Рішення № 12014629, 01.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.10                                                                                 Справа № 16/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Интерколтрейд", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "виробничо-комерційна фірма "Ремо", м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 194472 грн. 80 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Стародуб К.В., дов. від 04.12.09;

від відповідача –Батищева О.О., дов. від 26.10.10 №374,

ВСТАНОВИВ:

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 194472 грн. 80 коп. на підставі договору поставки від 23.03.10 №23-03/10У.

          Відповідач відзивом від 01.11.10 №382 проти позову заперечив з посиланням на неможливість виконати свої обов’язки по поставці вугілля позивачу.

          Між Приватним підприємством «Сервіс транс-Н-08»(покупцем) та відповідачем (продавцем) укладено договір поставки від 23.03.10 №23-03/10У, на підставі якого продавець зобов’язався передати покупцю товар –вугільну продукцію –в строки, по ціні та в асортименті, вказаних в специфікації, що є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар протягом 10 банківських днів з дня прийняття товару по кількості та якості, або проводити оплату на умовах передоплати чи на умовах, вказаних у специфікації (пункт5.2 договору).

          Специфікаціями №№ 1 та 2 (а.с.14,15) встановлено, що відповідач зобов’язався поставити вугілля протягом березня-квітня 2010 року у кількості 2000 тонн на суму 1495992грн., протягом травня 2010 року –1000 тонн на суму 780000грн. Згідно пунктів 10 вказаних специфікацій покупець зобов’язаний здійснити 100% передоплату за поставку вугілля.

          Покупець - приватне підприємство «Сервіс транс-Н-08»- здійснило передоплату на суму 774000грн., що підтверджено завіреними копіями платіжних доручень з відмітками банку про прийняття до списання грошових коштів з рахунку у вказаній сумі (а.с.16,17).

          Продавець (відповідач) передав 15.04.10 покупцю вугілля у кількості 138 тонн на суму 103224грн., що підтверджено актом приймання-передачі товару (а.с.18), видатковою накладною (а.с.19), зал. квитанцією про приймання вантажу (а.с.22) та актом перерахунку вугілля по кількості поставленої продукції, з якого вбачається, що вартість поставленого вугілля дорівнює 102027,20грн. (а.с.24).

          Листом від 21.05.10 № 05/21/02с приватне підприємство «Сервіс транс-Н-08»просить відповідача повернути передоплату в сумі 671972,80грн. у зв’язку з відсутністю поставок вугільної продукції. Відповідач грошові кошти покупцю не повернув, вугілля не поставив.

          Приватне підприємство «Сервіс транс-Н-08», позивач та відповідач укладають трьохсторонню угоду від 31.05.10 №31-05/Р-СТ-ИКТ, якою змінюють кредитора за договором поставки від 23.03.10 №23-03/10У, тобто відбувається уступка права вимоги боргу з відповідача (продавця, отримавшого передоплату за договором поставки).

Новим кредитором відповідача стає позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Интерколтрейд", м. Донецьк, який укладає з боржником (відповідач) угоду від 29.06.10, на підставі якої відповідач в погашення заборгованості за договором поставки передає новому кредиторові (позивачу) два автомобіля загальною вартістю 477500грн. Виконання даної угоди представники сторін підтвердили у судовому засіданні.

Таким чином, відповідач має заборгованість на користь позивача в сумі 194472,80грн., у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача борг.

Відповідач проти позову заперечив і у відзиві вказав, що вугілля, яке він повинен був поставити Приватному підприємству «Сервіс транс-Н-08»вилучено з його власності шляхом неправомірних, на думку відповідача, дій органу попереднього слідства, у зв’язку з чим відповідач оскаржив дії посадових осіб міліції.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ним докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором поставки від 23.03.10 №23-03/10У, укладеним між Приватним підприємством «Сервіс транс-Н-08»(покупцем) та відповідачем (продавцем), визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по поставці продукції, але відповідач не у повному обсязі виконав свої обов’язки за договором, у зв’язку з чим позивач як новий кредитор просить стягнути з відповідача отримані ним від покупця гроші як передоплату за вугілля.

Позивач, в порядку вимог ст.ст.33,34 ГПК України, належним чином довів суду факт грошового переказу відповідачеві на суму 774000грн. і часткове виконання відповідачем своїх обов’язків по договору поставки.

Статті 265-267 ГК України та ст..ст.655-693 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по поверненню грошових коштів, у розмірі яких поставку вугілля не було здійснено, у відповідності до вимог закону та договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по поставці вугілля на суму позову і не виконав вимогу про повернення 194472,80грн., чим порушив умови укладеного договору поставки від 23.03.10 №23-03/10У і вимоги закону.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 194472,80грн. слід визнати обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають до задоволення. Так, з відповідача слід стягнути 194472,80грн. на користь позивача та позов слід задовольнити.

Доводи відповідача спростовуються приписами закону –ст.ст.265-267 ГК України та ст..ст.629,655-693 ЦК України, на підставі яких відповідач зобов’язаний виконувати свої обов’язки у відповідності до умов укладеного договору.

Слід також вказати, що в матеріалах справи відсутні належні докази форс - мажорних обставин, або обставин, які б звільняли відповідача від виконання зобов’язань по договору поставки від 23.03.10 №23-03/10У чи від відповідальності перед позивачем.

Судові витрати слід стягнути з відповідача на підставі правил ст.49 ГПК України. Надмірно сплачені грошові кошти при оплаті державного мита в сумі 0,27грн. повернути позивачеві.

На підставі викладеного, ст.ст.265-267 ГК України та ст..ст.629,655-693 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "виробничо-комерційна фірма "Ремо", м. Свердловськ Луганської області, вул. ім. Глінки, 1 «а», ід. код 19076980 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интерколтрейд", м. Донецьк, вул. ім. Лабутенко, 8, ід. код 30060986 передоплату в сумі 194472,80грн., витрати по держмиту в сумі 1944,73грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. Видати наказ.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Интерколтрейд", м. Донецьк, вул. ім. Лабутенко, 8, ід. код 30060986 надмірно сплачені при оплаті державного мита грошові кошти в сумі 0,27грн. Підставою для повернення є дане рішення, скріплене гербовою печаткою суду.

Рішення підписане 03.11.10          

Суддя                                                                                 Р. Шеліхіна