностороннім та таким, що не відповідає пунктам 2.2, 4.5 зазначеного договору.

Прокурору та представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд

встановив:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Згідно з пунктом 1.2 статуту Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради, його засновником є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, яка є органом місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що 23.11.2006 між Службою автомобільних доріг у місті Севастополі (Покупець) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 1533 (далі - Договір) (том справи №1, а.с. 6-8).

Відповідно до розділу 1 Договору продавець зобов’язується надати покупцю теплову енергію до межі експлуатаційної відповідальності, своєчасно та відповідної якості, а покупець, у свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Згідно з розділом 2 Договору тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме централізоване опалення для підприємств, організацій та установ в опалювальний сезон складає 6,93 грн/м2.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 10.1 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 03.01.2007 він укладений строком на 3 роки і вступає в силу з 03.01.2007.

Відповідно до пункту 10.2 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дій жодна зі сторін не заявить письмово про розірвання або необхідність перегляду договору.

У зв’язку з тим, що докази розірвання Договору в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що станом на момент вирішення спору Договір є діючим.

За твердженням позивача (Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради), зобов’язання за Договором виконувались ним належним чином, проте відповідач здійснював оплату за спожиту теплову енергію за Договором несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість за період з листопада 2009 року по березень 2010 року у розмірі 1883,14 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.7 Договору покупець здійснює оплату за теплову енергію відповідно до виставлених рахунків у строк до 15 числа місяця, наступного за звітним. Рахунок вважається доставленим на адресу покупця, якщо покупець до 15 числа поточного місяця, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий період.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача надсилались рахунки за отриману теплову енергію за період з листопада 2009 року по березень 2010 року (том справи №1, а.с. 18-21).

У зв’язку з неповною оплатою вказаних рахунків відповідачем позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 1883,14 грн.

Перевіривши розрахунок зазначених позовних вимог, суд вважає, що він має певні недоліки з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 4.9 Договору зміна та затвердження нових тарифів тягнуть за собою зміну вартості послуг теплопостачання з дня введення в дію нових тарифів, при цьому переукладення договору або внесення змін до тексту даного договору не здійснюються.

Судом встановлено, що рішенням ХІІІ сесії Севастопольської міської Ради № 6146 від 20.01.2009 „Про внесення змін до рішення міської Ради від 04.07.2006 № 382 „Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання” у частині встановлення тарифів на послуги центрального опалення та гарячого водопостачання для підприємств, організацій та установ, які фінансуються з бюджету, на інших споживачів” встановлені наступні тарифи:

Найменування послугОдиниця виміруТариф, грн.

Тарифи для підприємств, організацій та установ, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів

Централізоване опалення:

При наявності приладів обліку теплоносіяГкал416,46

При оплаті протягом усього рокум24,08

При оплаті в опалювальний періодм29,78

Тарифи для інших споживачів, включаючи військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації

Централізоване опалення: При наявності приладів обліку теплоносіяГкал468,36 При оплаті протягом усього рокум24,53 При оплаті в опалювальний періодм210,86

Крім того, рішенням ХІV сесії Севастопольської міської Ради № 6789 від 20.05.2009 „Про внесення змін до рішення міської Ради від 04.07.2006 № 382 „Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання” у частині встановлення тарифів на послуги центрального опалення та гарячого водопостачання для підприємств, організацій та установ, які фінансуються з бюджету, на інших споживачів” встановлені наступні тарифи:

Найменування послугОдиниця виміруТариф, грн.

Тарифи для підприємств, організацій та установ, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів

Централізоване опалення: При наявності приладів обліку теплоносіяГкал622,608 При оплаті протягом усього рокум26,054 При оплаті в опалювальний періодм214,532

Тарифи для інших споживачів, включаючи військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації

Централізоване опалення: При наявності приладів обліку теплоносіяГкал639,288 При оплаті протягом усього рокум26,216 При оплаті в опалювальний періодм214,916

У зв’язку з викладеним, позивачем нараховувалась оплата за договором, виходячи з тарифів для інших споживачів, включаючи військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що з 2002 року взаєморозрахунки за виконані відповідачем роботи ведуться через рахунки, відкриті в Управлінні державного казначейства у Балаклавському районі Головного управління державного казначейства у місті Севастополі за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, при цьому оплата комунальних послуг здійснюється відповідачем у 100% розмірі з бюджетних коштів відповідно до кошторису витрат на утримання відповідача, затвердженого Державною службою автомобільних доріг.

Вказані обставини підтверджуються довідками відповідача та Управлінні державного казначейства у Балаклавському районі Головного управління державного казначейства у місті Севастополі (том справи №1, а.с. 118, 123) та іншими матеріалами справи.

23.03.2009 відповідач звернувся до позивача з листом № 239 (том справи №1, а.с. 101), у якому повідомляв, що відповідач є установою, яка фінансується з державного та місцевого бюджетів, проте відповіді на зазначене звернення не отримав.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідач є установою, яка фінансується з державного та місцевого бюджетів, а тому нарахування оплати за спожиту теплову енергію повинно було здійснюватися за тарифами для підприємств, організацій та установ, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за період з листопада 2009 року по березень 2010 року у розмірі 1883,14 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1556,11 грн. за розрахунком, здійсненим позивачем (Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради) на вимогу суду (том справи №2, а.с. 7).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України та статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.8 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 03.01.2007 передбачено, що за несвоєчасне внесення плати при повному надходженні фінансування - з покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми, яка підлягає сплаті.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 325,08 грн. за період з 16.12.2009 по 16.03.2010.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд вважає що він має певні недоліки, у зв’язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 231,61 грн. за контррозрахунком пені, здійсненим відповідачем (том справи №2, а.с. 13-14).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості позивачем нараховані 3 % річних за період з 16.12.2009 по 16.03.2010 у сумі 47,57 грн. та збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року у сумі 325,19 грн.

Перевіривши вказані розрахунки, суд вважає що вони також мають певні недоліки, у зв’язку з чим позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 45,14 грн., у частині стягнення збитків від інфляції - у розмірі 170,93 грн., за контррозрахунком, здійсненим відповідачем (том справи №2, а.с. 13-14).

Відповідно до статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вимоги прокурора Балаклавського району міста Севастополя, заявлені в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, суд вважає безпідставними, оскільки докази порушення відповідачем прав та інтересів Севастопольської міської Ради відсутні.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні вимог прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути зі Служби автомобільних доріг у місті Севастополі (99029, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 22, код ЄДРПОУ 26187042, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, код у ЄДРПОУ 03358357, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 1556,11 грн., пеню у розмірі 231,61 грн., 3% річних у розмірі 45,14 грн., збитки від інфляції у розмірі 170,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути зі Служби автомобільних доріг у місті Севастополі (99029, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 22, код ЄДРПОУ 26187042, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509) державне мито у розмірі 20,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути зі Служби автомобільних доріг у місті Севастополі (99029, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 22, код ЄДРПОУ 26187042, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 183,22 грн. на наступні реквізити: одержувач: Ленінський район, ЄДРПОУ: 24035598, банк одержувача: ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО: 824509, рахунок: 31212264700007, код бюджетної класифікації: 22050003.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          В іншій частині позовних вимог –у задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                     В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 26.10.2010.