Рішення № 12014605, 02.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.10                                                                                 Справа № 5/88

За позовом Управління економіки та власності виконкому Краснодонської міської ради, м. Краснодон, Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт - Т», м. Краснодон Луганської області

про стягнення 25867,41 грн

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Скнаріна Н.М., довіреність №2/10 від 11.01.2010;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: Управління економіки та власності виконкому Краснодонської міської ради звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у сумі 23912,00 грн., пені в сумі 328,24 грн. та штрафу у сумі 1627,17 грн.

У судовому засіданні 19.10.2010 позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимоги від 15.10.2010 № 1220/10, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі у сумі 23912,00 грн., пеню у сумі 317,81 грн. та штраф у сумі 1627,17 грн.

Подана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, отже відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач у справі в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Відтак, оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази, в їх сукупності, суд -

в с т а н о в и в:

01.09.2008 між Управлінням економіки та власності виконкому Краснодонської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеніт - Т»(орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 68 (далі за текстом –договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, площею 123,3 кв. м., розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 5, що знаходиться на балансі відділу культури та туризму виконавчого комітету Краснодонської міської ради і є власністю територіальної громади м. Краснодону.

Строк дії договору визначено з 01.09.2008 по 01.08.2011 (п. 11.1 договору).

Майно, що є предметом договору, передане позивачем відповідачеві за відповідним актом приймання –передачі від 01.09.2008, який підписаний обома сторонами без заперечень.

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди комунального майна та складає без ПДВ за базовий місяць оренди липень 2008 року 2300 грн. 00 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. За кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору).

За умовами п. 3.3 договору, орендар повинен був перераховувати орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за звітним.

За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який підлягає застосування до спірних правовідносин, оскільки майно відноситься до комунальної власності, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ч. 5 ст. 762 ЦК України та положень розділів 3, 5 договору оренди орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Позаяк, відповідач, в порушення зазначених норм права та умов договору оренди, свої обов'язки щодо сплати орендних платежів виконував не належним чином, внаслідок чого за період з лютого 2010р. по серпень 2010р. утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 23912 грн., яка і заявлена до стягнення.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов’язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов’язання (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів за договором № 68 від 01.09.2008 підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу по сплаті орендних платежів в сумі 23912 грн. 00 коп.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В пунктах 3.5 та 3.8 договору сторони визначили, що за несвоєчасну чи не повну сплату орендних платежів відповідач несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості та штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості (за прострочення більш ніж за три місяці).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 317 грн. 81 коп., згідно заяви про зменшення позовних вимог, та штраф у сумі 1627 грн. 17 коп.

Розрахунок штрафу та пені здійснений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства і є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу з орендної плати відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях у даній справі.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що задоволення позовних вимог позивача, з покладенням судових витрат на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт - Т» м. Краснодон Луганської області, пл. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 34165188, на користь Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області, м. Краснодон, Луганської області, пл.. Леніна, 8, код 25371460, заборгованість з орендної плати у сумі 23912 грн. 00 коп., пеню у сумі 317 грн. 81 коп. та штраф у сумі 1627 грн. 17 коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 258 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 90 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Т.В. Васильченко